Політичні аспекти становлення та розвитку міграційної політики Європейського Союзу

Фогел Х.Є. Політичні аспекти становлення та розвитку міграційної
політики Європейського Союзу
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук зі
спеціальності 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та
глобального розвитку. – Чернівецький національний університет імені Юрія
Федьковича, Чернівці, 2017.
Дисертаційна робота присвячена ґрунтовному дослідженню політичних
аспектів становлення та розвитку міграційної політики Європейського Союзу в
контексті трансформації міжнародного середовища під впливом інтеграції з
одного боку, й актуалізації міграційних викликів, – з другого.
Процес формування та реалізації політики щодо міграції у межах ЄС та
імміграції громадян третіх країн до Європи є відносно новим предметом
дослідження, незважаючи на його істотне значення для цілісного розуміння
проблематики, пов’язаної з потребами управління переміщеннями населення в
контексті забезпечення гармонійної й несуперечливої динаміки суспільних
процесів у європейських державах.
Актуальність даної теми посилюється європейською міграційною кризою
2015 року, яку експерти окреслюють як гуманітарну катастрофу, викликану
масовим напливом мігрантів з країн Африки та Близького Сходу. Це найбільша
міграційна криза на європейському континенті з часів ІІ Світової війни.
Проблематика міграційної політики ЄС вимагає належного ґрунтовного
вивчення, передовсім, з огляду на потреби осмислення поліморфного досвіду
держав-членів ЄС з формування власних імміграційних стратегій та пошуку
спільних шляхів становлення спільної міграційної політики на рівні ЄС. З
огляду на фактичну новизну порушеної у дисертаційній роботі проблеми, слід
констатувати недостатній рівень її опрацювання в зарубіжному
політологічному дискурсі та виразний брак тематичних досліджень в
українській політичній науці. Це дає змогу розглядати запропоноване 3
дослідження як актуальне в контексті забезпечення перспективного розвитку
вітчизняної політичної теорії та практики. Адже цілісне бачення особливостей
та динаміки міграційної політики ЄС слугує основою для комплексного підходу
з реалізації українських національних імперативів не лише в контексті Угоди
про асоціацію України з ЄС, але й з перспектив поглиблення взаємодії з цим
інтеграційним об’єднанням на шляху європеїзації політики України та
інтеграції з ЄС.
У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначені мета, завдання, об’єкт
і предмет дослідження, сформульовано наукову новизну, висвітлено
методологічну основу роботи, охарактеризовано джерельну базу, наголошено
на теоретичному і практичному значенні отриманих результатів, відображено
попередню апробацію результатів дослідження та структуру роботи.
У Розділі 1 «Теоретико-методологічні засади вивчення міграційної
політики ЄС» з’ясовано актуальний стан вивчення титульної проблеми, подано
загальний огляд політологічного дискурсу з вивчення міграційної політики ЄС,
проаналізовано концептуальні підходи та систематизовано теоретичні
напрацювання щодо міграції та міграційної політики як предмету політичних
студій, вивчено роль європеїзації у формуванні спільної міграційної політики.
Активізація досліджень міграції дає змогу виокремити два підходи до вивчення
контролю над міграцією – на міжнародному та національному рівнях. У
першому з них міграційна політика розглядається в контексті міжнародних
відносин. У цьому випадку, контроль над міграцією інтерпретується як
структурна потреба, яка виникає через невідповідності між відкритими і
закритими державними утвореннями.
У Розділі 2 «Інституційні основи міграційної політики ЄС» увагу
зосереджено на вивченні особливостей формування та механізмах реалізації
міграційної політики ЄС враховуючи наявне її нормативно-правове
забезпечення. Аналіз становлення міграційної політики ЄЕС/ЄС демонструє,
що воно охопило п’ять періодів: перший – 70-80-ті роки; другий – 90-ті роки;
третій – 1999–2009 рр.; четвертий – 2009 – 2016 рр., п’ятий – з 2016 до сьогодні. 4
У Розділі 3 «Міграційні політики держав-членів в умовах формалізації
міграційної політики ЄЄ» розглянуто та проаналізовано еволюцію міграційної
політики ФРН у процесі становлення спільної міграційної політики ЄС,
розкрито вплив європеїзації на трансформацію міграційної політики Польщі
після набуття членства в ЄС та прослідковано динаміку міграційної політики
Грецької Республіки у контексті членства в ЄС. Результати європейського
впливу по-різному відтворювалися у національних імміграційних стратегіях
держав-членів. Дискурсивні форми взаємодії призводили до істотних змін
національної політики у випадку «старих» держав-членів, а прескриптивні
форми – до більшого ступеня європеїзації у випадку «нових» держав-членів.
У Розділі 4 «Міграційна політика ЄС на сучасному етапі» окреслено
проблеми та перспективи міграційної політики ЄС, її зовнішній вимір та
взаємодію України та ЄС з питань міграції. Дослідження європейської
інтеграції та європеїзації були зосереджені, здебільшого, на відносинах між
державами-членами і європейськими наднаціональними інституціями, однак
транснаціональний характер процесу надання притулку та міграції передбачає
розширення поняття відповідальності за міжнародні наслідки таких процесів.
У висновку дисертації підсумовуються основні результати проведеного
дослідження проблеми.
Новизна проблематики й постійний інтерес науковців до проблем міграції
на європейському континенті підкреслюють актуальність вивчення міграційної
політики як одної з важливих спільних політик ЄС.
У літературі знаходимо суперечливі погляди щодо впливу поступового
становлення спільної міграційної політики ЄС на внутрішню міграційну
політику країн-членів. З одного боку, окремі вчені вказують на істотне
значення ЄС для національних імміграційних політик. З іншого боку, низка
дослідників розглядає зв’язки між європейською та національними політиками
як неістотні. Незважаючи на поліморфність оцінок з боку окремих дослідників
щодо значення європеїзації у сфері імміграції, за останні роки значно зріс 5
інтерес до вивчення європейського впливу на внутрішню міграційну політику
держав-членів та адаптацію ними відповідних європейських норм.
Увага українського академічного середовища зосереджується, в
основному, на дослідженнях теорії і практики міграції. На жаль, у вітчизняному
політологічному дискурсі відсутні комплексні дослідження особливостей
міграційної політики ЄС, що дає змогу стверджувати про актуальність
вивчення окресленої проблематики в контексті набуття та реалізації Україною
асоційованого членства та поглиблення взаємодії з ЄС.
Вперше висвітлено інституційні основи та механізми реалізації міграційної
політики ЄС, з урахуванням п’яти послідовних періодів її становлення та
розвитку (перший – 70-80-ті роки; другий – 90-ті роки; третій – 1999–2009 рр.;
четвертий – 2009 – 2016 рр., п’ятий з 2009 до сьогодні). Впродовж четвертого
періоду спільна міграційна політика ЄС зазнала суттєвих змін, оскільки
питання міграції повністю перейшли до компетенції наднаціональних
інститутів. Обґрунтовано, що первинне право ЄС визначає основоположні
питання політики у сфері міграції, а вторинне – регламентує статус мігрантів,
причому усі акти вторинного права ЄС з питань міграції можна класифікувати
відповідно до об’єкту правового регулювання: зі спільним (стосуються усіх
мігрантів) або спеціальним (регламентують становище визначених груп
мігрантів) об’єктами. Розглянуто «зовнішній вимір» діяльності ЄС з питань
міграції, який охоплює декілька напрямів (переговори й укладення угод про
реадмісію; «експорт» політики та інструментів ЄС через міжурядові мережі й
підтримку наднаціональних інститутів), а також обґрунтовано зростання ролі
міжнародних організації (УВКБ ООН; МОМ) у зовнішній європеїзації політики
надання притулку та міграційної політики ЄС. Доведено, що розвиток
партнерства на основі всеосяжного підходу до співпраці з питань міграції та
мобільності поглибився завдяки окремим візовим діалогам, низці Партнерств у
сфері мобільності, а також через посилення уваги до можливостей
регіонального захисту і розвитку. 6
Окрім того, у рамках дисертаційної роботи уточнено актуальні аспекти й
перспективи спільної міграційної політики ЄС, зокрема відзначено той факт,
що ініціативи ЄС з управління актуальною міграційною кризою в цілому
виявилися не надто успішними через систему розділених компетенцій ЄС;
значну кількість суб’єктів із суперечливими інтересами у різних сферах;
фрагментацію відповідних національних програм. Обґрунтовано твердження,
що потенційні підходи до врегулювання міграційного кризи ЄС
диференціюються між пошуком стратегій, в яких кожна з держав-членів
прагнутиме забезпечити виключно власні інтереси шкодячи європейській
єдності, та більш далекосяжним підходом, пов’язаним із поглибленням
співпраці у межах ЄС та його «зовнішнього» виміру задля вирішення широкого
кола міграційних проблем. Проаналізовано еволюцію міграційних політик
держав-членів (на прикладі ФРН, Республіки Польща та Грецької Республіки) у
контексті формування спільної міграційної політики ЄС, причому з’ясовано, що
результати європейського впливу по-різному відтворювалися у їхніх
національних міграційних стратегіях. Підтверджена теза, що дискурсивні
форми взаємодії призводили до істотної зміни національної політики у випадку
«старих» держав-членів (ФРН), а прескриптивні форми, – до більшого ступеня
європеїзації «нових» держав-членів ЄС (Польща). При цьому виявлено, що
прескриптивний характер впливу ЄС у випадку європеїзації міграційної
політики Греції, доповнювалися його дискурсивними формами, з огляду на те,
що європейські політичні та соціальні новації часто розглядалися у цій країні як
синонім модернізації.
Також набуло розвитку вивчення особливостей взаємодії України та ЄС з
питань міграції у контексті укладення й реалізації низки двосторонніх угод
щодо партнерства і співробітництва, спрощення безвізового режиму, реадмісії,
а також місцевого прикордонного руху з окремими державами-членами
Євросоюзу; наголошено на значенні Угоди про асоціацію України з ЄС як
ключової у поглибленні співпраці сторін з подолання нелегальної міграції та 7
торгівлі людьми, забезпечення права на притулок, покращенні управління
кордонами тощо.
Практичне значення одержаних результатів визначається науковою
новизною, актуальністю і полягає у можливості їхнього застосування з
науково-дослідною, прикладною та навчальною метою.
Практичне значення роботи, як самостійного внеску в українську
політичну науку, полягає у систематизації, поглибленні та розширенні знань
щодо політичних аспектів становлення та розвитку міграційної політики ЄС,
покликаних сприяти подальшому вивченню та переосмисленню особливостей
формування й реалізації спільних політик ЄС у рамках вітчизняної науки про
міжнародні відносини. Цілісний і ґрунтовний характер розгляду проблеми
відкриває перспективи для розробки ефективних підходів, спрямованих на
втілення національних інтересів нашої держави у відносинах з ЄС у контексті
реалізації Угоди про асоціацію та з огляду на перспективи набуття Україною
членства в цьому інтеграційному об’єднанні. Отримані висновки можуть бути
використані у роботі державних органів та недержавних організацій, діяльність
яких пов’язана з формуванням і реалізацією зовнішньополітичних пріоритетів
України.
Матеріали дослідження можуть мати практичне застосування в процесі
розробки лекцій, семінарів та спецкурсів, пов’язаних із вивченням
Європейського Союзу, актуальних тенденцій міжнародних відносин,
особливостей регіонального розвитку, зовнішньої політики окремих держав
тощо, призначених для студентів спеціальностей: «політологія» й «міжнародні
відносини, суспільні комунікації та регіональні студії».
Ключові слова: міграційна політика, ЄС, міграція, міжнародні відносини,
міграційна криза, Польща, Греція, Німеччина, Україна, Угода про асоціацію.