Побудова демократичного суспільства на Арабському Сході: соціально-філософський аналіз

Бузаров А.І. Побудова демократичного суспільства на Арабському
Сході: соціально-філософський аналіз. – Кваліфікаційна наукова праця на
правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських
наук за спеціальністю 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії». –
Донецький національний університет імені Василя Стуса, Вінниця, 2018.
В умовах глобалізації питання соціально-філософського осмислення
можливості побудови демократичних політичних систем в країнах «третього
світу» в цілому та Арабського Сходу – зокрема, стає нагальною потребою.
Осмислення демократичної системи потребує дослідження таких явищ, як
вільні вибори, відсутність перешкод для роботи засобів масової інформації,
свобода слова, егалітаризм у різних сферах суспільного життя, свобода
віросповідання, повага прав національних меншин та інше. Демократизація
як феномен є сукупністю заходів, що проводяться в суспільстві з метою
наближення, адаптації інститутів цього соціуму до загальновизнаних
демократичних стандартів.
Встановлено, що демократична хвиля або процес демократизації
торкнулися арабського світу, призвівши при цьому до наслідків
суперечливого характеру. Арабський Схід завжди був унікальним явищем у
світовій історії, окремої цивілізацією зі своїми культурними, мовними,
політичними і соціальними особливостями. Нинішні події в арабському світі
змушують дослідників звертатися до соціально-філософського осмислення
різних суспільних феноменів, які викликають соціальні конфлікти,
деформацію суспільства і зміну політичних режимів в умовах глобалізації.
Одним із таких маловивчених та не осмислених соціальною філософією
феноменів є передумови, хід та наслідки «арабської весни». Незважаючи на
те, що її основні події вже давно сталися, деякі консеквенції цього явища,




наприклад, війна в Сирії, Іраку та Ємені, велика міграційна криза в
Європейському Союзі, виникнення ІДІЛ нагадують про себе і зараз.
Метою дисертації є соціальне-філософське осмислення проблем і
перспектив демократизації арабського суспільства, аналіз підсистем,
компонентів та елементів дійсності громадського життя Арабського Сходу в
їх координаційній залежності.
Досягнення мети роботи передбачає формування та вирішення
наступних дослідницьких завдань:
 розкрити еволюцію концепцій демократизації в історії соціально-
філософської думки та виокремити відповідні стадії;
 визначити методологічну основу для осмислення детермінант
оптимізації процесу демократизації арабського суспільства, детально
з’ясувати їх роль у побудові демократичного суспільства на Арабському
Сході;
 розглянути співвідношення процесів глобалізації та демократизації, а
також їх наслідки для арабського суспільства в цивілізаційному аспекті;
 встановити основні причини численних соціальних конфліктів на
Близькому Сході з точки зору їх соціально-політичних і релігійних
передумов виникнення;
 осмислити специфічний зміст коранічного розуміння свободи та
відповідних її форм та розкрити сутність співвідношення ісламу і процесу
демократизації в арабському світі
 визначити загальну перспективу демократизації арабських соціумів і
детермінанти оптимізації цього процесу, а також вивчити конкретні прояви
функціонування демократичних інститутів в різних сферах арабського
суспільства (соціально-правовий статус жінок, мов, політичних інститутів).
Об'єктом дослідження є мисленнєві моделі багатовимірного процесу
конструювання демократичного суспільства в арабських країнах.
Предметом дослідження є детермінанти оптимізації процесу
демократизації арабського суспільства.




Методологічною основою дослідження є структурно-інтегративна
міждисциплінарна методологія. Методологічний фундамент дисертації
складають принципи системності, холізму, детермінізму, розвитку і
взаємозв’язку.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в комплексному
соціально-філософському осмисленні моделей демократизації арабського
суспільства в контексті сучасних глобалізаційних явищ і тенденцій. В ході
здійсненого дослідження отримано результати, що визначають його наукову
новизну. В роботі
вперше:
 здійснена комплексна експлікація сутності процесу демократизації
арабського суспільства в системі дуальних соціально-філософських
категорій-рушіїв (авторитаризм/демократія, секуляризація/релігійна
радикалізація, лібералізація/дискримінація прав жінок тощо) цього
суспільного процесу як суперечливої єдності потенційного та актуального,
ідеального і матеріального в творенні демократичних моделей на Арабському
Сході в XXI ст.;
 встановлені три етапи соціально-філософського осмислення
арабськими філософами західних демократичних принципів як важливої
передумови демократизації арабського суспільства. Обґрунтовано, що цей
мислений процес характеризується спробами зрозуміти західні демократичні
моделі, синтезувати їх з арабсько-ісламськими аналогами (наприклад, з
одним із принципів державної влади «шура») або створити нові особливі
моделі взаємодії держави і суспільства (як, наприклад, політична система
Лівану);
 доведено, що коранічне розуміння свободи не суперечать духу
демократичних перетворень, включаючи свободу віросповідань, свободу
наукових досліджень та ін., що потребує перегляду поширених мислєнневих
стереотипів про несумісність ісламу та демократичних принципів.




Уточнено:
 значну роль релігійної складової в процесі демократизації арабського
суспільства. Зроблено висновок про те, що без урахування важливості ісламу
як духовної основи мусульман неможливо демократизувати арабське
суспільство;
 специфіку розуміння діалектики демократизації арабського світу, що
проявляється в суперечливому складному процесі, де відособлення культури
(автономії) під впливом насильницької демократизації або секуляризації
(гетерономії) призводить не до вирішення конфлікту (теономії), а до ще
більшого загострення (дизфункції);
 вплив глобалізаційних процесів на арабське суспільство, де феномен
демократизації цього суспільства і спроби його вестернізувати
наштовхуються на існуючий традиційний уклад життя арабського соціуму.
Розкрити ознаки класичної системною пастки на прикладі невдалих спроб
демократизації деяких арабських соціумів. До яких відносяться збільшення
рівня корупції, фрактальність багатьох реформ, розшарування суспільства,
деградація політичних інститутів, загострення сепаратистських настроїв
тощо.
 специфіка сприйняття демократичних принципів в арабському
суспільстві його індивідами. У кожній арабській країні з урахуванням
існуючої національної ідентичності конкретної арабської нації простежується
унікальна перцепція або несприйняття певних інститутів західної демократії
у тому числі, через соціальну фрактальність, самоподібність та тиражування
теономних речей в суспільстві.
Набуло подальшого розвитку:
 теоретичні положення про правове та соціальне становище жінки в
контексті демократичних перетворень в арабському світі. Було
аргументовано те, що в останні роки спостерігається стійка тенденція до
лібералізації соціально-правового статусу жінки. Йдеться про більш активну
участь жінок у політичній та суспільній сферах життя;




 знання особливостей здійснення мовної політики в арабських країнах
в умовах демократизації. Встановлено, що мовна проблема існувала в таких
країнах як Алжир, Туніс, Ірак. Згодом був найдений компроміс, який
задовольнив усіх представників різних мовних і етнічних груп в арабських
країнах що свідчить про наявність бажання в здійсненні процесу
демократизації свого середовища проживання;
 чинники, що перешкоджають процесу демократизації арабських
суспільств, і які, водночас, є детермінантами оптимізації цього процесу
(мінімізація впливу ісламістських рухів, підтримка багатопартійної системи і
виконання виборчих процедур, створення незалежних ЗМІ та підтримка
свободи їх діяльності тощо), вивчення та подолання яких, є необхідним
компонентом цілісної методології дослідження арабських суспільств та їх
можливої демократизації в ХХІ ст.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає в
розробці цілісної соціально-філософської концепції осмислення можливості
побудови демократичного суспільства на Арабському Сході як складного
соціокультурного феномену; обґрунтуванні детермінант оптимізації
демократизації арабського суспільства як іманентної основи побудови
демократичної системи на Арабському Сході, її закономірного характеру;
використанні розроблених концептів при аналізі нагальності та прогностиці
демократизації українського суспільства. Висновки дисертації можуть бути
використані під час розв’язання проблем щодо провадження українських
демократичних моделей розвитку суспільства, розробці мовної, релігійної,
мультикультурної політики соціального розвитку та розбудови української
державності.
Особливу цінність результати дисертації мають при створенні,
оновленні, запровадженні теорії суспільства та держави; університетських
курсів із філософії, сходознавства, політології, соціології, всесвітньої історії,
міжнародних відносин, таких дисциплін, як «Соціальна філософія»,
«Філософія історії», «Релігієзнавство» та ін.




Ключові слова: демократія, демократичні системи, арабський світ,
арабське суспільство, демократизація, іслам, ісламський світ, політичний
іслам, соціальний конфлікт.