Формування зовнішньополітичної стратегії та реалізація пріоритетних напрямів зовнішньої політики Республіки Польща (1995-2005 рр.)

Буглай Н.М. Формування зовнішньополітичної стратегії та
реалізація пріоритетних напрямів зовнішньої політики Республіки Польща
(1995-2005 рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за
спеціальністю 07.00.02 – всесвітня історія. – Інститут історії України НАН
України. Київ, 2018.

Зміст анотації

Дисертаційна праця присвячена актуальній і малорозробленій в
історіографії темі – комплексному дослідженню процесу формування
зовнішньополітичної стратегії та реалізації пріоритетних напрямів
зовнішньої політики Республіки Польща у 1995-2005 рр. в контексті її
внутрішньополітичного розвитку і нового геополітичного становища в
Європі та світі. Обрані для конкретно-історичного аналізу хронологічнці
рамки проблеми, що охоплюють десятирічний період президенства
Александра Кваснєвського, стали важливими, багато в чому доленосними, з
точки зору реалізації пріоритетних внутрішньо- і зовнішньополітичних
завдань Польщі після зміни політичного режиму і в процесі переходу від
тоталітарно-комуністичної системи до плюралістичної парламентської
демократії європейського зразка.
Невід’ємною і принципово важливою складовою процесу
постсоціалстичної трансформації польського суспільства і держави стала
активна зовнішня політика у відповідності до національних інтересів і
зовнішньополітичних цілей та завдань Польської Республіки, визначених у
схваленій 1990 р. «Концепції зовнішньої політики РП» та у важливих
нормативних документах, прийнятих у листопаді 1992 р. – «Основах
польської політики безпеки» і «Оборонній політиці Республіки Польща», 3

Конституції 1997 р. та інших законодавчих актах і міжнародних договорах й
угодах, проаналізованих в дисертації.
На основі опрацювання широкої та різноманітної джерельної базі і
великого масиву літератури розглянуті концептуально-історичне підгрунтя,
нормативно-правові засади та інституційне забезпечення зовнішньої
політики Польщі. Зокрема, зазначається, що зважаючи на нові геополітичні
реалії, ідеї авторів «Культури», зокрема концепція Є. Гедройця –
Ю. Мєрошевського, положеннями якої закладені підвалини розбудови
зовнішньої політики сучасної нам Польщі, впродовж тривалого часу
однаково не сприймалася ні суспільством, ні владою, і лише зі здобуттям
державою справжньої незалежності отримала підстави бути реалізованою. А
зовнішньополітичні успіхи, досягнуті офіційною Варшавою упродовж 1995–
2005 рр., значною мірою стали можливими завдяки успішній розбудові і
підвищенню ефективності діяльності вітчизняної дипломатичної служби,
злагодженій роботі вищих та регіональних органів державної влади,
закордонних дипломатичних представництв, місій при міжнародних
організаціях, а також зусиллям публічної дипломатії, представленої
офіційними і неофіційними польськими представниками, завдяки чому
Польщі вдалося заручитися широкою підтримкою на Заході, особливо
важливою у світлі розбудови стратегії інтеграції в НАТО та ЄС.
Особлива увага приділена складному процесу реалізації ключових
завдань зовнішньої політики Республіки Польща, пов’язаних з її вступом до
Північноатлантичного альянсу та Європейського Союзу. На основі
конкретно-історичного аналізу процесу євроатлантичної і європейської
інтеграції Польщі в контексті здійснення НАТО і ЄС політики розширення на
схід, детально висвітлюється переговорний процес та особливості й основні
етапи приєднання РП до цих організацій, з’ясовуються рушійні сили
польських інтеграційних процесів, таких як успішна постсоціалістична
трансформація і політична консолідація польської еліти та суспільства, а
також глобалізація, цивілізаційна спорідненість та спільні інтереси з 4

країнами НАТО і ЄС, розкриваються різнопланові механізми, задіяні з обох
сторін в процесі інтеграції та співвідношення й взаємозв’язок внутрішніх
польських національних інтересів та зовнішніх політичних процесів,
розкривається суттєва роль польсько-американських відносин у
повноцінному «поверненні» Польщі до європейського і світового
співтовариств. Успішна євроатлантична й європейська інтеграція Республіки
Польща, як свідчать матеріали дослідження, сприяли посиленню її позицій на
міжнародній арені та забезпечили їй мир і безпеку, призвели до
демократичних змін в законодавчій сфері країни, підвищили її
макроекономічну стабільність, поліпшили ситуацію у соціальній сфері.
Також в роботі грунтовно розкрито стратегію й особливості процесу
формування та розвитку білатеральних відносин Польщі із сусідніми
державами, зокрема з країнами Вишеградської групи та охарактеризовано
найефективніші напрями, форми, види і значення їх міждержавної взаємодії
на шляху до європейської та євроатлантичної інтеграції. При цьому особлива
увага приділена східному напряму зовнішньої політики Республіки Польща,
зокрема особливостям і етапам розвитку добросусідських відносин з
Україною, які саме у досліджуваний період вийшли на рівень стратегічного
партнерства, а також з Білоруссю, Литвою і Російською Федерацією, ролі,
проблемам та перспективам транскордонної співпраці та діяльності
єврорегіонів в поглибленні й вдосконаленні їхнього співробітництва.
Загалом, проаналізований в дисертаційному дослідженні досвід
формування та розвитку зовнішньої політики Республіки Польща є важливим
для розуміння сутності складних й багатопланових трансформаційних
процесів, що відбувалися в Центрально-Східній Європі в посттоталітарну
добу, та їх впливу на проходження даних процесів в Україні. Вивчення
польського досвіду реалізації зовнішньополітичних пріоритетів, зокрема
європейської та євроатлантичної інтеграції, має також велике практичне
значення для України, що визначила стратегічною метою своєї зовнішньої 5

політики вступ до ЄС та НАТО і на цьому шляху розглядає сусідню Польщу
одним із головних своїх стратегічних партнерів.
Ключові слова: Республіка Польща, А. Кваснєвський, зовнішня
політика і дипломатія, НАТО, Європейський Союз, США, Україна, Білорусь,
Литва, Вишеградська група, транскордонне співробітництво, єврорегіони.