Літургійний реалізм в богослов'ї Олександра Шмемана

Дудченко А. В. Літургійний реалізм в богослов’ї Олександра
Шмемана. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі
спеціальності 041 – Богослов’я. Національний педагогічний університет
імені М.П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України, Київ, 2020.
У дисертації здійснено комплексний аналіз літургійного богослов’я
одного з найвпливовіших православних богословів другої половини ХХ
століття протопресвітера Олександра Шмемана, засновника літургійного
богослов’я як академічної науки та однієї з ключових постатей для
православ’я на Заході у ХХ столітті. Ідеї О. Шмемана також значно
вплинули на думки вірян та священнослужителів на пострадянському
просторі. Без сумніву, О. Шмеман – один з найбільш яскравих
православних мислителів сучасності, ідеї якого продовжують впливати на
християн різних конфесій до сьогодні.
З огляду на популярність праць О. Шмемана в Україні та у світі,
його богословська спадщина залишається недостатньо дослідженою і
потребує більш ретельного вивчення. Зокрема, на сьогодні у вітчизняному
богослів’ї не існує комплексного дослідження його теологічних поглядів.
Тому дана робота є спробою дослідити і узагальнити систему
богословських поглядів О. Шмемана, центром якої є осмислення феномену
літургії як головної події церкви та серцевини усього релігійного життя.
Євхаристія є точкою відліку усього богослов’я О. Шмемана. Світогляд
о. Олександра як християнина, пастиря і богослова ґрунтується на
повсякчасному переживанні реальності Божого царства, що присутнє тут і
тепер, але головним чином переживається вірянами під час євхаристійних
зібрань. Системний богословський аналіз ідей О. Шмемана та їхнього
розвитку у подальшому богослов’ї сприятиме поглибленому вивченню
християнського богослов’я загалом та розумінню причин деяких змін у
літургійній практиці, що їх сьогодні переживають християнські спільноти.


2





Також актуальність теми дослідження постає зі значущості
інституту церкви для українського суспільства, що ставить перед
теологами завдання науково осмислити концепцію церкви – еклезіологію.
У поглядах на природу та устрій Церкви О. Шмеман розвивав погляди
свого старшого колеги протопресвітера Миколая Афанасьєва (1893–1966),
який зробив найбільший прорив у розвитку православної еклезіології ХХ
століття. М. Афанасьєв запропонував концепцію євхаристійної еклезіології.
Для православного богослов’я до початку ХХ ст. було властиво розглядати
Церкву виключно в універсальних категоріях. Універсальна еклезіологія
представляла повноту Церкви у її вселенській структурі, тобто у
сукупності всіх місцевих церков; Церква розглядається в категоріях частин
(місцеві церкви) та цілого (вселенська Церква). На противагу цьому в
євхаристійній еклезіології, яка була розвинена М. Афанасьєвим у середині
ХХ ст., повнота Церкви присутня в кожній євхаристійній спільності,
очолюваній єпископом; місцева церква – це є та сама Церква, що й Церква
вселенська.
Погляди О. Шмемана на церковний устрій, на канони та роль
Вселенського патріарха, зокрема, актуальні у зв’язку із розділенням
українського православ’я та пошуками шляхів примирення. Не менш
актуальні праці О. Шмемана і в контексті екуменічного діалогу, що триває
між християнськими конфесіями, у якому О. Шмеман також брав участь.
Систематизація поглядів О. Шмемана та дослідження їх розвитку і впливу
на подальшу богословську думку в ХХ та ХХІ столітті сприятиме
подальшому розвитку богослов’я та пошуку застосування знання у
практичному досвіді міжцерковного діалогу.
Метою дослідження є проведення цілісної реконструкції системи
літургійного богослов’я прот. О. Шмемана та аналіз її рецепції і впливу на
сучасну християнську богословську думку в контексті літургійного
реалізму. Відповідно до поставленої мети дослідження визначаються
наступні дослідницькі завдання:


3





- здійснити богословський аналіз інтелектуальної спадщини прот.
О. Шмемана та з’ясувати особливості становлення його богословських ідей
і джерела впливу на нього;
- проаналізувати фундаментальні світоглядно-богословські
принципи, які є засадничими для системи літургійного реалізму О.
Шмемана;
- визначити особливості богослов’я символу, відношення символу
до іншої реальності та розмежування між символом і знаком у вченні
О. Шмемана;
- з’ясувати, в чому полягають особливості еклезіології О. Шмемана
в контексті літургійного реалізму;
- уточнити взаємозв’язок між богослов’ям і богослужінням в
системі літургійного реалізму;
- виявити особливості відношення до секулярного світу та
присутності церкви у публічному просторі у вченні О. Шмемана;
- з’ясувати вплив ідей О. Шмемана на сучасне християнське
богослов’я різних конфесій і практику християнських церков.
Об’єктом дослідження є богословська спадщина протопресвітера
Олександра Шмемана. Предметом дослідження є літургійний реалізм прот.
О. Шмемана та його вплив на подальше богослов’я і практику
християнських церков.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що в
даній роботі вперше у вітчизняному богослов’ї проведено цілісний
історико-богословський аналіз та реконструкцію системи літургійного
богослов’я протопресвітера Олександра Шмемана в контексті літургійного
реалізму та здійснено аналіз її рецепції і впливу на сучасну християнську
богословську думку та релігійну практику.
У роботі вперше системно проаналізовано літургійне богослов’я
О. Шмемана як цілісну богословсько-світоглядну систему, яку
запропоновано називати літургійним реалізмом, оскільки основною ідеєю,


4





якою пронизані усі богословські твори о. Олександра, є реальність зустрічі
віруючої людини з Богом, присутність котрого переживається постійно, але
у максимально можливій повноті стає доступною через літургійний досвід.
Виявлено, що особливості богослов’я О. Шмемана пов’язані з ідеєю
«здійсненної есхатології» та оригінальним богослов’ям символу, який
«робить присутньою» в цьому світі реальність прийдешнього царства
Божого. О. Шмеман заперечує розрив поцейбічного і потойбічного і
пов’язує ці два різні виміри буття одне з одним за допомогою категорії
співвідношення між символом і явленою реальністю, яку називає
«віднесеністю».
З’ясовано, що О. Шмеман використовує більш вузьке значення
терміну «символ», ніж інші богослови, відрізняючи його від «знаку». У
богослов’ї О. Шмемана знак означає дещо, що вказує на іншу реальність,
тоді як символ уприсутнює іншу реальність у собі. Зв’язок між явленою
реальністю та символом О. Шмеман називає «епіфанічним».
Розкрито універсальне використання О. Шмеманом методу
«потрійної інтуїції» у відношенні до предметів богословського
осмислення: матеріальний світ та все, що є в ньому, розглядається водночас
як створене, занепале і відкуплене.
Розкрито еклезіологічну значущість літургійного богослов’я
О. Шмемана, який аналізує поняття помісності, національності,
автокефалії та першості. Показано важливість думки О. Шмемана про те,
що заперечення принципу першості призводить до того, що місцеві церкви
віддаляються одна від одної і поглинаються провінціалізмом місцевих
традицій.
З’ясовано, що принцип помісного устрою церкви (об’єднання всіх
вірян певної території в одну місцеву євхаристійну громаду) має сутнісне,
онтологічне значення для богослов'я О. Шмемана, тоді як церковні
автокефалії є історичними проекціями, які можуть змінюватися.


5





Уведено в науковий обіг в українському контексті деякі матеріали з
архіву О. Шмемана в бібліотеці Свято-Володимирської семінарії (Крествуд,
штат Нью-Йорк, США), а саме: проект реформування недільного
богослужіння, підготовлений Літургійною комісією Православної Церкви в
Америці.
Проаналізовано в українській богословській думці рецепцію
богослов’я О. Шмемана та його вплив на подальшу богословську думку в
англомовному поліконфесійному академічному середовищі, на богослов’я
та церковну практику в Греції. З’ясовано, що знайомство з літургійним
богослов'ям О. Шмемана та його поширення в церковних колах стало
однією з суттєво важливих причин новітніх змін у літургійній практиці
православних спільнот.
Уточнено роль напрацювань представників літургійного руху Римо-
Католицької Церкви для системи літургійного богослов’я О. Шмемана; а
також важливість застосування О. Шмеманом принципу lex orandi est lex
credendi у герменевтиці богослужіння та у створенні системи літургійного
богослов’я. Уточнено використання О. Шмеманом поняття секулярності як
розділеності у світогляді та світосприйнятті речей на «сакральні» та
«профанні» і надмірну сакралізацію усього релігійного, що призводить до
відриву від релігії всіх інших «мирських» аспектів життя.
Набула подальшого розвитку ідея про євхаристію як про місце
присутності есхатологічної реальності «Царства Божого». Євхаристія
виявляє ієрархічно організовану спільноту вірян як Церкву Божу, яка
трансцендує за межі простору і часу і уприсутнює спасенну реальність.
Підтверджено емансипаційний потенціал літургійного богослов’я
О. Шмемана, який звільняє церковні спільноти у літургійній практиці від
детермінованості сучасним чи минулим і створює потенціал відкритості до
змін та до розробки і впровадження літургійних реформ
Висновки та теоретичні положення, отримані в результаті
дослідницької роботи, сприяють більш глибокому розумінню процесів, які


6





відбуваються у різних християнських конфесіях від кінця ХХ століття
дотепер – як у академічному літургійному богослов’ї, так і у практиці
релігійних спільнот. Результати дослідження можуть бути використані у
богословських, релігієзнавчих, культурологічних та філософських студіях,
та при викладанні богословських і релігієзнавчих дисциплін у вищих
навчальних закладах, як безпосередньо пов’язаних із релігійними
організаціями, так і у позаконфесійних. Результати дослідження можуть
бути також застосовані для подальшого аналізу та систематизації
літургійного богослов’я.
Ключові слова: літургійне богослов’я, євхаристійна еклезіологія,
есхатологія, символ, символізм, богослов’я таїнств, літургійне оновлення,
літургійна реформа.