Україна та Республіка Польща: від білатеральних відносин до євроатлантичної інтеграції (історичний аспект)

Мєлєкєсцев К. І. Україна та Республіка Польща: від білатеральних відносин
до євроатлантичної інтеграції (історичний аспект). – Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.01 «Історія України». – Донецький національний університет
імені Василя Стуса, Вінниця, 2019 / Дніпровський національний університет імені
Олеся Гончара, Дніпро, 2019.

Дисертаційне дослідження присвячено актуальній і недостатньо
розробленій в історіографії темі – комплексному дослідженню процесів
трансформації українсько-польських відносин у 1991–2015 рр. від білатерального
співробітництва до унікальної частини комплексу мультилатеральних відносин у
контексті європейської та атлантичної інтеграції. У комплексному дослідженні
відображено взаємозв’язок українсько-польських відносин із реалізацією
пріоритетних напрямів розвитку України у новому геополітичному становищі в
Європі та світі. Обрані для аналізу хронологічні рами охоплюють події, які
відрізняються від усього попереднього історичного досвіду співіснування України
та Польщі на світовій арені.
Виявлений масив історіографії українських та іноземних дослідників, які
розглядали питання українсько-польських відносин та їхнього європейського
контексту, дозволив провести виокремлення та ґрунтовне дослідження об’єкта й
предмета дослідження. Досягненню мети та реалізації завдань сприяло залучення
до дослідження різноманітних джерел, зокрема вперше введених у науковий обіг
архівних матеріалів, що відображають втілення українсько-польського
співробітництва на рівні місцевих органів влади. Історіографічний аналіз показав
необхідність використання у дослідженні принципів та методів суміжних наук.
Розкрито та переосмислено таке поняття як «євроатлантична інтеграція».
Поняття розглянуто з позицій дедукції, через розділення фактів співпраці України та Польщі з ЄС та НАТО. Відповідно, «європейська інтеграція» розглядається як
комплексний процес багатосторонньої інтеграції держав у контексті асоціації з
ЄС, Радою Європи та Європейською комісією. Окремо розглянуто перебіг
співпраці України з Польщею в «атлантичній інтеграції» – відносинах з блоком
НАТО та участі у його програмах. На цих засадах показані відмінності у
контактах України та Польщі з НАТО й ЄС, окремішність хронології українсько-
польського співробітництва у контекстах європейської та атлантичної інтеграції.
Розглянуто поняття, які пов’язані з тезою автора про трансформацію українсько-
польських відносин від білатеральних до таких, що мають ознаки частини
мультилатеральних відносин у межах загальноєвропейських процесів інтеграції.
Відповідно, «білатеральні відносини» розкриті як такі, що пов’язані із
двосторонньою співпрацею суб’єктів задля вирішення конкретних питань, а
«мультилатеральні відносини» розглянуті в контексті залучення країн до
багатосторонніх взаємозв’язків. Крім того, розглянуті інші поняття, що
потребують визначення для концептуальної сторони дослідження: «стратегічне
партнерство», «міждержавні економічні відносини», «національна безпека».
Розкрито історичні передумови оформлення українсько-польської співпраці,
перші контакти між польськими та українськими демократичними силами, роль у
цьому Є. Ґєдройця. Досліджено становлення білатеральних відносин незалежної
України та Республіки Польща: від їхнього договірно-правового оформлення на
міждержавному рівні у 1991–1995 рр до повноцінного втілення цих договорів на
рівні місцевої влади протягом 1995–2004 рр. Відповідний аналіз дає підстави
говорити про дискусійний характер тез попередників про середину 1990-х рр. як
часи «занепаду» в українсько-польських відносинах. Показано, як нестачу
співробітництва на вищому рівні компенсувала міжрегіональна співпраця, що
демонструють джерела про взаємозв’язки областей та воєводств. Дослідження
шляху становлення двосторонніх відносин України і Польщі вказує й на перші
ознаки співпраці в межах ініціатив «об’єднаної Європи», конкретно єврорегіонів,
що створило засади для подальшого співробітництва у вимірі євроінтеграції. Всебічно розглянуто вплив чинника євроінтеграції на українсько-польські
відносини. Показано, яким чином двостороння співпраця із Республікою Польща
в 2005–2007 рр. у різних галузях впливала на виконання Україною своїх
обов’язків щодо проведення реформ відповідно до «Плану дій Україна – ЄС».
Авторський погляд на трансформацію відносин набуває розкриття з огляду на
ініціативи Республіки Польща щодо втілення політики «Східного партнерства» у
2007–2010 рр. та, відповідно, побудови відносин з Україною в межах цієї
політики Європейського Союзу. Досліджено вплив приєднання Польщі до
Шенгенської зони на міждержавне та транскордонне співробітництво, розкрито
методи подолання проблем, що постали перед країнами, шляхом співпраці на
рівні як загальнодержавної, так і місцевої влади та громадських організацій.
Завдяки залученню до наукового обігу новітніх джерел було детально
досліджено проблемні моменти українсько-польських відносин, які
викристалізувалися на шляху України до європейської інтеграції у 2010–2013 рр.
та підходи щодо вирішення цих проблем у 2014–2015 рр., із виявленням основних
напрямків, перебігу, об’єктивних і суб’єктивних причин таких проблем.
Визначено найефективніші напрями, форми і види співпраці та найкритичніші
моменти у відносинах цього періоду. Розглянуто питання «відходу» Польщі від
проукраїнської «Доктрини Ґєдройця», із висновком про те, що ідеї видатного
польського публіциста залишаються актуальними, а геополітична стратегія
доповнюється іншими («Пястівська», «Ягеллонська»).
Висвітлено тенденції співробітництва України та Республіки Польща в
умовах розширення блоку НАТО та у процесах атлантичної інтеграції в різних
аспектах. Найважливішим серед них визначено аспект безпеко-оборонного
співробітництва, у якому країни співпрацювали як білатерально, так і в межах
програми НАТО «Партнерство заради миру». Розглянуто причини малої кількості
контактів обох країн із НАТО у 1991–1994 рр., досвід швидкої польської
атлантичної інтеграції у 1995–1999 рр., який Україна втілювала протягом 2000–
2015 рр., відповідно до опублікованих та архівних джерел. Залучена джерельна
база продемонструвала проблеми втілення польського досвіду у життя через неузгодженість дій різних гілок влади та окремі випадки саботування політики
атлантичної інтеграції у 2005–2007 рр., а також розкрила ініціативи щодо
атлантичної інтеграції, які пропонували керівництву країни місцеві органи влади.
Уперше в історіографії досліджень відносин проаналізовано значення
раніше засекречених «Тез про політику Польщі щодо Росії і України» 2008 р., а
також архівних матеріалів щодо діяльності місцевих органів влади у питаннях
співпраці у 1991–2015 рр., низку яких уперше введено до наукового обігу.
Запропоновано авторську хронологію українсько-польських відносин
сучасності за принципом рівня залучення питань європейської інтеграції в
міждержавних відносинах.
Доповнено і уточнено особливості економічної допомоги Єврокомісії та
структур НАТО Республіці Польща та значення для України досвіду посилення
польської економіки; результати втілення попередніх угод у процесі активізації
відносин після Революції гідності; місце співробітництва між польськими та
українськими університетами в процесах євроінтеграції.
Подальший розвиток й конкретизацію отримали положення української
історіографії щодо українсько-польської співпраці як невід’ємну складову
частину загальноісторичного процесу європейсько-атлантичної інтеграції.
Загалом проаналізований у дисертаційному дослідженні досвід українсько-
польських відносин у євроатлантичному контексті є важливим для розуміння
подібних трансформаційних процесів, які відбувалися в державах колишнього
«Східного блоку». Їхнє подальше вивчення актуальне для пришвидшення
євроінтеграційних процесів в Україні. Відповідно, у роботі запропоновані
рекомендації державним органам, навчальним закладам, громадським
організаціям щодо вирішення негайних проблем українсько-польських відносин.
Ключові слова: Україна, Республіка Польща, зовнішня політика і
дипломатія, НАТО, Європейський Союз, європейська інтеграція, євроатлантична
інтеграція, білатеральні відносини, мультилатеральні відносини.