Концепції удосконалення природи людини в неорелігійних доктринах ХХ ст.

Мальцев О. В. Концепції удосконалення природи людини в
неорелігійних доктринах ХХ ст. – Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських
наук за спеціальністю 09.00.11 – релігієзнавство. – Житомирський державний
університет імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України,
Житомир, 2018; Житомирський державний університет імені Івана Франка
Міністерства освіти і науки України, Житомир, 2018.

У дисертації здійснено філософсько-релігієзнавчий аналіз концепцій
удосконалення природи людини у неорелігійних доктринах ХХ ст. на
прикладі вчень О. та М. Реріхів, Р. Хаббарда і К. Кастанеди.
Об’єктом дисертаційного дослідження є неорелігійні доктрини ХХ ст.
Предметом дослідження – моделі удосконалення природи людини у
неорелігійних доктринах ХХ ст.
Спектр розглянутих проблем та ракурс їх постановки на перетині
предметних полів релігійної філософії та богослов’я, соціальної філософії та
філософської антропології з релігієзнавством зумовив застосування в
дисертації полідисциплінарної методології, заснованої на методологічних
принципах академічного релігієзнавства. У процесі осягнення
антропологічних концепцій саєнтології та кастанедіанства застосовувалося
включене спостереження як засіб аналізу пропонованих цими течіями практик
трансформації свідомості людини.
Структура дисертації визначається її метою, завданнями, а також
внутрішньою логікою викладу матеріалу. Дисертаційна робота складається
зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел і
літератури. Документальну базу дисертації становлять доктринальні,
полемічні, богословські твори традиційних, зокрема, світових релігій,
конфуціанства та даосизму, класичної йоги, іудаїзму, тексти авторів-3

засновників новітніх релігійних течій, що відносяться до руху New Age
(вчення О. та М. Реріхів, саєнтології та діанетики Р. Хаббарда і вчення
К. Кастанеди). Окремою складовою релігійних джерел постає езотерична та
оккультна література, ідентифікувати яку, як належну до певної релігійної
групи, досить складно.
В першому розділі дисертації обґрунтовано наукову доцільність
застосування альтернативних антропологічних доктрин New Age в процесі
аналізу енергійної антропології С. Хоружого, що дозволило порівнювати
традиційні і новітні релігійні антропології, використовуючи поняття
«антропологічної межі». Авторська методика аналізу антропологічних
доктрин New Age ґрунтувалася на комплексному дослідженняі їх
трикомпонентної структури: установок, концептів та функціональних
модулів (власне духовних практик); вона виявилася валідною щодо
верифікації компаративного аналізу нерелігійних антропологічних доктрин у
широкому соціокультурному контексті, дозволяє експлікувати розуміння
досконалості та шляхи її досягнення.
Доведено, що неорелігійні доктрини ХХ ст. активно використовують
попередній «містичний доробок людства», долаючи догматичні кордони між
релігіями і традиціями; містична традиція пошуку людської досконалості в
них органічно продовжується і розвивається, не зазнаючи кардинальних змін.
Проаналізовано основні антропологічні ідеї, спільні для різних шкіл
New Age: «сходження» − удосконалення людини за допомогою духовних
практик; «синтез» − вибір будь-яких зручних практик, незважаючи на їх
належність до різних світоглядних систем; «контакт» − керівництво
процесом вдосконалення людини з боку духовних сутностей, що передається
через посередників (ченелінг).
Виявлено, що новітні релігійні течії на відміну від релігій одкровення
та східних релігійних вчень, вимагають від своїх адептів не зміни
ідентичності, а радикальної трансформації особистості, яка має привести до
формування в людині нової духовної сутності, перетворити її на істоту з 4

новими здібностями та можливостями. Концепції удосконалення людини в
антропологічних доктринах старих релігійних традицій передбачають
духовний рух людини до сакрального атрактора − трансцендентної сутності
найвищого порядку. Якщо в них метою життя прагнучої досконалості
людини є максимальне наближення (ототожнення), до сакрального
атрактора, а перетин антропологічної межі знаменує досягнення
досконалості, то у доктринах New Age для людини, яка
самоудосконалюється, антропологічної межі принципово не існує. Відтак
межі людського удосконалення немає, а полем самореалізації
трансформованої людини стає Всесвіт. Антропологія доктрин New Age є
еволюційно-космічною, вписує людину в космологічний контекст
альтернативної онтології як потенційно безсмертну енергетичну сутність, що
безпосередньо взаємодіє з енергетичними структурами Всесвіту.
За відсутності антропологічної межі New Age пропонує своїм адептам
специфічне уявлення про потойбічне життя – як життя після перетворення
людської сутності на досконалішу в сенсі пізнавальних можливостей,
оскільки саме пізнання вищої істини є метою розвитку особистості у New
Age. Це познання не має абстрактно-раціоналістичних обмежень, а
розширюється в процесі трансформації особистості.
Наголошено, що надможливості людини в доктринах New Age
пов’язуються з оволодінням енергією Всесвіту, тому втрачають статус
«дива» і трактуються з позицій онтології та гносеології конкретної доктрини
New Age у псевдонауковому дискурсі. Трансформація особистості адепта
можлива лише в доктринально-практичному полі цієї школи і без супроводу
вчителя є неможливою. Будь які відхилення від нормативних для даної
доктрини «технологій удосконалення» вважаються такими, що
унеможливлюють досягнення мети самоудосконалення.
Аргументовано, що в антропологічних побудовах неорелігійних рухів
виявляються риси альтернативної релігійності: еклектичний
інтертекстуальний характер джерел – від шаманізму та магії (К. Кастанеди)
до космізму (О. та М. Реріхів) та психоаналізу (Р. Хаббарда); синтез
містичного досвіду різних релігійних традицій з новітніми концепціями
природничих наук та психології; створення технологій трансформації
свідомості; апеляція лідерів цих шкіл до власного містичного досвіду та
«інформації, отриманої від вищих істот». Зроблено висновок, що
антропологія New Age як альтернативна біотехнологічному розвитку
людської цивілізації дає надію на можливість не лише техногенного, а й
духовного антропоморфозу.
Отримані в процесі дисертаційного дослідження узагальнення
заповнюють наявні в дослідницькому полі вітчизняного релігієзнавства
прогалини щодо розуміння людської досконалості в нетрадиційних
релігійно-філософських доктринах ХХ ст. Положення та висновки дисертації
можуть використовуватися в дослідницькій діяльності присвяченій
проблемам формування та розвитку новітніх нетрадиційних релігійних рухів,
у процесі подальших розвідок релігійної антропології, містичних практик
традиційних релігій та сучасних неорелігійних течій, новітніх нетрадиційних
релігійних рухів.
Практичне значення дисертаційної роботи зумовлено можливістю
використання основних положень і висновків дослідження при розробці
університетських курсів і спецкурсів з релігієзнавства, історії релігій,
психології релігії, соціології релігії, соціальної філософії та філософії історії.
Результати дослідження можуть застосовуватися в релігієзнавчій
експертизі, що здійснюється на запит органів судової або виконавчої влади,
зокрема, для вирішення як загальних питань релігійного характеру, так і
конкретних, пов’язаних з ґенезою і змістом доктрин, висунутих тим чи
іншим нетрадиційним релігійним рухом.

Ключові слова: новітні релігійні рухи, новітні релігійні течії,
New Age, удосконалення людини, антропологія, досконалість,
антропологічна межа, преображення.