Науковий доробок М.С. Стрілецького (1885–1967) в галузі залізничного мостобудування та будівельної механіки

Підкошаная О.М. – Науковий доробок М.С. Стрілецького (1885–1967) в галузі залізничного мостобудування та будівельної механіки. Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.07 «історія науки й техніки». – Державний університет інфраструктури та технологій МОН України, Київ, 2019.

Ім’я Миколи Станіславовича Стрілецького (1885–1967) – видатного вченого, інженера і дослідника залізничних сталевих мостів та конструкцій добре відоме не тільки в Україні, а й за кордоном. Це був інженер шляхів сполучення, вчений у сфері мостобудування, будівельної механіки, член-кореспондент АН СРСР (1931), дійсний член Академії будівництва та архітектури (1956), Герой соціалістичної праці (1966), заслужений діяч науки і техніки РРСФР (1944). Микола Станіславович є автором проектів мостів через Оку, Волгу, Москву, Дніпро та ін., одним з ініціаторів будівництва вантових мостів. Був організатором і керівником експериментальних досліджень мостових конструкцій (з 1918 р.), активно здійснював педагогічну діяльність у Московському інституті інженерів залізничного транспорту, Військово-інженерній академії ім. В.В. Куйбишева, Московському будівельному інституті. У 1948–1957 рр. був Головою Всесоюзного науково-технічного товариства. Праці присвячені будівельній механіці, мостобудуванню, теорії розрахунку будівельних конструкцій згідно граничних станів. У 1928 р. М.С. Стрілецький виступив з питання динаміки мостів генеральним доповідачем на міжнародному мостовому конгресі у Відні. Це стало наслідком визнання великої глибини і оригінальності тих експериментальних і теоретичних досліджень мостів, які здійснювалися під керівництвом Миколи Станіславовича і які багато в чому перебували в колишньому СРСР на більш вищому рівні, ніж в інших країнах. В дисертації висвітлено основні аспекти діяльності відомого вітчизняного інженера шляхів сполучення у першій половині XX ст. М.С. Стрілецького. Розглянуто проблеми розвитку науки і техніки залізничного транспорту в Російській імперії і в Україні. Проаналізовано внесок М.С. Стрілецького у розвиток будівельної науки, у питання розробки ним теорії збірних залізобетонних мостів, особливості будівництва монументальних мостів та будівельної механіки.
Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел і літератури та додатків.
Історично-науковий аналіз життя та діяльності М.С. Стрілецького як вченого, інженера, організатора науки є актуальним з огляду на масштабність та різноплановість його наукового внеску. У контексті розвитку транспортних комунікацій, М.С. Стрілецький мав досягнення світового рівня, які прославили вітчизняну науку.
Проведений нами аналіз джерельної бази дав можливість встановити, що у своїй сукупності зазначені в дисертації групи джерел складають багатий і різноманітний обсяг документального забезпечення досліджуваної проблеми. Їхнє комплексне використання дає можливість досягти мети дисертаційної роботи – провести детальне дослідження наукової, організаційної та освітньої діяльності М.С. Стрілецького та висвітлити внесок науковця у розвиток вітчизняно мостобудування та будівельної механіки на тлі сучасної йому епохи.
У першому розділі дисертаційного дослідження схарактеризовано історіографію, джерельну базу та методологічні основи дослідження. Аналіз і систематизація відповідної наукової літератури та архівних джерел засвідчила, що монографії, статті та біографічні нариси досить часто носять характер фрагментарності дослідження, епізодичності огляду найвідоміших праць вченого, обмеженості у висвітленні його наукових поглядів та інженерних підходів, невизначеності або розбіжності позицій щодо внеску М.С. Стрілецького у розвиток вітчизняного та світового мостобудування, теорії розрахунку металевих конструкцій у будівельній механіці. Висвітлення ролі М.С. Стрілецького не завжди відбувалося науково виважено, на відповідному методологічному рівні, а отже, засвідчує недостатнє вивчення досліджуваної у дисертації проблеми. Ґрунтовного дослідження наукового простору та організаційно-освітньої діяльності М.С. Стрілецького досі не здійснено.
Дослідження ґрунтується на джерельній базі, основу якої складають наукові праці М.С. Стрілецького та його учнів і послідовників, документи в архівосховищах Санкт-Петербурга, Москви та Києва. Особливу цінність для нас мали праці, що знаходяться в архіві Російського технічного товариства, різні матеріали, що зберігаються у фондах Центрального державного історичного архіву Санкт-Петербурга, Російському державному історичному архіві, архіві Петербурзького державного університету шляхів сполучення і, звичайно, бібліотеці та архіві Південно-Західної залізниці Міністерства інфраструктури України. У роботі також здійснено систематизацію різних джерел, що дало змогу увести до наукового обігу ті джерела, які раніше не були оприлюднені.
У другому розділі дисертаційного дослідження представлено історичну реконструкцію життєвого шляху, наукового доробку та організаційно-освітньої діяльності члена-кореспондента М.С. Стрілецького. Висвітлено процес формування його наукового світогляду, встановлено чинники, що сприяли його становленню як вченого і педагога.
Професори і вихованці Інституту своїми працями вписали яскраві сторінки в історію будівельного мистецтва. Вони створили в Російській імперії перші наукові школи будівельної механіки, мостобудування, будівництва та експлуатації шосейних доріг і залізниць, випробування будівельних матеріалів, гідротехніки. І цим заслужили велике визнання і за кордоном. В Інституті найкраще викладалася математика, механіка та інші інженерні дисципліни. У 1904 р. директором Інституту був відомий мостобудівник Л.Ф. Ніколаї, викладали відомі професори М.А. Белелюбський, Я.М. Гордєєнко, С.Д. Карейша, В.І. Курдюмов, Г. Передерій, Є.О. Патон та ін. Ці прізвища говорять самі за себе. Власне завдяки цим вченим-педагогам М.С. Стрілецький навчався успішно, грунтовно вивчив математику і усі предмети, які необхідні для плідної роботи в мостобудуванні. У травні 1911 р. Микола Стрілецький з відзнакою закінчив Інститут. За ці здобутки молодий інженер отримав в нагороду дворічне відрядження до Німеччини – для удосконалення знань в мостобудуванні. Зроблено висновок, що висококваліфікований професорсько-викладацький склад Інституту Корпусу інженерів шляхів сполучення Відомства шляхів сполучення Російчської імперії сприяв ґрунтовній теоретичній підготовці молодого інженера М.С. Стрілецького.
На підставі значної кількості джерел визначено, що обіймаючи різні посади М.С. Стрілецький брав участь у вирішенні складних технічних питань залізничного будівництва. М.С. Стрілецький неодноразово висловлювався у пресі з питань будівництва залізниць, у своїй діяльності всіляко сприяв розвитку вітчизняної промисловості і впровадженню прогресивних форм будівництва залізничних мостів, різних цивільних об’єктів Дослідницьку і педагогічну діяльність М.С. Стрілецький поєднував з великою адміністративною і науково-організаційною роботою. Очолюючи низку кафедр мостового будівництва, він одночасно активно викладав у трьох вузах, бу головою декількох вчених рад, багатьох академічних комісій у установ.
У третьому розділі дисертаційного дослідження автором представлена схема сучасного бачення наукової спадщини М.С. Стрілецького в контексті розвитку залізничного мостобудування та будівельної механіки. В концентрованій формі узагальнено ідеї, теорії та концепції, висунуті та науково обґрунтовані М.С. Стрілецьким, які сьогодні сприяють розвитку науково-технічного процесу.
Обґрунтовано, що наукові дослідження М.С. Стрілецького здійснювалися у контексті завдань інженерної науки його часу. Науково-творчий доробок М.С. Стрілецького можна умовно розділити на п’ять основних напрямів розвитку науки і техніки: залізничне і цивільне мостобудування, будівельна механіка (внесок у розвиток проектування та дослідження металевих конструкцій, розвиток методів будівництва споруд і конструкцій відповідно до граничних станів), історія науки і техніки.
У дисертації також простежується зв’язок ідей М.С. Стрілецького з науковими ідеями та концепціями його попередників: Д.І. Журавського, М.А. Белелюбського, Г.К. Передерія, С.Д. Карейші та ін. Встановлено, що праці М.С. Стрілецького – це значний внесок у розвиток будівельної механіки, залізничного мостобудування (мости в Україні, вантові мости, проектування та дослідження металевих конструкцій), завдяки яким він посів місце одного із провідних вчених та інженерів свого часу.
Виявлено, що у своїх наукових працях М.С. Стрілецький здійснював комплексне вирішення мостобудування і металобудівництва у зв’язку з розбудовою народного господарства. Таке вивчення стало першим досвідом поєднання теоретичних основ будівельної механіки з практикою будівництва. Він відомий нам як видатний будівничий значної кількості залізних мостів на залізницях останніх років Російської імперії та першої половини ХХ ст. часів колишнього Радянського Союзу. З його іменем пов’язані важливі теоретичні дослідження в царині залізничного транспорту, будівельної механіки та опору матеріалів. Усі вони спрямовані на вирішення практичних завдань залізничної справи. В останньому періоді своєї діяльності вчений проявив себе як залізничний адміністратор (менеджер) Міністерства шляхів сполучення, що дозволило поставити його ім'я в ряд найбільш видатних імен світової транспортної науки. З огляду на це, дослідження найрізноманітніших аспектів діяльності М.С. Стрілецького, опрацювання на сучасному рівні результатів його багаторічного пошуку має виняткове наукове і практичне значення. У своєму кінцевому результаті воно відкриває можливість відтворення маловідомих сторінок розвитку залізничного транспорту, висвітлює механізм функціонування ряду структурних підрозділів Міністерства шляхів сполучення та різних громадських і транспортних організацій.
Актуальність роботи зумовлена також великим науковим значенням спадщини М.С. Стрілецького для вітчизняного залізничного транспорту ХХІ століття, відсутністю в історії науки і техніки спеціального комплексного дослідження творчого доробку вченого, а також важливістю введення до широкого наукового обігу масиву нових джерел. Персоналізація української історії науки і техніки уможливлює визначення етапів подальшого розвитку наукових напрямків, надає історії вітчизняної науки портретної конкретики.
В дисертації нами висвітлено основні аспекти діяльності видатного вченого-залізничника, відомого вітчизняного інженера шляхів сполучення, залізничного адміністратора у першій половині XX ст. М.С. Стрілецького. Розглянуто проблеми розвитку науки і техніки залізничного транспорту в Російській імперії та в Україні. Проаналізовано внесок М.С. Стрілецького у будівництво монументальних залізничних мостів та важливих питань будівельної механіки, зокрема проектування та будівництва металевих промислових конструкцій.
Помер Микола Станіславович Стрілецький 15 лютого 1967 року у Москві, де і похований на Новодівочому цвинтарі.
Ключові слова: М.С. Стрілецький, будівельна механіка, мостобудування, техніка, залізничний транспорт, металеві конструкції.