Річард II Плантагенет: політичні практики та концепція правління

АНОТАЦІЯ

Чепіженко В.В. Річард II Плантагенет: політичні практики та
концепція правління. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.02 - всесвітня історія. - Одеський національний
університет імені 1.1. Мечникова, Одеса, 2020.
Дисертаційне дослідження являє собою комплексну реконструкцію
політичних практик та концепції правління англійського середньовічного
монарха Річарда II Плантагенета. Проведено дискурсивний аналіз широкого
масиву джерел та визначено історіографічну ситуацію за темою. Створено
історичний портрет Річарда II на тлі епохи. Наукова актуальність теми
пов’язана з необхідністю заповнити існуючі лакуни в конструюванні образу
Річарда II як середньовічного англійського державця, та недостатньою
кількістю досліджень, які б ґрунтовно підходили до вивчення політичної
концепції монарха.
У дисертації запропоновано новий підхід до визначення «особистісної»
чи «персональної» монархії на прикладі правління Річарда II. Вперше складено
просопрографічний портрет рицарів Ордена Підв’язки 1348-1413 рр., членів
Королівської ради 1377-1399 рр. та угруповання рицарів-лоллардів;
продемонстровано роль Ордену Підв’язки в патронажних, репрезентативних та
інших практиках монарха; введено в науковий обіг термін «політичний
вікліфізм»; запропоновано виділити іконографічні типи «безбородого» та
«бородатого» короля в контексті досліджень з тендерної проблематики.
Систематизовано й узагальнено основні складові «ірландського» та
«імперського» проектів монарха; діапазон читання Річарда II та його вплив на
формування концепції правління короля; діапазон та складові «політичної
мови» за правління Річарда II. Уточнено вплив креацій та системи патронажу
на політичні практики монарха; місце королівського household та affinity
монарха у структурах патронажу; роль Річарда II в миротворчих переговорах в


з

ході Столітньої війни; візуальні стратегії репрезентації влади Річарда II;
питання «політичної теології» (релігійного патронажу, політичних пророцтв
тощо) в конструюванні образу монарха. Набули подальшого розвитку ідея
існування англійської «композитарної монархії»; дослідження парламентських,
баронських та міських конфліктів з короною; розшуки з пізньосередньовічного
політичного символізму та потестарної імагології; дослідження проблем
фемінності та маскулінності в конструюванні образу монарха; вивчення
англійської політичної історії другої половини XIV ст.
У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається об’єкт і
предмет дослідження та його хронологічні рамки, формулюється мета і
завдання, розкриваються методи дослідження, наукова новизна, практичне
значення і апробація одержаних результатів.
У першому розділі «Стан наукової розробки теми та джерельна база
дослідження» систематизовано комплекс джерел та історіографії, а також
представлено їх детальний аналізі у відповідності з поставленими у вступі
завданнями, а також розглянуто основні методи та принципи.
У другому розділі «Річард II та його оточення: перемоги та поразки»
надано загальний огляд правлінню Річарда II, розвитку його характеру та
становленню політичних орієнтирів. Розподіл розділу на підрозділи
обумовлений потребою дослідити формування політичних ідеалів монарха в
період його малолітства, протистояння Річарда з опозицією магнатів, відомих
як лорди-апелянти, визначити основні напрямки зовнішньої та внутрішньої
політики короля, які стануть предметом більш детального розгляду в наступних
розділах. Зокрема визначена проблема малолітства монарха та пов’язані з нею
питання спадкоємності, регенства та «постійних рад», досліджено стан монархії
під час Селянського повстання 1381 р., з’ясовано в чому полягала сутність
конфлікту лордів-апелянтів з фаворитами короля, а також проаналізовано
основні елементи т. зв. «ланкастеріанського міфу» та легітимації дій Генрі IV.
Третій розділ «Річард II: політичні проекти та дискурсивні спільноти»
зосереджується на політичних практиках Річарда II (мир з Францією, проблема


4

Ірландії, імперське питання, ідея хрестового походу) та на дискурсивних
спільнотах, що він намагався створити (чеширські лучники, Королівська рада,
власне affinity).
Інтерпретації взаємостосунків короля і рицарства, короля і знаті та
окремих її категорій (нобілітету та джентрі) присвячений підрозділ 3.1.
«Англійські магнати, королівський household та affinity монарха в структурах
патронажу Річарда II». У підрозділі 3.2. проведено аналіз особового складу
Королівської ради в період 1389-1399 рр., на основі якого зроблено висновки
про те, що король проводить «gentry-retaining policy» (джентрі-орієнтовану
політику, чи політику з опорою на джентрі), а бюрократичний державний
апарат відчутно розширюється. Окремо проаналізовано роботу парламентів.
Інші підрозділи третього розділу зосереджуються на питаннях Столітньої
війни та мирних переговорів, пошуків Річардом II «імператорської корони» та
конструюванням «хрестоносної ідеології», проблемі завоювання Ірландії та
формування там васального королівства. В останньому з підрозділів третього
розділу запропоновано вважати державу Річарда II «композитарною
монархією» та вписано цю ідею до пан-британських ініціатив короля.
Четвертий розділ «Річард II: політична теологія, візуальні стратегії та
репрезентація влади» зосереджується на ідеологічних аспектах монархії,
символічному відображенні влади короля, «духовній політиці» та інших
репрезентативних практиках. Реконструйовано діапазон читання Річарда II,
з’ясовано основні аспекти трансформації «політичної мови», системи
титулатури, проведено інтерпретацію «політичних пророцтв». Про релігійні
практики короля, церковну політику, королівських святих та інші подібні
аспекти йде мова у третьому підрозділі четвертого розділу. В той час як
четвертий підрозділ четвертого розділу «Візуальні стратегії репрезентації
влади» присвячений дослідженню архітектурних, живописних та інших
візуальних джерел, через які Річард II намагався репрезентувати свою власну
політичну концепцію.


5

П’ятий та шостий підрозділи четвертого розділу зосереджуються на
аналізі маскулінних, ювенальних та гомосоціальних практик та пов’язаних з
ними образів короля, а також дослідженні того, як Річард II сам використовував
ці образи та маніпулював ними. Це все доповнюється інтерпретаційними
моделями придворного церемоніалу та ідеологічних акцій монарха.
Основні результати дисертаційного дослідження викладені у висновках.
Зокрема, оцінка перипетій історичного буття кінця XIV ст. дозволяє
констатувати, що політичні погляди Річарда II формуються під впливом
близького оточення, в результаті існування певного діапазону читання та
внаслідок власних вражень від Селянського повстання та боротьби з опозицією
в Раді та парламенті.
Також, визначається, що в період відносного політичного спокою
Річард II ретельно вибудовує нову «фракцію» прибічників на кшталт affinity,
вдосконалююячи та розвиваючи систему того, що прийнято називати
«бастардним феодалізмом». Зазначається процес народження «державної
служби», формування «джентрі-орієнтованого правління», демілітаризація та
політизація королівського household. Пропонується трактувати період
правління Річарда II в історії Англії за суттю як «рицарську», а за формою як
«композитарну» монархію.
Аналіз миротворчих практик короля під час Столітньої війни та військові
дії на Британських островах, дозволяють дійти висновку, що дипломатія
Річарда II була доволі агресивною, енергійною, рішучою, грубою та
ефективною.
Нова титулатура, нова політична мова, використання візуальних образів,
формування «дистанції», що відділяє короля від його підданців, трактуються як
елементи творення королем нового образу себе самого. Розвиток церемоній та
літургійна пишність монархії визначаються як характерні ознаки його
правління.
Аналіз тендерних практик засвідчує, що сам Річард свідомо позиціонував
себе благочестивим, молодим, невинним, безстатевим. Вірність Річарда


б

Едварду Сповіднику була пов’язана з їх спільною рисою - бездітністю.
Спираючись на аналіз візуальних практик й репрезентативних стратегій
монарха робиться припущення, що Річард II пропагував ідею містичного
шлюбу з власним королівством.
Головний висновок роботи: зосередившись на розробці церемоніальних
та ідеологічних аспектів монархії, Річард II фактично сформулював радикально
нове бачення політичного правління в Англії - проект так званої
«персональної» чи «особистісної» монархії. Якщо колись середньовічний
англійський монарх був самодержавцем, то таким став після 1398 р. Річард II.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості
використання основних висновків, положень та результатів дослідження при
підготовці нормативних та спеціальних курсів з історії середніх віків, а також
при написанні розділів монографій, підручників, навчальних посібників,
присвячених історії Англії другої половини XIV ст., політичній теології,
інтелектуальній історії тощо. Крім цього, результати дисертаційної роботи
можуть стати основою для подальших наукових розвідок з дотичних проблем.
Ключові слова: Річард II, Плантагенета, Англія, середні віки, лорди-
апелянти, Столітня війна, Ірландія, політичні практики, концепція правління,
політичний символізм, політична теологія, інтелектуальна історія, потестарна
імагологія, стратегії репрезентації, композитарна монархія