Творчість Іринея Фальковського у контексті української літератури кінця XVIII – початку XIX ст.

Трофимук М.М. «Творчість Іринея Фальковського у контексті української літератури кінця XVIII – початку XIX ст.» – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук (доктора філософії) за спеціальністю 10.01.01 – українська література. – Інститут літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України, Київ, 2019.
Дисертація присвячена дослідженню літературної спадщини Іринея (Івана) Фальковського – письменника, проповідника, єпископа, вченого, останнього ректора Києво-Могилянської академії. У пам’яті сучасників він фігурує, як «останній енциклопедист» та як «найбільше надбання Києво-Могилянської академії».
Іриней Фальковський – автор низки наукових трактатів, зокрема «Короткого викладу православного догматично-полемічного богослів’я», тлумачень Святого Письма, та великого обсягу творів проповідницької прози. Вчений, який своєю науковою діяльністю охопив низку дисциплін: від точних наук: математики, фізики, оптики, астрономії і до поетики та риторики. Автор першого географічно-краєзнавчого опису Угорщини, поетичних творів кількома мовами, «Щоденних роздумів» – психологічних записок, де він викладає роздуми про богословські, етичні й естетичні проблеми свого часу. Його «Автобіографічні записки» подають цікаві описи-зарисовки життя в Угорщині, аналіз культури і співіснування різних етнічних груп Австрійської імперії. Крім того, Іриней Фальковський був активним організатором монастирського побуту, бібліотечної справи в Україні й освітніх закладів для дітей, насамперед сиріт із священичих сімей. Творча спадщина Іринея Фальковського збереглася у рукописах українською, німецькою, російською, латинською мовами.
Попри те біографія і літературна спадщина Іринея Фальковського малодосліджена, а пік зацікавлення особою і доробком автора припадає на кінець 19-го століття, після чого відчутний спад інтересу до особистості Іринея Фальковського. Зрозуміло, що до проголошення незалежності України про вивчення доробку єпископа Іринея Фальковського не йшлося. Проте пізніше воно теж не провадилося з різних причин.
У дисертації на основі аналізу автобіографічних записок Іринея Фальковського (проаналізовано 87 рукописних джерел) та досліджень науковців XIX ст. встановлено маловідомі факти біографії і реконструйовано процес становлення його особистості, яке відбувалося в освітніх осередках Угорщини.
Констатовано, що творчий шлях Іринея Фальковського складається із двох частин: „періоду навчання” (1775/1776 – 1783 рр.) та „російського періоду”: (1783 р. – і до його кончини 1823 р.
У дисертаційному дослідженні викладено результати аналізу рукописних і опублікованих текстів Іринея Фальковського, встановлено джерела запозичення сюжетів, і тексти, які стали для нього зразками для наслідування («imitatio»).
Одне із основних рукописних джерел його літературної спадщини має розгорнутий титул «Opera poetica, quibus elegiaci, heroici, saphici et jambici versus contineatur. A Joanne Falkovsky elaborati A[nn]o 1778» [67; арк. 1–1 зв]. Це типовий збірник так званих «шкільних вправ», які були обов’язковими для кожного студента курсу поетики. Незважаючи на це, вірші засвідчують добру ерудицію автора.
У цьому рукописному збірнику поміщено «Descriptio quattuor temporum anni» («Опис чотирьох пір року»), що складається із шести віршованих творів і містить натурфілософські роздуми. Іриней Фальковський порівнює перебіг пір року зі зміною дня і ночі упродовж одної доби і водночас із триванням людського життя. У тексті «Епілогу» обігруються поняття «ночі» і «жахливої зими», – обидва поняття в авторській свідомості є алегоріями смерті. Цикл завершується молитвою, де автор просить Бога повернути весну і просить вселити йому любов до Творця, очистити душу від байдужості, дати силу доброчесно прожити життя. Цикл «Опис чотирьох пір року» є виразною парафразою текстів «Буколік» й «Енеїди» Вергілія, «Од» Горація.
Інший вірш Іринея Фальковського зі збірника «Opera poetica...» під назвою «Per angusta ad augusta» – «Через труднощі до вершин» – присвячений дуже поширеній у постренесансній літературі темі поетичної творчості.
У збірнику «Opera poetica...» занотовано також дві байки авторства Іринея Фальковського: «Гордих, звичайно, за чванство зустріне заслужена кара» («Superbi dignas poenas sui fastus semper dare solent») та «Хто пережив тяжкі біди, той тіні нещастя боїться» («Gravia mala experti etiam umbram periculi timent»). Наголошуючи, що пише «за зразком байок Езопа», Іриней Фальковський притримується зразків пізньоримських ознак жанру: його байки віршовані (як і давньоримського байкаря Федра).
Байки Іринея містять «силу» – висновок, який утверджує новітнє етичне вчення, взороване на християнські чесноти. Порівняння способів обробки байкових сюжетів Езопом, Федром, Григорієм Сковородою й Іринеєм Фальковським демонструє процес перетворення байки із віршованого твору з розмитими жанровими ознаками (fabula – різновид «шкільної вправи») у самостійний жанр, характерний для класичної української літератури.
Віршований твір історичної тематики, як зазначив сам автор, є наслідуванням уривка із «Енеїди»: «Oratio Godefredi ad Colomanum transitum per Hungariam eidem negantem cum response Colomani ad imitationem Didonis responsoria oratiuncula concinnata pro examine Pestiensi Pashali elabora[ta]» – «Промова Ґотфріда до Коломана, який не дозволяв йому пройти через Угорщину, і відповідь Коломана, укладена, як наслідування промови-відповіді Дідони, написана для Великоднього іспиту у Пешті». «Промова-відповідь Дідони» – це фраґмент із «Енеїди»: І, 561–578.
Фальковський міняє тему твору античного автора, зберігаючи ідею, риторичні засоби і віршовий розмір – гекзаметр. Твір „Промова Ґотфріда до Коломана...” містить дві віршовані промови, укладені згідно риторичних приписів, і висловлює християнську ідею „antemurale” (захисту європейської цивілізації від іновірної експансії). Віршовані твори з рукописного збірника «Opera poetica...» характерні класицистичними прийомами відтворення тем, свідчать про добру теоретичну підготовку автора у класах поетики і риторики.
Інтерес Іринея Фальковського до історії Угоршини реалізувався також у краєзнавчо-культурологічному творі «Краткое географическое описание Венгрии», написаному російською мовою.
Крім проповідей – а це 20 томів проповідницької спадщини, – наявний ще «Короткий виклад християнського православного догматично-полемічного богослів’я». Цікавими з філософського погляду є і щоденні роздуми Іринея Фальковського, котрі він писав упродовж 1786–1787 років, в часи готування до чернечого постригу. Ці роздуми, вміщені в двох томах, датовані, нумеровані і мають позначки про час написання: поділяються на ранкові і вечірні.
Російськомовні вірші-панегірики імператорській сім’ї теж написані у класицистичній манері, проте тут інтерес становить текстологічний аналіз додатків-виправлень до творів, які ніколи не публікувалися.
Іриней Фальковський, як випливає зі змісту його автобіографічних записок, а також зі змісту його спадщини, не вважав літературну творчість пріоритетною у своїй діяльності. Літературні твори першого періоду – “періоду навчання” – це “шкільні вправи” (що не применшує художності цих творів), а літературні твори “російського періоду” – це вірші “на потребу”. Загалом Іринея Фальковського більш цікавили наукові та богословські, зокрема морально-етичні проблеми. Ці інтереси вченого і богослова втілено у перелічених прозових трактатах, тлумаченнях Святого Письма, навчальних посібниках із теології, історії церкви, географії, математики, астрономії, оптики тощо.
Проте саме у різномовній художній творчості, насамперед у віршованих творах, Фальковський виявив себе глибоким знавцем античної історії, міфології, продемонстрував відмінне володіння навиками віршування. Автор зумів синтезувати мотиви античної міфології та християнські біблійні образи і створити повноцінні літературні твори.
За стильовими ознаками віршовані твори Іринея Фальковського мають виразні ознаки «шкільного класицизму», наукові ж дослідження – як теологічні, так і географічно-краєзнавчі, а також зі сфери точних наук – можна віднести до філософських течій Просвітництва. Творча спадщина Іринея Фальковського цілком вписується у парадигму перехідного періоду розвитку української літератури кінця XVIII–початку XIX ст. і демонструє в сукупності драматичний процес складного пошуку світоглядного ідеалу в умовах бездержавності України.
Наукова новизна дисертації полягає у тому, що у роботі: вперше в українському літературознавстві проведено комплексне дослідження літературної спадщини Іринея Фальковського; введено у літературний обіг тексти різних жанрів із рукописної спадщини згаданого автора; проаналізовано різномовні твори, які ще не були об’єктом літературознавчого вивчення; на основі опрацювання твору «Біографическія извѣстія…» й переписки Іринея Фальковського уточнено факти його біографії.
Практичне значення дисертації: матеріали дослідження можуть бути використані при поглибленому вивченні давньої української літератури, при написанні історії українського письменства, а також при укладанні шкільних підручників, у процесі розробки спецкурсів відповідних дисциплін для вищих навчальних закладів. Окрім того, певні праці автора будуть незамінними при розкритті окремих аспектів історії України, та історії української церкви.
Ключові слова: Іриней Фальковський, Києво-Могилянська Академія, давня українська література, історія української культури, літературна творчість кінця XVIII – початку XIX ст. в Україні, класицизм, жанр проповіді, жанр байки, жанр краєзнавчого опису, античні мотиви в українській літературі кінця XVIII – початку XIX ст.