Межі свободи у політичній доктрині лібералізму Фрідріха фон Гаєка

Лукашенко Є. М. Межі свободи у політичній доктрині лібералізму Фрідріха
фон Гаєка. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 23.00.01 «Теорія та історія політичної
науки» (052 – Політологія). – Львівський національний університет імені Івана
Франка, Львів, 2019.
У дисертації на основі комплексного міждисциплінарного підходу
проаналізовано погляди видатного австрійського вченого Фрідріха фон Гаєка
щодо свободи особистості та її меж, розкрито особливості тлумачення і розуміння
вченим різних аспектів свободи, зокрема свободи політичної і свободи
економічної та шляхів їх досягнення. Розкрито історичні й теоретико-
методологічні підстави дослідження проблематики. Науковий інтерес до
політичної доктрини лібералізму Фрідріха фон Гаєка, що значно зменшився у
ХХ столітті внаслідок встановлення, домінування і згодом – поразки
комуністичних та соціалістичних тоталітарних режимів, що поборювали
лібералізм, повертається наприкінці сторіччя. Це, однак, характерно радше для
західної політичної науки, тоді як в українській дослідження наукової спадщини
Фрідріха фон Гаєка, загалом ліберальної ідеології є спорадичними та
зосереджуються насамперед на феномені демократії. Лібералізм при цьому
потрапляє в предметне поле дослідження насамперед економістів та істориків,
залишаючись поза політологічними дослідженнями через загальну ідеологічну
невизначеність і аморфність українського суспільства.
Розглянуто теоретико-методологічні та прикладні проблеми дослідження
свободи і її меж у науковій спадщині Фрідріха фон Гаєка. Проаналізовано
класичні й сучасні наукові підходи, пов’язані з вивченням феномену свободи в
контексті ідеології лібералізму. Відзначено важливість опрацювання головних
ідей та ідеалів ідеології класичного лібералізму, що сповідувала австрійська
економічна школа, найвидатнішим представником якої є Фрідріх фон Гаєк. 3

Теоретична база щодо дослідження категорійного апарату вказаної
проблеми на сучасному етапі розвитку потребує використання певних
уніфікованих підходів. Особливо це стосується питання визначення використання
окремо емпіричного та суб’єктивістського підходів, або їх синтезу для розкриття
особливостей тлумачення політичної й економічної свободи та наукових
категорій, які з ними пов’язані. Наявні на сучасному етапі розвитку політичної
науки погляди на свободу мають дві концепції, позитивну і негативну. Кожна з
концепцій має свої переваги й недоліки, систематизоване дослідження яких є
актуальним для розширення теоретичної бази в цій тематиці.
Актуалізується дисертаційне дослідження тим, що науковці використовують
різні підходи до визначення методології аналізу свободи та її меж у політичній
доктрині лібералізму Фрідріха фон Гаєка. Як свідчить аналіз наукових джерел, для
особливостей дослідження свободи існує потреба представлення системного
авторського підходу з набором найбільш доцільних та обґрунтованих методів, які
забезпечували б точність дослідження та перспективне прогнозування змін.
Представлена об’єктивістська модель дослідження свободи та її меж у
науковій спадщині Фрідріха фон Гаєка є достатньо гнучкою і, з огляду на зміни
розуміння свободи та її меж, певні коливання в розвитку політико-економічної
думки, може бути змінена без порушення загальної структури.
Обґрунтовано використання принципів об’єктивності, усебічності,
системності, історизму. Визначальним у дослідженні є системний підхід, що дав
змогу дослідити творчість Фрідріха фон Гаєка у всій її багатогранності та
складності на двох рівнях: власне політичному та політико-економічному. На
політичному рівні досліджено політичні аспекти свободи та її меж, на політико-
економічному – досліджено економічну свободу та її єдність і взаємозв’язки зі
свободою політичною.
Подальшого розвитку набув змішаний політико-економічний напрям
дослідження наукової спадщини Фрідріха фон Гаєка. Трактування понять
«політична свобода» та «економічна свобода». Згідно з авторським підходом,
політична й економічна свобода являють собою багатоаспектний процес, що 4

охоплює повну свободу ухвалення рішень щодо політичної та економічної
поведінки, використання виборчих прав, обирати і бути обраним, та майнових
прав, експлуатувати, продавати, купувати, здавати і брати в оренду, дарувати,
передавати у спадок, або не робити цього за власним бажанням та на власний
розсуд, щодо приватної власності, за умови, що такі рішення не завдають шкоди
життю, свободі та власності інших людей. Визначено єдність та взаємозв’язки між
політичною й економічною свободою та обґрунтовано, що політична свобода
неможлива без економічної свободи. Саме економічна свобода є підґрунтям для
свободи політичної, а не навпаки. Якщо немає свободи економічної, то немає
свободи взагалі, переконаний Фрідріх фон Гаєк. Основою економічної свободи є
приватна власність. Найпростіший спосіб знищити свободу – це провести
загальну націоналізацію. Якщо всі засоби виробництва перебувають у державній
власності, тобто керовані чиновництвом, непідкорення йому означає втрату
засобів до існування. Хто не підкоряється, той не їсть. Запропоноване трактування
представлене системою основних категорій, фаз досліджуваного процесу.
Визначено сутність політичної й економічної свободи в розумінні Фрідріха
фон Гаєка, як набору обмежень, які окреслюють її межі, всередині яких можна
робити все за власним бажанням і на власний розсуд, ризик та відповідальність,
але виходити за встановлені межі суворо заборонено. Вихід за межі свободи
підлягає покаранню та повинен бути зупинений через використання легітимного
насильства, монопольним правом на яке володіє лише держава. Домінування
держави над людиною розглянуто в діалектичній єдності з вивищенням людини
як цінності над суспільством і державою. У дисертації свобода розглядається як
своєрідний культурний код західної цивілізації, феномен, що реалізується в низці
концептів задовго до утвердження сучасної демократизації та вестернізації світу.
А також продовжується традиція західної політичної науки в розумінні свободи та
її меж у доктрині класичного лібералізму австрійської економічної школи, до якої
належить Фрідріх фон Гаєк.
Визначено межі свободи особи і влади держави згідно з політичною
доктриною класичного лібералізму Фрідріха фон Гаєка. Такими межами для 5

Фрідріха фон Гаєка є загальні абстрактні універсальні правила справедливої
поведінки, що сформульовані у формі абстрактних законів негативного
заборонного характеру та не підлаштовані під жодні приватні інтереси. Тобто це
лаконічний, чіткий і легко зрозумілий перелік заборон того, чого робити не
можна. Усе, що ним не заборонено, робити можна. Ці заборони є межами свободи
особи і влади держави.
Виокремлено свободу вибору індивіду та відповідальність за неї як одну з
основ свободи загалом. Свобода і відповідальність невіддільні одне від одного.
Відповідальність неможлива без свободи. Свобода є необхідною умовою, аби
людина взагалі могла взяти на себе хоча б якусь відповідальність. Тільки дії
вільних людей можуть мати моральну оцінку. Хто змушує нас до чогось проти
нашої волі, той забирає в нас не тільки свободу, а й відповідальність.
Визначено поняття та значення демократії в контексті доктрини класичного
лібералізму Фрідріха фон Гаєка. Демократія, на його думку, – це особлива
процедура ухвалення урядових рішень, незалежно від цілей правління. Таке
трактування демократії аж ніяк не применшує її значення. Демократія, як конвенція,
що забезпечує мирну передачу влади, все одно є ідеалом, за який потрібно боротися
до кінця. Така демократія – це єдиний, хай і не зовсім надійний, захист від узурпації
влади та тиранії. Демократія не є свободою сама по собі, хіба що при ній є вільною
та група осіб, що називається більшістю. Проте демократія є однією з
найважливіших гарантій свободи. Демократія – один з небагатьох мирних способів
передачі влади. Вона непомітна, поки є, але варто її ліквідувати, як це призведе до
помітних, часто катастрофічних наслідків. Демократія – це ідеал з недоліками, що
потребує віри в себе. Втрачаючи віру в неї, люди починають втрачати й саму
демократію. Демократію остерігаються критикувати, тому що критика завжди
негативно впливає на ідеал віри. Однак без об’єктивної оцінки демократія приречена
на занепад і деградацію. Тому критика завдасть менше шкоди демократії, ніж
замовчування її недоліків. Демократія не є чимось постійно сталим, її можна й
потрібно безперервно удосконалювати. Розвиток й удосконалення можливі тільки
через критику. Шкідливі для демократії також і різноманітні похвали, тому що 6

створюють упереджену й необ’єктивну її оцінку. Розчарування і сумніви в
майбутньому демократії стають дедалі більш поширеними.
Доведено, що свобода і добросовісна конкуренція є найефективнішими
способами управління політичним й економічним життям людського суспільства
та головною передумовою його розвитку. Фрідріх фон Гаєк впевнений, що
прогрес неможливо запланувати, можливо лише створити умови для нього, і
найважливішою умовою прогресу є свобода. Важливо не допустити, щоб
політики замінювали стихійну еволюцію суспільства своїми теоретичними
конструкціями. Взагалі, не потрібні жодні теоретичні конструкції, що
претендують на рецепт побудови процвітаючого суспільства. Процвітання і
добробут суспільства є результатом динамічного процесу постійних змін, тому
будь-яка статична конструкція лише перекриє шлях до розвитку. Як двічі не зайти
в одну річку, так само неможливо придумати ідеальну суспільно-політичну
формацію на всі часи. Щоби суспільство процвітало, воно повинно змінюватися,
адаптуючись до безперервного процесу мінливості світу. Щоби воно могло
змінюватися, необхідна максимально можлива свобода для кожного індивіда,
проте суворо обмежена загальними абстрактними універсальними правилами
справедливої поведінки. А також потрібна постійна та добросовісна політична й
економічна конкуренція, як своєрідний фільтр для відбору і випробовування
можливих варіантів розвитку. Єдиний шлях розвитку – це шлях проб і помилок.
Ніхто не може точно знати, яка лінія розвитку виявиться перспективною.
Різноманітність пропозиції, що створює конкуренція, є найкращою пошуковою
системою з відбору оптимальних варіантів розвитку.
Основні результати дисертації вдосконалюють понятійно-категоріальний
апарат й методологію політичної науки в дослідженні свободи та її меж у
науковій спадщині Фрідріха фон Гаєка. Теоретичні узагальнення та висновки
дисертації можуть бути використані як методологічне підґрунтя для подальших
досліджень проблематики свободи та її меж у сучасній політичній науці. Наукові
розробки автора також допоможуть у підготовці наукових праць, навчальних
посібників і спецкурсів з політичної науки.
Результати дослідження апробовано в рамках Міжнародної науково-
практичної конференції «Роль суспільних наук у процесі розвитку суспільства в
умовах сьогодення» (м. Дніпро, вересень 2018 р.), Міжнародної науково-
практичної конференції «Наука, технології, інновації: світові тенденції та
регіональний аспект» (м. Одеса, вересень 2018 р.), ХХІІ Міжнародної інтернет-
конференції «Осінні наукові читання» (м. Вінниця, вересень 2018 р.),
ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Теорія і практика актуальних
наукових досліджень» (м. Запоріжжя, вересень 2018 р.), Міжнародної науково-
практичної конференції «Актуальні питання суспільних наук: соціологія,
політологія, філософія, історія» (м. Київ, жовтень 2018 р.), Міжнародної науково-
практичної конференції «Чинники розвитку суспільних наук у ХХІ столітті»
(м. Львів, жовтень 2018 р.). Результати дослідження обговорено на теоретичних
семінарах та засіданнях кафедри теорії та історії політичної науки Львівського
національного університету імені Івана Франка.
Ключові слова: політична свобода, економічна свобода, ідеологія,
лібералізм, соціалізм, комунізм, демократія, демархія, парламент, приватна
власність, державна власність, конкуренція, ринок.