Роль держав Вишеградської групи у формуванні східної політики Європейського Союзу

Близняк О.А. Роль держав Вишеградської групи у формуванні східної
політики Європейського Союзу. – Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук зі
спеціальності 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та
глобального розвитку.
Дисертацію присвячено вивченню ролі держав Вишеградської групи у
формуванні та реалізації східної політики Європейського Союзу. Актуальність
роботи полягає в тому, що після «великого» розширення ЄС 2004 та 2007 рр. ЄС
Вишеградські країни стали частиною об’єднаної Європи та опинились у
найактивнішому періоді своєї діяльності на міжнародній арені. З пасивних
отримувачів політики ЄС вони перетворилися на активних креаторів нових
європейських ініціатив. Країни Вишеградської групи утворили єдиний блок
популяризаторів східної політики ЄС. На основі нового підходу до східної
політики та єдності позицій Вишеградська група не лише створила новий бренд
під назвою «Східне партнерство», але їй вдалося донести повідомлення про цей
проєкт широкій міжнародній аудиторії та змусити повірити в нього. Утім, після
початку російсько-українського конфлікту у 2014 р. країни Вишеградської групи
розділилися у ставленні до його сторін та санкцій щодо країни агресора. Це
створило дисонанс позицій у колись єдиному об’єднанні, поставило на порядок
денний питання про їхню ефективність у ролі «адвоката» в ЄС та підвищило
науковий інтерес до питань у цьому напрямку. Актуальність цієї роботи
продиктована потребою вивчити позиції держав Вишеградської групи щодо
східної політики та російсько-українського конфлікту.
У першому розділі «Теоретико-методологічні засади, стан наукової
розробки та джерельна база дослідження» розглянуто концептуальні підходи та
систематизовано теоретичні напрацювання щодо зовнішньої політики ЄС та її
східного напряму зокрема. Наголошено на тому, що теоретико-методологічна
основа вивчення зовнішньої політики ЄС та його східної політики


3



доповнюється новими підходами, теоріями та концепціями, але жодна з них
сьогодні не претендує на статус мейнстріму. Свого часу в теоретичному
осмисленні євроінтеграційних процесів чільне місце займали теорії
федералізму, інституціоналізму, конструктивізму, однак згодом вони
розчинилися в інших теоретичних підходах. Натомість тепер головна лінія
теоретичної суперечки проходить між раціоналізмом і конструктивізмом, крізь
призму яких здійснено спробу дослідити внесок держав Вишеградської групи у
формування та реалізацію східної політики Європейського Союзу.
Методологія дослідження спирається на загальні принципи пізнання
(системності, об’єктивізму та суб’єктивізму, історизму та державоцентризму
тощо). Вказані принципи дали змогу з’ясувати сутність східного виміру
політики ЄС, виокремити його особливості, а також дослідити роль країн
Вишеградської групи в реалізації східної політики щодо України.
Дослідження базується на системному, біхейвіористичному, політико-
інституційному та хронологічному підходах.
Робота побудована на загальнонаукових і спеціальних методах
дослідження. На рівні загальнонаукової методології було використано
теоретичні методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції та порівняння. Ці методи
дозволили проаналізувати наявні концепції польської східної політики, виявити
найбільш активних учасників у процесі реалізації східної політики ЄС,
зважаючи на рівень зацікавлення країн Вишеградської групи та практичні
результати їхньої діяльності.
До спеціальних методів, які дозволили вирішити поставленні
дослідницькі завдання, належать структурно-функціональний, соціологічний,
метод групування емпіричних показників та аналізу документів.
Другий розділ «Роль держав Вишеградської групи у формуванні
Європейської політики сусідства» присвячено вивченню польських концепцій
східного виміру та внеску Вишеградських країн у дискусії щодо посилення
ЄПС. Зосередивши увагу на дослідженні польської концепції східного виміру
політики ЄС, автор з’ясувала, що Польща була найбільш зацікавленою в


4



посиленні східної політики ЄС. Водночас бажання Польщі забезпечити власну
безпеку простежується у польських концепціях східного виміру. Доведено, що
ЄПС становила інтерес для зовнішньої політики усіх Вишеградських країн. У
підсумку, завдяки ініціативності Польщі та активності усіх країн Вишеградської
групи стало можливим у 2008 – 2009 рр. започаткувати осібний східний вимір
ЄПС – Східне партнерство.
У третьому розділі «Позиції країн Вишеградської групи щодо Східного
партнерства» вивчено польсько-шведський проєкт Східного партнерства та
ставлення до цієї ініціативи всіх учасників Вишеградської четвірки.
Проаналізовано суть польсько-шведських ініціатив, механізми та фінансові
аспекти їх реалізації. Виокремлено фактори, які стали на заваді того, щоб
амбітні польсько-шведські ініціативи були повною мірою прийняті в ЄС.
Досліджено сутність чеських ініціатив щодо посилення східної політики ЄС.
Простежено політико-дипломатичний аспект діяльності Чехії в контексті
посилення Східного партнерства, зокрема позиції під час головування в V4 і
ЄС, участь у фінансових проєктах на користь країн, охоплених Східним
партнерством.
Простежено активність країн Вишеградської групи у процесі
імплементації Східного партнерства. Досліджено позиції усіх країн V4 щодо
Східного партнерства, проаналізовано осібний внесок цих держав під час
головувань у V4 і ЄС та обсяги фінансових інвестицій кожної для країн-
партнерів.
Четвертий розділ «Діяльність країн Вишеградської групи в контексті
реалізації політики ЄС щодо України» присвячено вивченню внеску
Вишеградської четвірки в розвиток та практичну реалізацію східної політики
ЄС щодо України. Було з’ясовано, що Україна є пріоритетним партнером для
усіх країн Вишеградської групи. Досліджено шлях імплементації східної
політики ЄС, окреслено труднощі та перспективи на цьому напрямку.
Охарактеризовано розбіжності в позиціях країн Вишеградської групи щодо
російсько-українського конфлікту. Зроблено висновки, що найбільш


5



принципову позицію щодо російсько-українського конфлікту продемонструвала
Польща. Позиції решти країн V4 неоднозначні, бо Чехія зайняла проросійську
позицію, Угорщина – прагматичну та намагалася діяти так, щоб не «дратувати»
РФ, а політика Словаччини також була мінливою та обережною. Таким чином
простежується ситуація, у якій немає чіткої і спільної позиції країн V4 щодо
України та її болючих проблем.
Найвагоміші результати дослідження полягають у тому, що дисертаційна
робота є першою у вітчизняній політичній науці спробою дослідити роль країн
Вишеградської групи у формуванні та реалізації східної політики ЄС,
здійсненою крізь призму сучасних тенденцій міжнародно-політичного розвитку
Центральної та Східної Європи. Доведено, що Вишеградська група була і
залишається прихильницею посилення східної політики ЄС, окреслено
причини, які визначають її зацікавлення східним виміром.
У процесі реалізації дослідження вивчено позиції країн Вишеградської
групи щодо таких форматів східної політики ЄС як ЄПС та Східне партнерство.
На основі широкої джерельної бази проаналізовано діяльність держав
Вишеградської групи у процесі імплементації східної політики ЄС щодо
України. Було уточнено сутність позицій країн Вишеградської групи в контексті
їхнього ставлення до учасників російсько-українського конфлікту та
необхідності застосування санкцій щодо РФ.
У роботі підкреслено пріоритетну роль Польщі у формуванні та
імплементації східної політики ЄС, а також проаналізовано досягнення решти
учасників Вишеградського об’єднання у контексті реалізації східного виміру.
У дослідженні проаналізовано чеські ініціативи щодо перспектив
розвитку східної політики ЄС. Додаткового висвітлення набуло питання участі
країн Вишеградської групи у процесі практичної імплементації східного виміру
політики ЄС. Через діяльність Вишеградського фонду було простежено ступінь
зацікавлення Вишеградських країн у співпраці з шістьома адресатами
ініціативи Східного партнерства. При цьому доведено, що Україна є
пріоритетним партнером у рамках згаданого проєкту.


6



Водночас в роботі простежено позиції Вишеградських країн щодо російсько-
українського конфлікту та зроблено висновки про те, що наразі у V4 немає
чіткої і спільної позиції щодо учасників конфлікту. Відсутність консенсусу в
Вишеградській групі щодо таких важливих питань, ставить під сумнів
подальшу єдність Вишеградського об’єднання, його ефективність на
міжнародній арені та дієвість у якості захисника інтересів країн Східного
партнерства.
Практичне значення роботи як самостійного внеску в українську
політичну науку полягає в систематизації, поглибленні та розширенні знань
щодо ролі країн Вишеградської групи у формуванні та реалізації східної
політики ЄС з урахуванням актуальних особливостей і трансформацій
міжнародного середовища в Європі.
Розширення знань про роль держав Вишеградської групи у формуванні та
реалізації східної політики ЄС має цінне практичне значення, оскільки отримані
результати та накопичені матеріали можуть бути використані під час
розроблення лекційних і практичних академічних курсів для студентів
спеціальностей: й «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні
студії», «Політологія».
У роботі дотримано принципів академічної доброчесності, а основні
положення і висновки дисертації зроблено автором самостійно. Робота
доповнює здобутки у вивчення комплексної наукової теми кафедри
міжнародних відносин Національного університету «Острозька академія» –
«Тенденції розвитку міжнародних відносин у євроатлантичному регіоні в ХХІ
ст.».
Ключові слова: Європейський Союз, Вишеградська група, східна політика,
Європейська політика сусідства, Східне партнерство, Україна, російсько-
український конфлікт.