Українсько-польська і польсько-українська лексикографія ХІХ століття в україністичному вимірі

Сус І. Р. Українсько-польська і польсько-українська лексикографія
ХІХ століття в україністичному вимірі. – Кваліфікаційна наукова праця на
правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних
наук за спеціальністю 10.02.01 – українська мова. – ДВНЗ «Ужгородський
національний університет»; Львівський національний університет імені Івана
Франка – Ужгород; Львів, 2019.
Зміст анотації. Дисертація присвячена дослідженню української
лексики та її лексикографічної репрезентації в українсько-польських та
польсько-українському словниках ХІХ ст. Матеріалом для дослідження
слугувала 21 друкована й рукописна пам’ятка, що сумарно містить близько
90 900 лексичних одиниць. Це зокрема п’ять самостійних лексикографічних
праць, дванадцять пам’яток притекстової лексикографії, чотири словнички,
надруковані в періодичних виданнях.
Першу групу джерел становлять друкований і чотири рукописні
самостійні лексикографічні праці, з-поміж них – єдина пам’ятка польсько-
української лексикографії ХІХ ст. «Прирuчный словарь Полско-словеньскій і
Народно-Рuскій, содержащъ в себh вся реченія польская, словенская и
народно-рuская» Т. Витвицького. Підтверджено, що лексикографічні праці
слугували джерелами для укладання друкованого «Прирu чного словаря
славєно-пóльского …» (Львів, 1830) (4 500 слів) Й. Левицького, зокрема
«Лексиконъ сирhчъ словесникъ славенский …» (Почаїв, 1804), для
найдавнішої рукописної пам’ятки «Матеріяли до словаря русскаго» (1822–
1826) (близько 22 500 слів) І. Лаврівського – «Słownik języka polskiego»
(1807–1814) Б.-С. Лінде. Джерела для «Словаря языка южно-русского 1834–
1844» (понад 10 000 слів) І. Вагилевича, «Матеріялів до руского словаря»
(понад 27 000 слів) Й. Скоморовського, «Прирuчного словаря Полско-3
словеньского і Народно-Рuского …» (близько 20 000 слів) Т. Витвицького
становить лексика українського живого народного мовлення.
У макроструктурі словників, крім апелятивної лексики, виявлено оніми
таких класів: антропоніми (серед них – андроніми, біблієоніми,
міфоантропоніми), геортоніми, космоніми, міфоніми, полісоніми,
потамоніми, хороніми, хрематоніми та ін.
У пам’ятках виявлено різні мікроструктурні параметри заголовних
слів. Найповнішу характеристику заголовних слів (наголос, граматичну,
етимологічну, стилістичну) подано в «Прирu чному словарі славєно-
пóльскому …» Й. Левицького, «Матеріялах …» І. Лаврівського та
Й. Скоморовського. У всіх пам’ятках значення заголовних слів передано
польськими однослівними або кількома синонімними еквівалентами.
Описові конструкції українською чи польською мовами як спосіб пояснення
заголовних слів (спорышъ – зєрно в жит
h
чόрнє, вєликє; џарапа – дерева
картал
h
з уроди четинни
h
; стóжити – w stożek składać) використано
здебільшого в «Матеріялах …» І. Лаврівського та Й. Скоморовського. У
мікроструктурі пам’яток Й. Скоморовського (54), Т. Витвицького (25), в
І. Лаврівського – (спорадично) подано фразеологізми (ком
h
ть головою,
пh
шов ми св
h
т омороком) після перекладу значень слів, на базі яких вони
утворені. З’ясовано, що ілюстративний матеріал (часто з паспортизацією) у
«Матеріялах …» І. Лаврівського взято головно зі «Słownikа języka polskiego»
(1807–1814) Б.-С. Лінде, у «Матеріялах …» Й. Скоморовського – з
українського фольклору й народного мовлення (jест припов
h
дка: jак приjде
вéрбниця, вся б
h
дá вéрнет ся; дочекалисмо ся, бóле, л
h
пших чясів).
Другу групу джерел становлять друковані й рукописні українсько-
польські пам’ятки притекстової лексикографії ХІХ ст. Проаналізовано шість
словничків у наукових працях І. Вагилевича. Етнографічні дослідження
І. Вагилевича «Hucułowie. Mieszkańcy wschodniego wzgorza Karpat», «Bojki,
szczep rusko-słowiański w Galicyi», «Łemki. Mieszkańcy zachodniego wzgorza 4
Karpat» містять п’ять словничків: гуцульський – у друкованому (93 слова) й
рукописному (196 слів) варіантах, бойківський – у двох рукописних
варіантах (один – 146 слів, другий – 172 слова), лемківський рукописний
(48 слів). Фразеографічна пам’ятка «Idyotyzmy» є частиною монографії
«Rozprawy o języku południowo-ruskim». Макроструктуру словничка
становлять 240 фразем, переданих польськими відповідниками (и гадки не
маетъ ‘ani mu do głowy nie przyjdzie’) або описовими конструкціями (съ
св
h
тною б
h
дою ‘z wielką trudnością’). У пам’ятці зафіксовано одиниці
фразеотематичних груп «Людина», «Сприйняття навколишнього світу»,
«Явища природи». Компоненти фразем репрезентують особливості більшості
говoрів південно-західного наріччя та локальні ознаки наддністрянських,
бойківських, гуцульських, закарпатських говірок.
Українсько-польські лексикографічні пам’ятки вміщено в додатках до
збірок літературних творів: «Słowniczеk mniej zrozumiałych słów ruskich»
(650 слів) у збірці «Pieśni ludu ruskiego w Galiciji» (1839–1840) П. Жеґоти,
«Словарь» (близько 1300 слів) Д. Каменецького та О. Марковича в
«Повістках» («Народні оповідання») (Санкт-Петербург, 1861) Марка Вовчка,
«Słowniczеk» (252 слова) в збірці «Poezуі» (Львів, 1862) П. Костецького; у
періодичних виданнях: «Słowniczek» в альманасі «Siolo. Pismo zbiorowe,
poświęcone rzeczom ludowym ukraińsko-ruskim» (Львів, 1866–1867);
«Słowniczek huculski» ( 486 слів) Я. Ґреґоровича – в «Pamiętniku Towarzystwa
Tatrzańskiego» (Краків, 1880); його ж «Słowniczek huculski dla ułatwienia
rozmowy z ludem» (521 слово) в «Przewodniku dla zwiedzających Сzarnogorę
położoną w powiecie Kossowskim» (Львів, 1881).
З’ясовано, що макроструктуру всіх словничків становлять апелятиви,
спорадично – оніми. Українську лексику в більшості пам’яток зафіксовано
польською графікою. Заголовні слова передані однослівними та кількома
синонімними відповідниками, описовими конструкціями – безеквівалентну
лексику. Виявлено найбільші тематичні групи лексики в пам’ятках: «назви 5
предметів побуту», «ботанічні назви», «зоологічні назви», «назви
орографічних об’єктів». З’ясовано, що українська лексика джерел
переважно містить ознаки говорів південно-західного наріччя. У лексиці
«Словаря» Д. Каменецького та О. Марковича представлено риси
правобережнополіських говірок північного та середньонаддніпрянських
говірок південно-східного наріч.
Виокремлено надруковані в польських наукових часописах словнички,
що засвідчують вплив української мови на польську: «Słowniczek
prowincyonalizmów podolskich ułożony w Kamieńcu Podolskim w r. 1863»
(952 слова) А. Кремера в «Roczniku Towarzystwa Naukowego z Uniwersytetem
Krakowskim połączonego» (Kraków, 1870) та «Prowincyonalizmy mowy polskiej
w Drohobyczu i jego okolicach zestawione i porówniane z językiem ruskim,
staropolskim i narzeczem kaszubskim. Słowniczek» (681 слово) П. Париляка в
часописі «Zbior wiadomości do Antropologii Krajowej» (Kraków, 1877).
З’ясовано, що в обох пам’ятках заголовні слова – це українізми з
фонетичними й морфологічними ознаками польської мови (палаталізація
приголосних у польській мові на противагу їхньої депалаталізації через
злиття [i] в [и] в українській, м’якість приголосних перед [е]; закінчення -y в
Н. в. одн. прикметників, cуфікс -c у формі інфінітива, суфікс -ек, що
відповідає українському -ок), лексичні запозичення з української мови та за її
посередництвом та ін.
Третю групу пам’яток становлять словники української мови ХІХ ст., у
яких вибірково подано українсько-польські лексичні паралелі.
Проаналізовано українську лексику з польськими відповідниками в
українсько-російському «Словарі», що є додатком до збірки «Малороссійскія
пhсни» (500 слів) (Москва, 1827) М. Максимовича та в рукописному
українсько-німецько-латинському «Іdyotykon»-і (4 500 слів) – частині
монографії «Rozprawy o języku południowo-ruskim» І. Вагилевича.
Українсько-польські лексичні паралелі в «Словарі» (30 слів; та 6
145 українських слів з ремарками, що вказують на їхню спорідненість з
польськими) та в «Іdyotykon»-і (1 200 слів) становить праслов’янська лексика
з фонетичними відмінностями в українській і польській мовах.
З’ясовано, що українська лексика пам’яток «Прирu чного словаря
славєно-пóльского …» Й. Левицького, «Словаря» І. Вагилевича, «Матеріялів
…» Й. Скоморовського, «Прирuчного словаря …» Т. Витвицького
репрезентує особливості більшості говорів карпатської та галицько-
буковинської груп південно-західного наріччя (протетичні [и] та [й],
збереження давньої м’якості шиплячих, [р'] у кінці слова та складу,
сполучення прийменників д, к, ко з іменниками в Д. в. одн., яким в
літературній мові відповідають конструкції Р. в. з прийменником до).
У лексиці «Матеріялів …» І. Лаврівського представлено локальні
ознаки говірок лемківсько-бойківсько-надсянського суміжжя (перехід [е] в
[а] після [р], префікс про- у формі при-, зміна [ш] на [ч], парокситонний
наголос, перехід голосного [і] в [е] після [й]; [л], африката [дж] замість
давнього *dj, редукція особового закінчення -и в дієсловах наказового
способу; протиставний сполучник а у функції єднального та ін.).
Польськомовний вплив на українську лексику підтверджують
фонетичні, морфологічні, словотвірні ознаки. Найбільше їх виявлено в
українській лексиці «Матеріялів…» І. Лаврівського та «Прирuчному
словарі …» Т. Витвицького. У пам’ятках переважають фонетичні впливи
(вияви носових голосних, рефлекси tart на місці псл. *trt, trеt, trоt на місці
псл. *tert, *tort, звук [ц] відповідно до українського [ч]).
Проаналізовані пам’ятки засвідчують історію формування правописної
системи української мови ХІХ ст. З’ясовано, що історико-етимологічний
правопис із елементами правопису М. Смотрицького застосовано в
церковнослов’янсько-польському «Прирuчному словарі …» Й. Левицького та
«Матеріялах …» І. Лаврівського, історико-етимологічний – в «Іdyotykon»-і та
«Іdyotyzm»-ах І. Вагилевича, у «Прирuчному словарі …» Т. Витвицького; 7
фонетичний правопис із використанням графем сербського алфавіту
В. Караджича ў, џ, ћ – у «Словарі …» І. Вагилевича; фонетичний та історико-
етимологічний правопис в опрацюванні М. Максимовича – у «Матеріялах
…» Й. Скоморовського; фонетичний правопис П. Куліша – у «Словарі»
Д. Каменецького та О. Марковича.
Ключові слова: українсько-польська й польсько-українська
лексикографія ХІХ ст., притекстова лексикографія ХІХ ст., друкований
словник, рукописний словник, лексикографічна пам’ятка, макроструктура й
мікроструктура словника, заголовне слово, українська лексика, діалектна
ознака, тематична група лексики, українсько-польськa мовна інтерференція.