Постіндустріальна трансформація просторової організації господарства Києва

Бикова М.Д. Постіндустріальна трансформація просторової організації
господарства Києва. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних
наук за спеціальністю: 11.00.02 – економічна та соціальна географія. Роботу
виконано в Інституті географії Національної академії наук України. Захист
відбудеться в Інституті географії Національної академії наук України. Київ,
2019.
Дисертаційна робота присвячена проблематиці суспільно-
географічного дослідження постіндустріальної трансформації просторової
організації господарства Києва. У роботі проаналізовано та узагальнено
еволюцію поглядів на формування концептуальних підходів до вивчення
постіндустріальних трансформаційних змін, структуризації міського
простору та систематизовано досвід їх дослідження. Уточнено сутність
понять «постіндустріальна трансформація господарства» та «просторова
організація господарства».
Запропонована методика суспільно-географічного дослідження
структурної трансформації господарства міста при переході до
постіндустріальної стадії розвитку. Встановлено, що провідну роль в
ідентифікації та аналізі трансформаційних процесів просторової організації
господарства міст належить таким методам як картографічний та ГІС-аналіз.
Виявлено та проаналізовано чинники, що впливають на трансформацію
просторової організації господарства Києва (інституційні перетворення,
економічні, технологічні та соціальні зміни, екологічна безпека), серед яких
основними є зміна форм власності, ринковий механізм ціноутворення на
землю, низька конкурентоспроможність промислових підприємств в умовах
ринкового середовища, становлення нових технологічних устроїв у
економіці, відсутність державної політики щодо підтримки
високотехнологічних підприємств, науково-дослідних та дослідно-
конструкторських робіт, недосконалість державної системи соціально-3
економічного та територіального планування, впровадження у виробництво
нових інноваційних технологій безпечних для людини і довкілля тощо.
Обґрунтовано місце Києва у господарському комплексі країни та
проведено порівняльний аналіз з іншими великими містами держав
Центральної Європи. Здійснено просторово-часовий аналіз розвитку
просторової організації господарства Києва та періодизацію його
формування.
Проведено аналіз Генеральних планів Києва з суспільно-географічних
позицій та встановлено, що виділення виробничих територій проводилося
досить узагальнено, без всебічного врахування критеріїв та методичних
підходів, представлених у відповідних нормативних документах. В
результаті проведеного дослідження виділено наступні типи виробничих
територій: 2 зони, 19 районів, 28 територіальних груп підприємств.
Проведено типізацію виробничих територій Києва за структурою забудови,
особливостями спеціалізації промисловості та за рівнем деіндустріалізації.
Проаналізовано зміни, що відбуваються у зв’язку з деіндустріалізацією на
виробничих територіях. Виділено за спрямованістю деструктивні, адаптивні
та прогресовизначальні (постіндустріальні) трансформації. Встановлено, що
деструктивні трансформації набули поширення на недостатньо інвестиційно
привабливих виробничих територіях. Адаптивні трансформації зумовлені
кон’юнктурним попитом на житло, офісні приміщення, торговельно-
розважальні центри. Постіндустріальні трансформації відбуваються в межах
усіх промислових зон і районів. Серед них залежно від інтенсивності процесу
виділено виробничі території зі значним рівнем постіндустріальної
трансформованості, помірним та низьким. Установлено, що така типізація
має слугувати підґрунтям для розробки перспективних планів розвитку
виробничих територій та нового функціонального зонування території міста.
Охарактеризовано особливості просторової організації третинного
сектору. На прикладі ділових послуг, які є індикатором просторової 4
трансформації міста, проаналізовано динаміку розвитку цих видів діяльності
у межах виробничих територій та особливості розміщення.
З’ясовано, що під впливом глобалізаційних процесів відбуваються
структурні зрушення, пов’язані з необхідністю ефективного використання
території міста як полюсу розвитку, який концентрує значний економічний і
людський потенціал. Проведене дослідження трансформації галузевої та
функціонально-територіальної структури свідчить, що незважаючи на наявні
позитивні моменти, спостерігаються значні зміни цільового призначення
територій окремих підприємств або частин промислових районів, які не
завжди економічно обґрунтовані. З’ясовано, що результатом трансформації є
розмивання просторової структури міста, посилення її фрагментації і
структурної мозаїчності, скорочення реального сектора економіки.
Встановлено, що не завжди обґрунтовано доводяться до банкрутства
промислові підприємства, які є стратегічно важливими для економіки міста,
не повною мірою використовується можливості для створення нових
територіальних форм організації промислового виробництва і науки
(інноваційно-виробничі кластери, технологічні та інноваційні парки, бізнес-
інкубатори).
Визначено основні проблеми та обґрунтовано перспективні напрями
удосконалення просторової організації господарства Києва на початковому
етапі постіндустріальних трансформацій. Обґрунтовано, що трансформаційні
процеси вимагають координації управління, а також розробки
загальноміської стратегії щодо подальшого розвитку перспективних галузей
виробництва і третинного сектору, які змогли б вивести Київ на новий рівень
в мережі глобальних міст. Перспективи постіндустріального розвитку Києва,
його роль і місце у Європейському співтоваристві залежатимуть від здатності
розвивати високотехнологічні галузі, що потребує структурної перебудови
економіки. Цілком очевидною є необхідність запровадження інноваційної
моделі зростання, за умови нарощування обсягів фінансування науково-
дослідних та дослідно-конструкторських робіт та забезпечення державної 5
підтримки галузей пріоритетних для розвитку господарського комплексу
міста Києва.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації поглиблено
суспільно-географічні засади дослідження постіндустріальної трансформації
просторової організації господарського комплексу міста Києва, зокрема:
Уперше:
 розроблено теоретико-методологічні основи дослідження
постіндустріальних трансформацій господарства міст країни;
 запропоновано методику дослідження особливостей та рівня
постіндустріальної трансформованості виробничих територій міста;
 здійснено типізацію виробничих територій Києва в залежності від
рівня їх постіндустріальної трансформованості;
 визначено якісні та кількісні зміни в третинній сфері Києва на етапі
становлення постіндустріального суспільства;
 обґрунтовано пріоритетні напрями розвитку просторової організації
господарства Києва в сучасних умовах.
Удосконалено:
 підходи до виділення виробничих територій міста.
Набули подальшого розвитку:
 підходи щодо дослідження стадій урбогенезу та їх проявів у межах
великих міст;
 порівняльний аналіз структурних зрушень у містах, що перебувають
на різних стадіях розвитку.
Практичне значення одержаних результатів. Окремі наукові
положення та практичні результати, що були отримані в дослідженні,
впроваджено в діяльності Українського державного науково-дослідного
інституту проектування міст «ДІПРОМІСТО» імені Ю.М. Білоконя (довідка
№ ГІС-2870 від 06.12.2018 р.).
Результати дисертаційного дослідження використовуються в
навчальному процесі на факультеті природничо-географічної освіти та екології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова
при викладанні дисциплін «Геоурбаністика», «Теоретичні основи
просторової організації суспільства», «Основи територіального планування»,
«Географія сфери послуг» для студентів освітніх ступенів «Магістр» та
«Бакалавр»(довідка № 07-10/1913 від 10.12.2018 р.).
Ключові слова: постіндустріальна трансформація, просторова
організація господарства, деіндустріалізація, терціаризація,
високотехнологічні виробництва, ділові послуги.