Становлення літературної фантастики в хорватському письменстві: від Середньовіччя до модернізму

Климець М. Ю. Становлення літературної фантастики в хорватському
письменстві: від Середньовіччя до модернізму. – Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
за спеціальністю 10.01.03 «Література слов’янських народів». – Львівський
національний університет імені Івана Франка. Київський національний
університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України,
Львів, 2021.
У дисертації із застосуванням комплексного філологічного аналізу
досліджено становлення літературної фантастики в хорватському письменстві.
Щоб з’ясувати еволюцію фантастичної образності впродовж значного історико-
літературного відрізку, були залучені тексти різних епох. Об’єктом
дослідження стали репрезентативні твори, що становлять канон хорватської
літератури, а також твори, які рідше потрапляли у фокус літературознавців,
однак є важливими для вивчення розвитку фантастичної літератури в Хорватії.
Системний ґрунтовний детальний науковий аналіз фантастики
розпочався в середині ХХ ст., і відтоді ця особлива мистецька практика
незмінно цікавить науковців різних галузей, зокрема літературознавців.
Сучасні дослідження найчастіше присвячені вивченню жанрової фантастики
(наукової фантастики, фентезі, власне фантастики) і виявляють чимало
типологічних зв’язків між сучасною фантастичною літературою і зразками
літературної фантастики попередніх епох. Отож комплексне дослідження
генеалогії фантастики на прикладі однієї національної літератури покликане
детально розглянути особливості поетики фантастичного в кожній епосі;
довести тяглість традиції звернення авторів художніх творів до фантастики, яка
часом більш виразно, а іноді менш виразно формує обличчя конкретного
історико-літературного періоду; продемонструвати, як література модернізму,


3
відкрита до новаторства і традиції, вбирає надбання попередніх епох і формує
численні літературно-фантастичні моделі.
Дисертація складається із двох розділів. У першому розділі висвітлено
специфіку залучення фантастики в літературі Середньовіччя, Ренесансу,
бароко, Просвітництва. Другий розділ присвячений аналізові функціонування
фантастики в романтизмі та модернізмі (у різних напрямах – символізмі,
неоромантизмі, сецесії). У кожному з розділів подано короткий важливий для
розуміння предмета аналізу історико-літературний і позалітературний
контексти епохи, викладено теоретичні положення стосовно естетичних і
функціональних кодів фантастичного у зв’язку з поетикальними особливостями
епохи, здійснено класифікацію літературної фантастики на образному,
тематично-сюжетному, жанровому, наративному рівнях, розкрито, як
фантастика функціонує в образах-персонажах, пейзажах, інтер’єрах,
сновидіннях, як вибудовується фантастичний хронотоп, виокремлено засоби та
функції літературної фантастики, встановлено функціонування фантастичного
елементу в інтермедійних зв’язках літератури, музики і малярства.
Дисертація містить два додатки. У Додатку 1 викладено теоретичні
напрацювання в галузі досліджень фантастики, історію розвитку концепцій
поетики фантастичного. У Додатку 2 подано визначення термінів, які
зустрічаються в дисертації і які стосуються літературної фантастики.
У ході дослідження становлення літературної фантастики в хорватському
письменстві доходимо висновку, що автори в різні епохи – від Середньовіччя
до модернізму – стало залучають у тексти фантастичні елементи, що дає
підстави говорити про традицію літературної фантастики і її трансісторичну
природу. Приклади використання елементів літературної фантастики
спостерігаємо в різних жанрах: житіях, проповідях, легендах, епічній поемі,
пасторальному романі, поемі, драмі, мелодрамі, історичній хроніці, оповіданні,
новелі, літературній казці.
Художня фантастика як особлива мистецька практика проблематизує
закони емпіричної дійсності. У хорватській літературі фантастичне функціонує


4
як порушення природного порядку через зміни конфігурацій звичного світу
(часу та простору), а також завдяки уведенню персонажів, ступінь
фантастичності яких може бути різним.
Джерела фантастичної образності різноманітні й безпосередньо пов’язані
з типами літературно-фантастичного дискурсу, серед яких у хорватському
письменстві вирізняємо такі: фантастично-карнавальний, релігійно-
міфологічний, фольклорний (а в їх складі акцентуємо на демонологічному та
містичному); виокремлюємо елементи готичного дискурсу і горору, які однак
не представлені окремими творами. Зазначені типи літературної фантастики
вплітаються в інші дискурси, зокрема просвітницький, апокаліптичний,
ідеологічний, енігматичний.
У творчості хорватських письменників спостерігаємо такі моделі
літературної фантастики: проекція сакрального, фантастика з ключем, онірична
фантастика, делірична фантастика, літературна казка. Сновидні картини в
авторів домодерністської епохи, із окремими винятками, вписані в певну рамку.
Письменники-модерністи пропонують тексти, нарація яких розвивається за
логікою сну. Моделі оніричної та деліричної фантастики структурно близькі,
проте делірична фантастика розгортається в невротичному сюжеті, коли
тематизуються психічні патології.
Літературна фантастика пропонує різні способи комунікації природного і
фантастичного просторів: чудо, ігрова перебудова світу, уведення
міфологічних, демонологічних персонажів у дійсність, витворення окремих
казкових світів, використання містичних кодів як складових реальності.
Найчастішим елементом фантастичної образності є персонаж. Увесь
каталог фантастичних істот можемо поділити на кілька типів героїв. Це
медіуми-посередники зі світом надприродного, персонажі з античної і
слов’янської/хорватської міфології, фантастичні тварини, демони, носії
магічних знань, істоти з помежів’я (олюднені звірі, люди з деформованими
частинами тіла), модерні інтелектуали, які опиняються віч-на-віч із алогічним
світом, своїми страхами, травмами і переживаннями. Хорватська література дає


5
підстави говорити про персонажів, які стало фігурують у творах різних періодів
з традиційними або трансформованими функціями. Таким константними
образами є віла, циганка і маг-чорнокнижник.
Літературно-фантастичний дискурс виробляє свою особливу мову і мовні
формули, які дозволяють не тільки візуалізувати фантастичні образи, а й
запустити певні емоційні механізми (здивування, страх, тривогу тощо). Одним
із найбільш типових механізмів, які покликані створити фантастичний ефект, є
кумуляція фантастичних подій і ескалація емоцій, пов’язаних із страхом (від
тривоги до паніки). Серед прийомів, до яких вдаються автори літературної
фантастики, виокремлюємо також лімінільні топоси (серед темпоральних
топосів особливе місце посідає ніч), локуси (дзеркало, узбережжя, лабіринт),
стани (божевілля, сон, кохання), природні стихії (гроза, вітер).
Розмірковуючи про зв'язок фантастики з поетикальними особливостями
та культурними запитами певного періоду, висновуємо, що фантастичний
елемент увиразнює літературний і позалітературний контексти тієї чи іншої
епохи.
Наприкінці ХІХ ст. можемо спостерегти кардинальну зміну у
функціональності фантастики: до цього моменту фантастичне є способом
проговорення колективного несвідомого зі спорадичними відхиленнями в бік
індивідуалізації фантастичного дискурсу. У пізньому романтизмі та модернізмі
превалює фантастика, яка відображає внутрішній світ конкретного персонажа,
окрім ситуацій, коли фантастичний дискурс переплітається з національно-
ідеологічним; адаптативним періодом є романтизм: саме тоді фольклорна
фантастика виконує і одну, й іншу функцію. У хорватській літературній
фантастиці виділяємо такі функції: гносеологічну, імагологічну, дидактичну,
розважальну, компенсаторну, терапевтичну (проговорення колективних й
індивідуальних травм), мнемонічну, ескапістську, функцію розкриття
індивідуальних глибинних емоційних процесів (страх, почуття провини, таємні
потяги та сублімовані бажання), функцію проблематизації усталених моделей
суспільства.


6
Аналіз літературної фантастики на прикладі хорватського письменства є
важливим для розуміння генезису й еволюції фантастичної образності,
традиційних і новаторських підходів при моделюванні фантастичних просторів
та розуміння функціональних можливостей фантастики. Таке дослідження
сприяє баченню повнішої картини розвитку хорватського письменства,
дозволяє простежити зміну домінантних парадигм, представити формування
моделі модерністської літературної фантастики, яка стала основою
постмодерної фантастичної моделі. Дослідження сприятиме подальшим
розвідкам з історії хорватської фантастики, вивченню типів літературної
фантастики у ХХ ст., зокрема в літературі авангарду та постмодернізму.
Ключові слова: хорватська література, історія літератури, літературна
фантастика, Середньовіччя, Ренесанс, бароко, Просвітництво, романтизм,
реалізм, модернізм.