Детермінанти конкурентоспроможності компаній на аграрних ринках ЄС

Вітько Д.О. Детермінанти конкурентоспроможності компаній на аграрних ринках
ЄС. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за
спеціальністю 08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини. –
Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2018.
Дисертаційна робота присвячена виявленню та оцінці детермінантів зовнішнього
та внутрішнього середовища підприємств, зокрема українських, на аграрних ринках ЄС,
які найбільшою мірою впливають на їх конкурентоспроможність.
Здійснено класифікацію постулатів фундаментальних підходів та результатів
емпіричних робіт, які стосуються міжнародної конкурентоспроможності на рівні фірми.
Виділено основні напрями аналізу, зокрема статичний та динамічний підходи,
конкурентоспроможності, куди відносяться наукові роботи представників ресурсного
підходу, а також аналізу конкурентоспроможності на основі компетентності та знань,
реальної конкурентоспроможності, з якою пов’язують продуктивність та ефективність.
Прокласифіковано показники міжнародної конкурентоспроможності компаній з
позицій теорій міжнародної торгівлі та стратегічного менеджменту, постулати яких
домінують в цій сфері економічних досліджень. До торговельних показників віднесено
реальний обмінний курс (RER) та паритет купівельної спроможності (PPP); виявлену
порівняльну перевага (RCA) та похідні показники (RMA, RXA, RTA, RC, PRCA,
DNCA); частку експортного ринку (EMS), індекс чистого експорту (NEI) та метод
Грубеля-Лойда (GL). Показники стратегічного управління передбачають, що
конкурентоспроможність компанії виявляється за допомогою показників витрат,
рентабельності, продуктивності та ефективності.
Проаналізовано детермінанти конкурентоспроможності аграрних компаній на
спільному ринку ЄС на основі аналізу та кластеризації результатів існуючих емпіричних
досліджень в цьому секторі. Виділено дві групи: ті, що контролюються компанією та ті,
що компанією не контролюються. До першої групи віднесено розмір, організаційний
тип підприємства, інтенсивність використання факторів, частка найманої праці та 3
орендованих земель, рівень заборгованості, спеціалізація аграрних підприємств, рівень
комерціалізації, а також управлінський потенціал керівництва аграрних підприємств.
Такі детермінанти як забезпеченість факторами виробництва та умови попиту,
інтервенція урядів країн ЄС та регулювання в межах спільної аграрної політики Союзу
на сільськогосподарських ринках, державні витрати на дослідження, освіту фермерів та
інфраструктуру, розташування підприємства увійшли до другої групи.
Продемонстровано за допомогою методу «5 сил Портера» (5S), що ринку аграрної
продукції ЄС властиві високий рівень конкуренції та влада покупця. Цьому сприяють
концентрація ринків на рівні дистрибуції аграрної продукції та низька диференціація
продукції виробниками. Ринок молочної продукції, а також зерновий ринок
характеризується помірними силою/загрозами для показників, які характеризують
владу споживачів, постачальників, продуктів-замінників, нових гравців та рівня
конкуренції. Для молочної продукції це пояснюється збільшенням можливості
диференціації та використання стратегії нішевого, а також органічного, виробництва.
Ринок м’яса та м’ясних виробів характеризується сильною владою покупців, але
помірною конкуренцією внаслідок присутності на цьому ринку невеликої кількості
компаній та достатнім рівнем диференціації їх продукції.
Обґрунтовано, що найбільше значення на сучасному етапі для розвитку
конкуренції на аграрному ринку ЄС має саме спільна аграрна політика Союзу.
Виокремлено найважливіші характеристики трьох останніх етапів еволюції САП, які
відігравали найбільшу роль для змісту, форм та показників конкурентоздатності
європейських компаній на аграрних ринках ЄС: 1) декларування та реалізація
підвищення конкурентоспроможності аграрного сектору, продукції, фермерів зі
зміщенням акценту інструментів підтримки виробників з фінансових та кількісних, які
довели свою неспроможність та неефективність, до більш якісних, наприклад,
підвищення стандартів продукції; 2) фінансові інструменти еволюціонували в бік
виплат, які не пов’язані з обсягами виробництва.
Проведено оцінку впливу ендогенних факторів на конкурентоспроможність
підприємств на аграрних ринках ЄС з використанням панельних даних для 656
компаній. Оцінювалися такі дані, як експортна виручка, матеріальні витрати, витрати на 4
співробітників, зношення та амортизація, витрати на НДДКР, собівартість реалізованої
продукції, податки, кількість співробітників, виручка від реалізації основної продукції.
Виявлено, що експортна виручка компанії на аграрних ринках ЄС як один з основних
показників конкурентоспроможності значною мірою залежить від кількості робітників,
ефективності виробничої та збутової діяльності компанії у цілому, обсягу реалізації
основної продукції, а також ефекту масштабу на ємному спільному ринку ЄС та досвіду
реалізації продукції.
Досліджено вплив умов зовнішнього середовища та атрибутів українських
аграрних компаній на їх конкурентоспроможність на спільному ринку ЄС. За період
2005-2015 рр. для зовнішніх чинників виявлено, що на конкурентоздатність українських
аграрних компаній на ринках ЄС найвагоміший вплив мали: динаміка валютного курсу,
умови оподаткування (зокрема, кількість податкових платежів), а також динаміка
обсягів валової доданої вартості аграрного сектору, який забезпечує експортний
потенціал. Державна підтримка сільського господарства в Україні виявилася
статистично незначимою, не дивлячись на більшу частку у % до ВВП у порівнянні з ЄС
та США, що вказує на неефективність бюджетного фінансування, а також є наслідком
частих змін векторів підтримки – між підтримкою інфраструктури та підтримкою
виробника. Також виявлено, що чинники, які не були включенні до нашого аналізу, але
були оцінені з використанням регресійних моделей з індивідуальними ефектами, мали
негативний вплив на частку аграрного експорту в загальному експорті до ЄС, що
свідчить про більш швидкі темпи зростання конкурентоспроможності інших секторів
української економіки на спільному ринку ЄС. Додатковий аналіз детермінантів
конкурентоспроможності на рівні товарних позицій дозволив виявити вплив попиту на
ринках ЄС та підтвердити значення валютного курсу для динаміки експорту. Зокрема,
зростання попиту на аграрному ринку ЄС на 1 % призводить до зростання українського
експорту на 0, 77 %, девальвація гривні на 1 % здатна збільшити експорт на 0,22 %.
Серед атрибутів компаній найбільшого значення для конкурентоспроможності має ціна
та їх продуктивність (1 % та 0,18 % відповідно).
Виявлено взаємозв’язок між етапами імплементації ПВЗВТ та
конкурентоспроможністю аграрної продукції з України. Чітко простежуються два етапи 5
впливу: перший етап припадає на підписання та період дій автономних торгових
преференцій (АТП), другий етап розпочався з 2016 р. Перший етап характеризується
падінням вартості експорту України та частки імпорту з України в загальному імпорті
аграрної продукції ЄС, що не є прямим свідченням зниження конкурентоспроможності
української продукції на цьому ринку. На цей час припадає анексія Криму, початок
бойових дій на сході України, що могло вплинути на бажання європейських компаній,
особливо із ЄС, співпрацювати з Україною через можливості невиконання контрактів
внаслідок форс-мажорних обставин. Негативний тренд дозволило згладити падіння
курсу гривні, що здешевило продукцію і зробило її більш привабливою для покупців із
ЄС.
Доведено, що АТП, створення ПВЗВТ позитивно вплинули на
конкурентоспроможність української аграрної продукції на ринках ЄС. Це відбулося
шляхом здешевлення відповідних товарів внаслідок безмитної торгівлі та зменшення
тарифів. Розрахунок індексу виявлених порівняльних переваг допоміг оцінити вплив
запровадження митних квот у рамках перехідного періоду асоціації, які не передбачають
сплати мита і відтак сприяють зростанню конкурентоспроможності відповідних товарів.
Виявлено, що конкурентоспроможність аналізованих товарних груп за період аналізу
суттєво зросла. Слабку та сильну конкурентоспроможність у 2012 р. мала лише одна
група – кукурудза, а 2013 р. – 2 групи, відразу після введення АТП – 4 групи. Індекс
Баласси різко зріс у 2015 р., що вказує на позитивний вплив розширення квот на
українську аграрну продукцію в цьому році.
Зроблено висновок про поступову трансформацію потенціалу ПВЗВТ України з
ЄС в ендогенний чинник конкурентоспроможності українських аграрних підприємств
на спільному ринку Союзу. Зокрема, доведено, що стратегія цінової
конкурентоспроможності, яка використовувалася більшою мірою на початкових етапах
реалізації Угоди про асоціацію з ЄС внаслідок часткової лібералізації кількісних
обмежень та тарифних умов доступу до аграрного ринку ЄС, у сучасних умовах
поступово трансформується в стратегію диференціації аграрної продукції українських
компаній. Останнє є наслідком переходу українських компаній на європейські
стандарти якості та управління виробництвом, включаючи приватні стандарти, динамізацію пропозиції органічної та нішевої продукції.
Ключові слова: міжнародна конкурентоспроможність, аграрний ринок, компанія,
детермінанти, ЄС, спільна аграрна політика, тарифні та нетарифні обмеження, експорт,
ПВЗВТ.