Діяльність В.О. Соковича (1874-1953) в контексті розвитку залізничної науки та освіти

Фесовець О.Р. Діяльність В.О. Соковича (1874-1953) в контексті розвитку залізничної науки та освіти – Кваліфікаційна наукова праця на
правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук (доктора філософії) за спеціальністю 07.00.07 «Історія науки й техніки» (032 – Історія та археологія). – Київ : Державний університет інфраструктури та технологій, 2019.


Дане дослідження зумовлене великим науковим та історичним
значенням постаті доктора технічних наук, професора В.О. Соковича у
залізничній справі першої половини ХХ сторіччя. Талановитий практик-
експлуатаційник, керівник кількох залізниць, він став основоположником
окремого наукового напряму «Організація перевезень» та засновником
першого вітчизняного експлуатаційного факультету у залізничному виші.
Метою дослідження є комплексне висвітлення життєвого шляху,
практичної, наукової, організаційно-освітньої та педагогічної діяльності
В.О. Соковича, його внеску в розвиток вітчизняного залізничного транспорту
на тлі сучасної йому епохи.
Об’єктом дослідження є розвиток залізничного транспорту, а також
транспортної науки та залізничної вищої школи у першій половині ХХ
сторіччя.
Предметом дослідження є діяльність В.О. Соковича у практичній,
освітній та науковій сферах вітчизняного залізничного транспорту.
Обґрунтовано методологічні принципи наукового дослідження, обрання
підходів до розробки основних напрямків пошуку, завдячуючи чому
систематизовано джерельний базис, викладено матеріал у логічній та
послідовно-завершеній формі.
Аналіз джерельної бази показав, що здійснення намічених завдань 3


дисертаційного дослідження можливе у разі залучення різних за
походженням, типом, ознаками і змістом історичних джерел та матеріалів.
Місцем пошуку стали фонди 10-ти архівів: Державного архіву Полтавської
області, Державного архіву Харківської області, Державного архіву
Дніпропетровської області, Державного архіву м. Києва, Центрального
державного історичного архіву м.Києва, Російського державного історичного
архіву, Російського державного архіву економіки, Центрального державного
історичного архіву, м. Санкт – Петербург, Архіву Російської академії наук,
Державного архіву Російської Федерації де виявлено ряд цінних документів
щодо життя та діяльності В.О. Соковича.
Крім того, опрацьовано матеріали фондів 11-ти бібліотек: Національної
бібліотеки України імені В.І. Вернадського, Національної бібліотеки України
імені Ярослава Мудрого, Харківської державної наукової бібліотеки імені
В.Г. Короленка, Дніпропетровської обласної універсальної наукової
бібліотеки імені Первоучителів слов'янських Кирила і Мефодія, бібліотеки
Українського державного університету залізничного транспорту, бібліотеки
Національного технічного університету України «Київський політехнічний
інститут імені Ігоря Сікорського», бібліотеки Державного університету
інфраструктури і технологій, бібліотеки Харківського національного
університету ім. В.Н. Каразіна, бібліотеки Санкт-Петербургзького
державного університету транспорту, бібліотеки Санкт-Петербургзького
державного технологічного університету, бібліотеки Грузинського
технічного університету. Основою джерельної бази стали наукові публікації
В.О. Соковича, їх опрацювання дало змогу відобразити цілісну картину
наукових інтересів та досягнень науковця.
Для поглиблення історичного аналізу у дослідженні розроблено
періодизацію творчого шляху вченого, виявлено основні періоди його життя,
опрацьовано наукову спадщину В.О. Соковича та проаналізовано його
організаційну діяльність і педагогічну роботу: 4


І період (1874 – 1896) - здобуття початкових знань, формування
наукових уподобань майбутнього вченого. Вплив сім'ї на формування його
світогляду та особистості, особливо батьком Олександром Антоновичем та
старшим братом Євгеном – які самі по собі стали помітними постатями у
історії України. Навчання у київській гімназії та в Університеті Святого
Володимира м.Києва.
ІІ період (1896 – 1912) – вступ та навчання В.О. Соковича у Санкт –
Петербургзьському Інституті інженерів шляхів сполучень. Перші кроки
практичної діяльності на залізницях, службовий ріст, виробничі досягнення.
Наукові починання, дебютні публікації та початок педагогічної роботи у
залізничній вищій школі.
ІІІ період (1912 – 1922) – В.О. Сокович, як посадовець вищої керівної
ланки залізничного транспорту країни у період воєн та революцій. Наукові
публікації, творчі пошуки щодо створення окремої теоретичної дисципліни
«Організація залізничних перевезень» та створення на її основі
спеціалізованого навчального напрямку залізничної вищої школи.
IV період (1922 – 1952) – період створення та розвитку наукової школи
професора Соковича В.О. як основоположника науки з «Організації
залізничних перевезень», формування ним першого у країні
експлуатаційного факультету залізничного вишу. Теоретичні та практичні
досягнення на фоні тогочасних історичних подій. Перш за все це його
напрацювання на тему підвищення пропускної та провізної спроможностей
залізниць, планування та регулювання залізничних перевезень. Також
неоціненною заслугою професора є запровадження методології економічних
розрахунків щодо ефективності перевізного процесу. Крім того, наукові
дослідження В.О. Соковича провадились у напрямі вивчення комерційної
складової функціонування залізничного транспорту в царині організації
місцевої роботи на станціях та щодо руху маневрових локомотивів між
під'їзними коліями та коліями загального користування. Не залишились без 5


його уваги питання раціонального забезпечення процесів залізничних
перевезень локомотивами та локомотивними бригадами. Темі з організації
якісних пасажирських сполучень також була присвячена низка робіт
професора.
Окремо необхідно зазначити величезний внесок Володимира
Олександровича в організацію залізничних перевезень у період Другої
світової війни, за що його було удостоєно Державної (Сталінської) премії
СРСР (1943), він разом з колегами, учнями та послідовниками розробив
основи організації залізничних перевезень у воєнний період. Також
неоціненна участь його у повоєнному відновленні зруйнованого транспорту у
якості керівника секції руху та вантажної роботи Науково-технічної ради по
відновленню та розвитку залізниць при Наркоматі шляхів сполучень СРСР.
Щодо наукових послідовників та учнів професора, то це цілий ряд
видатних вчених залізничників, насамперед це професор, доктор наук Кочнєв
Ф.П. – багаторічний ректор Московського інституту інженерів залізничного
транспорту, Петров О.П. – професор, член кореспондент АН СРСР,
розробник окремого наукового напрямку з автоматизації організації
залізничних перевезень на основі використання ЄОМ, також професори,
доктори наук Сотніков І.Б., Картамишев А.І. та багато інших. І майже усі
нині функціонуючі експлуатаційні факультети залізничних ВНЗ на теренах
бувшого СРСР по праву можна назвати продовжувачами наукової школи
професора В.О. Соковича.
Наукова новизна одержаних результатів:
вперше:
– в українській та закордонній історіографії на основі виявлених і
репрезентативних джерел комплексно досліджено життєвий шлях та наукову
спадщину В.О.Соковича;
– встановлено періодизацію життєвого шляху та наукової діяльності
В.О. Соковича; 6


– проаналізовано опубліковані праці вченого, що дало змогу поглибити
знання щодо подальшого розвитку вітчизняного залізничного транспорту.
– створено бібліографію вченого;
– у джерелознавчому плані вперше запроваджено до наукового обігу
велику кількість нових матеріалів з різних архівів України, а також
літературних джерел.
набули подальшого розвитку:
– низка нових оціночних положень стосовно проблематики його
досліджень у контексті розвитку конкретних науково-технологогічних
напрямів;
– нові висновки з питань удосконалення експлуатаційної роботи
залізничного транспорту, розвитку перевізного процесу на залізницях,
формування нової вищої школи з підготовки фахівців-залізничників.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони
можуть бути використані для підготовки узагальнюючих праць з історії
вітчизняного та світового залізничного транспорту та його окремих напрямів
(експлуатація залізничного транспорту, управління процесами перевезень,
підвищення пропускної та провізної здатностей залізниць), укладання
бібліографічного довідника, присвяченого В.О.Соковичу, при створенні
історіографічних праць та навчальних посібників, українського словника
залізничних термінів, українського біографічного залізничного словника,
робіт присвячених історії Придніпровської, Південної, Південно-Західної та
Донецької залізниць, загалом - залізниць України та вищої залізничної школи
тощо.
В процесі дослідження дисертант прийшов до висновку, що відсутність
в історії науки й техніки досліджень практичної роботи, наукової, науково-
організаційної та педагогічної діяльності професора В.О.Соковича
обумовлена суб'єктивними причинами. Справа у тому, що радянські та
російські джерела (які й дотепер є основними – адже майже всі значні

наукові архіви, в т.ч. і залізничні, знаходяться на території Російської
Федерації) не висвітлювали діяльність вченого як визначної постаті. Основна
причина цього, на нашу думку, його рідний старший брат, Сокович Євген
Олександрович, теж залізничник – народний міністр (залізничних) шляхів
Української Народної Республіки, який до кінця життя був прибічником ідеї
незалежної України, консул Українського уряду в екзилі у Лозанні та у
Мюнхені, працював доцентом Українського університету у Подєбрадах
(Чехословаччина), пішов з життя у еміграції. Отже, для історії науки й
техніки України створення максимально об’єктивної та повної біографії
Володимира Олександровича Соковича, аналіз його творчого доробку має
стати своєрідним обов'язком.
Сучасна розбудова та реформування залізничного транспорту України
робить наукову спадщину професора більш значущою. Його підходи до
розгляду залізничної справи і прагнення аналізувати явища так, як вони
реально в ній відбуваються, сприятимуть пошуку відповідей на складні й
невирішені питання сучасного залізничного транспорту. Також зазначимо,
що у непростий час військового конфлікту на сході нашої країни проблема
науково-раціональної експлуатації українських залізниць знову набуває
загальнодержавного значення, а отже і конкретні наукові напрацювання у
сфері організації перевезень у військовий час визначного вченого-
залізничника, нашого земляка, професора Соковича В.О. є дуже актуальними
й тепер.
Ключові слова: В.О. Сокович, інженер шляхів сполучень, експлуатація
залізничного транспорту, організація залізничних перевезень, наукові
публікації, вища транспортні навчальні заклади, освітянська діяльність,
наукова школа