Формування високотехнологічних кластерів в біоекономіці ЄС

Любачівська Р. З. Формування високотехнологічних кластерів в
біоекономіці ЄС. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за
спеціальністю 08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні
відносини. – ДВНЗ Київський національний економічний університет імені
Вадима Гетьмана, Київ, 2018.
Дисертація присвячена дослідженню формування високотехнологічних
кластерів в біоекономіці Європейського Союзу в сучасних умовах інноваційного
та технологічного прогресу. Здійснене узагальнення теоретичних концепцій
кластерів, на основі чого було удосконалене трактування «біотехнологічного
кластеру», що розглядається, як венчурна локальна модель зосередження бізнесу
переробного напрямку виробництва, заснованою на поєднанні традиційних та
новітніх технологій з компліментарним ефектом. На основі проведеного
комплексного аналізу теорій розвитку високотехнологічних кластерів, життєвого
циклу кластерів показані зв’язки між кількісними і якісними показниками та їх
ефективність. На сучасному етапі сприяння забезпеченню ефективних та більш
конкурентоспроможних досліджень і якісних змін нових галузей промисловості
відбувається за допомогою формування нового підходу та концепції сучасних
високотехнологічних кластерів в біоекономіці ЄС як комплексного механізму
інноваційної політики та колабораційних структур шляхом поєднання інтересів
великого кола підприємств-учасників через встановлення тісних взаємозв’язків
між урядовими інститутами та представниками бізнесу.
Акцентована увага на особливостях формулювання концепції
біоекономіки, що заснована на знаннях. На основі синтезу сучасних підходів до
терміну «біоекономіка» у працях багатьох вітчизняних і зарубіжних авторів,
запропоновано авторське формулювання терміну «біоекономіка», яке
відрізняється тим, що являє собою інноваційний тип організації і управління,
який спрямований на використання біотехнологій у всіх секторах господарства 3
для вирішення глобальних проблем людства на основі використання
поновлювальних ресурсів.
Обґрунтовані сучасні детермінанти функціонування високотехнологічних
кластерів в біоекономіці на локальному, загальноєвропейському та світовому
рівнях, та визначено методику ідентифікації їх ефектів на основі Location quotient
та Competitive shift. Результатом успішності розвитку високотехнологічних або
інноваційних кластерів є забезпечення конкурентоспроможності. Важливими
факторами виявлено чіткий взаємозв’язок між урядом, бізнесом і освітою;
інтенсивність фундаментальних досліджень і прикладних розробок; доступ до
фінансування; ефективні мережі для співпраці між підприємствами-учасниками
кластеру; кваліфіковану робочу силу; сприятливі політичні умови та
забезпечення високої підприємницької культури. Основним показником
конкурентоспроможності для кластерів є наявність ефективного процесу
комерціалізації, який охоплює пошук, оцінювання, доопрацювання технологій.
Систематизовано і запропоновано фактори підвищення ефективності діяльності
високотехнологічних кластерів на регіональному рівні. Регіональна ефективність
високотехнологічних кластерів визначається сукупністю жорстких, м’яких,
перманентних та селективних факторів, які виокремлені за критерієм незмінності
та змінності в часі, схильності до трансформації, модернізації.
Доведено, що вклад біоекономічних кластерів підвищує
конкурентоспроможність національної економіки країн, забезпечує добробут
населення, сприяє реформуванню політики, зміцненню торгового потенціалу,
приватно-державного діалогу, регіонального економічного росту, розвитку
трудових ресурсів, інновацій у галузі біологічних наук для створення
економічної активності та суспільної користі.
Ідентифіковані етапи розвитку біоекономіки в ЄС, що базуються на
принципах історизму, програмованості та компліментарності. Селективне
комбінування заявлених принципів дозволило виокремити такі етапи:
зародження біотехнологій (1971-1999); формування засад сучасної біоекономіки
(2000-2006); трансформація біотехнологій (2007-2011); та сучасний етап 4
динамізації біоекономіки (розпочато 2012 і триває зараз). Виокремлення етапів
розвитку біоекономіки в ЄС є складним процесом, адже синхронування подій
пов’язане із НТП та гіпершвидким потоком інформації у світі задля виведення
відкриттів на міжнародний ринок та високої конкуренції серед
високорозвинених країн.
Проаналізований сучасний стан та динаміка розвиту високотехнологічних
кластерів в біоекономіці Європейського Союзу на підставі чого визначена
позитивна тенденція збільшення товарообігу в біоекономіці «старих» і «нових»
держав ЄС. Факторами успіху функціонування регіональної моделі
біотехнологічних кластерів зазначена присутність у регіоні великих компаній,
наявність венчурних фондів, рейтингових університетів, кваліфікованих
людських ресурсів, сприятливе бізнес-середовище та інфраструктура.
Охарактеризовані найбільш розвинені біотехнологічні кластери країн
Німеччини, Великобританії, Франції та Скандинавії. Показано, що регіональна
модель високотехнологічних кластерів «старих» країн ЄС розвинена на
потужному національному і регіональному рівнях, у «нових» країнах ЄС лише
відбувається динамічність і активність розвитку біотехнологічних компаній.
Доведено, що результативні діючі кластери є одним з найбільш ефективних
інструментів підвищення конкурентоспроможності компаній, регіонів, сприяють
дійовій політиці запровадження та реалізації реформ біоекономічній сфері ЄС.
Наголошено, що теоретична та аналітична концепція біоекономіки базується на
реальності економічного життя й охоплюють специфічну мережу обробки та
створення вартості, в якій продукти з основних виробничих секторів біомаси
переміщуються через переробні підприємства, торговельні та розподільні
мережі, до кінцевого споживача – у вигляді продуктів харчування, біоматеріалів
для подальшого виробництва та промислових біопродуктів та споживання.
Досліджені особливості розвитку біотехнологічного сектору в Україні та
виявлено те, що біоекономічні засади формування пріоритетів економічного
зростання є основою встановлення оптимальних пропорцій для соціальної,
екологічної та економічної систем вітчизняного інноваційного розвитку. 5
Проведений SWOT – аналіз потенціалу розвитку біоекономіки України, який
засвідчив, що сильні сторони та можливості беззаперечно сприятимуть розвитку
біоекономіки в Україні на основі наявності достатньої сукупності матеріальних і
людських ресурсів.
Проаналізовані макроекономічні показники розвитку біотехнологічного
сектору, й розроблена економіко-математична модель оцінювання впливу
інноваційної біоекономіки на економічний розвиток України в умовах
імплементації «Угоди про поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі з
ЄС». Дана модель відображає залежність динаміки національного ВВП від
результативності досліджень і розробок, винахідницької діяльності в
біоекономіці, фінансового забезпечення формування економіки, що базується на
знаннях та ефектів постіндустріального укладу, що дало змогу ідентифікувати
компаративну ефективність національного біотехнологічного сектору в
європейському економічному просторі. Аналіз впливу зазначених факторів на
номінальний ВВП проводився за допомогою пакету E-Views.
Виявлені стратегічні пріоритети розвитку співробітництва України та ЄС в
сфері біоекономіки в агробіокластері, біоенергетичному і біофармацевтичному
кластерів. Розкриті особливості розвитку вітчизняного біотехнологічного
сектору, який характеризується останні десять років зменшенням кількості
працівників вдвічі та кількості підприємств втричі. Акцентована увага на тому,
що за умов достатнього фінансування інновацій біотехнології сприятимуть
збільшенню ВВП та економічному зростанню країни.
Констатовано, що модель формування спеціалізованих біотехнологічних
кластерів в процесі їхнього створення та трансферу європейських біотехнологій
в Україну дозволить на основі поєднання принципів компліментарності,
колабораційності, мобільності, секторальної диверсифікації та синергізму
імплементувати адаптовані до реальних умов ведення бізнесу європейські
виробничі системи, встановити партнерські стосунки між українськими та
європейськими компаніями, та обійти механізми блокування надлишкового експорту української аграрної продукції з низькою доданою вартістю та низькою
наукоємністю.
На основі вивчення досвіду становлення та розвитку біотехнологічних
кластерів в країнах ЄС, інструментів їх підтримки, підтверджено те, що
інноваційний шлях розвитку України повинен бути зорієнтований на
застосування підходів кластеризації для вирішення економічних завдань.
Запропонована інституціональна модель формування розвитку біоекономіки в
Україні, де детально виокремлені етапи розробки стратегії та План дій.
Ключові слова: високотехнологічні кластери, біотехнологічні кластери,
біоекономіка, глобалізація, Європейський Союз, інноваційна політика,
інноваційна стратегія, екосистема, науково-технологічний розвиток, новітні
виклики.