Розвиток теоретичних засад змісту освіту в середніх школах України (друга половина XIX - початок XX століття)

Вихрущ Н. Б. Розвиток теоретичних засад змісту освіти в середніх школах
України (друга половина ХІХ – початок ХХ століття). – Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 13.00.01 «Загальна педагогіка та історія
педагогіки» (011 – Освітні, педагогічні науки). – Тернопільський національний
економічний університет, м. Тернопіль; Національний університет «Львівська
політехніка», м. Львів, 2020.
Актуальність дослідження. Модернізація системи загальної середньої
освіти як основи розвитку та успішної соціалізації особистості, формування її
готовності до інноваційної діяльності передбачає системне узагальнення
вітчизняного й зарубіжного досвіду. Пріоритетними стають ретроспективна
оцінка змісту, форм, методів навчання, пошук дидактичних закономірностей,
прогностична оцінка важливих для функціонування в глобалізованому світі
компетентностей.
Перебуваючи в постійній динаміці, зміст шкільної освіти сприяє розвитку
грамотності людини, впливає на її навчальний і життєвий досвід, ставлення до
себе, людей, світу. Тому проблема вдосконалення змісту освіти є однією з
актуальних. За таких умов доцільно враховувати наукові здобутки педагогів
минулих століть, адже реформування системи освіти неможливе без
осмислення наукових надбань минулих століть. Позитивний вітчизняний
історико-педагогічний досвід слугуватиме подальшому розвитку педагогічної
науки й практики.
Вимоги до шкільної освіти викладено в Законі України «Про повну
загальну середню освіту» (2020 р.), Законі України «Про освіту» (2017 р.),
Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття), Концепції
Нової української школи (2016 р.) тощо.

3
Загальні аспекти розвитку освіти в Україні у зазначений період
відображені у історичних працях видатних істориків різних епох Грушевського
(1912), Драгоманова (1877), Дорошенка (1992), Крип’якевича (1990), Сірополка
(2001), Субтельного (1991), Васьковича (1996) та інших.
Науковці Барвінський (1905), Барвінський (1911), Грінченко (1918),
Русова (1911a, 1911b), Черкасенко (1912), Гаврищук (1909 a, 1909 b),
Закшевський (1912), Коцовський (1909), Левицький (1909), Огоновський (1914),
Самолєвич (1911), Шпойнаровський (1901), Верхратський (1892), Рудницький
(1911, 1916), Волошин (1904), Чепіга (1918), Ющишин (1909, 1913), Копач
(1909), Баран (1910), Попович (1904, 1918), Лубенець (1913), Шерстюк (1912),
Гірняк (1912), Грицак (1913), укладаючи підручники для середньої школи,
виголошуючи промови на учительських з’їздах та друкуючи статті у
педагогічних часописах, збагатили українську педагогічну думку своїми ідеями
про зміст освіти у середніх школах того часу.
Ґрунтовними для нашого дослідження є напрацювання вітчизняних
дослідників Ступарика (1995a), Курляк (2000), Завгородньої (2000).
Пенішкевич (2002), Шоробури (2007), Кодлюк (2005), Петрюк (1998),
О. Бабіної (2000). Мельничук (2004), Гуцал (2011), Мартін (2008), С. Чуйка
(1999), Омельчука (2002).
Для дослідження закономірностей розвитку дидактики важливу роль
відіграли праці Алексюка (1998), Бондара (2005), Вихрущ (2012), Гончаренка
(1997), Козловської (2010), Підласого (2007), Савченко (2002), Сікорського
(2000).
Порівняльно-педагогічні дослідження з окремих аспектів розвитку освіти
за кордоном висвітлено в працях Абашкіної (1998), Бідюк (2000), Вихруща
(1993), Заболотної (2005), Зязюн (2006), Кеміня (1997), Локшиної (2009),
Матвієнко (2005), Мукан (2011), Огієнко (2008), Прокопів (2017), Пуховської
(1997), Федчишин (2008), Чепіль (2019) та інших науковців.
Аналіз результатів історико-педагогічних досліджень теоретиків дав
змогу виявити суперечності між: досягненнями минулих років і рівнем

4
використання передового досвіду сучасними педагогами; високим теоретичним
рівнем змісту освіти і потребами практики; вимогами суспільства до рівня
компетентності випускників шкіл та рівнем змісту освіти; реформуванням
середньої школи сьогодення та рівнем теоретичного узагальнення позитивного
історичного досвіду.
З огляду на потребу розв’язання суперечностей, відсутність
узагальнюючих історико-педагогічних праць з даної проблематики, нами
обрано тему дисертаційного дослідження: «Розвиток теоретичних засад
змісту освіти в середніх школах України (друга половина ХІХ - початок
ХХ століття)».
Мета дослідження – узагальнити досвід і науково обґрунтувати
теоретичні засади змісту освіти в середніх школах України в другій половині
ХІХ – на початку ХХ століття та з’ясувати значущість доробку українських
педагогів і науковців для вдосконалення змісту шкільної освіти в сучасних
умовах.
Відповідно до мети дослідження було окреслено виконання таких завдань:
1) обґрунтувати періодизацію удосконалення змісту освіти в контексті
соціально-економічних, політичних та національно-культурних детермінант;
2) дослідити особливості оцінки змісту освіти в зарубіжних середніх школах
на основі матеріалів вітчизняних періодичних видань;
3) здійснити порівняльну характеристику змісту гуманітарної освіти на
українських землях, що перебували під владою різних держав;
4) охарактеризувати теоретичні аспекти реалізації змісту освіти під час
вивчення предметів природничо-математичного циклу;
5) виокремити позитивний ретроспективний досвід вибору змісту освіти й
можливості імплементації дидактичних ідей минулого в умовах реформування
сучасної школи.
Об’єкт дослідження – теоретичні засади розвитку освіти в середніх
школах України.

5
Предмет дослідження – теоретичне обґрунтування змісту освіти в
середніх школах України другої половини ХІХ – початку ХХ століття.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому,
що вперше цілісно досліджено зміст шкільної освіти в Україні в другій
половині ХІХ – на початку ХХ століття; обґрунтовано авторську періодизацію
змісту освіти в контексті соціально-економічних, політичних та національно-
культурних детермінант (початок 50-их – 60-ті рр. ХІХ ст.). На підконтрольних
Росії землях цей період завершується в 1863 р., а в Галичині в 1867 р.; другий
період завершився в 1900 р., а третій тривав до 1914 р.). Установлено специфіку
кожного періоду в контексті організаційно-педагогічних змін у змісті освіти,
наступність та взаємозалежність між ними. Доведено планомірність і
поступовість змін характерних для зарубіжних освітніх систем, хаотичність і
непослідовність реформ в Російській імперії, що негативно впливало на рівень
науково-методичного забезпечення навчального процесу, в тому числі і на зміст
освіти; виявлено тенденції розвитку змісту освіти в зарубіжних середніх школах
на основі вітчизняних періодичних видань (забезпечення раціонального
співвідношення між предметами гуманітарного і природничо-математичного
циклу; пріоритет рідної мови; наука моральності; захист довкілля; відомості з
економіки, елементи самообслуговування, гімнастика, естетичний розвиток
учнів на уроках малювання і співів); здійснено порівняльну характеристику
змісту освіти на українських землях, що перебували під владою Австро-
угорської та Російської імперій. Акцентовано увагу на досягненнях
гуманітарної освіти (становлення лінгводидактики; увага до проблеми якості
підручників; методика вивчення іноземних мов; увага до запитань; теоретичне
обґрунтування змісту освіти в класичних і реальних навчальних закладах);
подальшого розвитку набули теоретичні узагальнення щодо змісту і
особливостей вивчення предметів природничо-математичного циклу
(практична спрямованість змісту освіти; поєднання законів фізики, хімії,
метеорології, астрономії; оригінальна структура підручників; розвиток
математичної культури учнів; аналітичні екзаменаційні завдання); до наукового

6
обігу введено значну кількість маловідомих архівних документів та історичних
матеріалів. Проведено комплексний аналіз «Журналу Міністерства Народної
Просвіти» (1889-1914) та часописів «Учитель» (1889-1914), «Світло» (1910-
1914), «Наша школа» (1909-1914), «Русская школа» (1889-1911),
«Muzeum» (1890-1914) на предмет змісту освіти у середніх школах; узагальнено
позитивний ретроспективний досвід вибору змісту освіти й можливості
імплементації дидактичних ідей минулого в умовах реформування сучасної
школи; проведено всебічний аналіз системи базових понять, що характеризують
зміст освіти, на основі порівняльних таблиць встановлено взаємозв’язки між їх
структурними елементами.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що матеріали, нові
факти, положення і висновки дослідження можуть слугувати підґрунтям для
подальшого вивчення проблеми; для підготовки науково-методичних праць з
історії педагогіки, лінгводидактики, можуть бути використані в курсах
педагогіки, історії педагогіки та історії України, для розробки спецкурсів про
розвиток освіти в Україні. Досвід минулого в укладанні навчальних програм і
підручників може бути творчо використаний сучасними авторами. Дослідження
дає змогу вдосконалювати зміст та організацію педагогічного процесу в
загальноосвітніх школах України відповідно до сучасних вимог. Зібраний та
узагальнений у дослідженні фактичний матеріал сприятиме збереженню та
передачі історико-педагогічного досвіду.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох
розділів, списку використаних джерел із 303 найменувань (17 із них – видання
іноземними мовами) і 13 додатків. Її повний обсяг – 240 сторінок, зокрема
187 сторінок основного тексту. У роботі подано 8 таблиць та 3 рисунки на
5 сторінках.
У вступі обґрунтовано актуальність дослідження; визначено мету,
завдання, об’єкт, предмет; визначено методи дослідження; описано джерельну
базу дослідження, хронологічні межі; розкрито наукову новизну та практичне
значення одержаних результатів; подано відомості про апробацію,
7
упровадження та опублікування результатів дослідження; вказано відомості про
структуру та обсяг дисертації.
У першому розділі – «Зміст освіти як історико-педагогічна проблема»
розкрито основні засади педагогічної розвідки, здійснено огляд джерельної
бази, визначено рівень дослідженості проблеми та її понятійний апарат,
окреслено суспільно-політичні та економічні передумови реформування змісту
освіти в середніх школах України, проаналізовано особливості розвитку
теоретичних основ змісту освіти в зарубіжних середніх школах.
У другому розділі – «Теоретичні основи обґрунтування змісту освіти в
середніх школах України» досліджено особливості змісту гуманітарної та
природничо-математичної освіти в різних частинах України у досліджуваний
період та подано науково-методичне обґрунтування удосконалення змісту
освіти. Представлені оригінальні узагальнення, спрямовані на підвищення
ефективності вивчення дисциплін гуманітарного та природничо-математичного
циклу та рекомендації щодо удосконалення змісту освіти.
Ключові слова: зміст освіти, теоретичні засади, навчальні плани,
класична гімназія, реальна гімназія, гуманітарні дисципліни.