Молодіжний сленг у постмодерній українській прозі: прагмалінгвістичний аспект

Столяр М. Ю. Молодіжний сленг у постмодерній українській прозі:
прагмалінгвістичний аспект. – Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 10.02.01 «Українська мова» (035 –
Філологія). – Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Одеса,
2018.

Роботу присвячено прагмалінгвістичному аналізу молодіжного сленгу (МС) в
українській постмодерній прозі (УПП) у спектрі його аксіологічних і сугестійних складників.
Актуальність звернення до зазначеної проблематики визначає непересічна увага науковців
(О. Бабелюк, І. Дегтярьова, А. Загнітко, С. Мартос, І. Скіра, Г. Сюта, Г. Лукаш,
Н. Кондратенко) до вивчення МС у постмодерному художньому сегменті. Проте дотепер
МС розглядався лише як супроводжувальний, а не центральний предмет аналізу, хоч саме
у постмодерні МС виступає його невід’ємним, образномістким складником, що визначається
насамперед значеннєво-функційною подібністю цих феноменів, де
характеристики УПП перегукуються з характеристиками МС та його
функційними особливостями, акцентуючи на науковій релевантності
дисертаційної проблематики. Залучення лінгвопрагматичного підходу у його
єдності із ціннісною й сугестійною кваліфікацією МС української постмодерної
прози, запропоноване в дисертаційній роботі, уможливить з’ясування природи і
векторів аксіосистемної маркованості й упливової потужності одиниць і
моделей МС та специфіки її реалізації в сегменті УПП. Запропонований
комплексний підхід у сучасному мовознавстві ще не здійснювався попри його
відповідність новітнім тенденціям сучасної лінгвістичної науки (див. праці
Ф. Бацевича, А. Загнітка, Т. Ковалевської, Т. Космеди, О. Селіванової), що
увиразнює актуальність обраної теми дисертаційного дослідження. 3
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертацію виконано на кафедрі української мови ОНУ імені І. І. Мечникова в
межах кафедральної наукової теми «Дослідження комунікативної сугестії у
поліжанрових дискурсах», затвердженої Вченою радою ОНУ імені
І. І. Мечникова (протокол № 4 від 17 грудня 2013 року). Тему дисертації
затверджено Вченою радою ОНУ імені І. І. Мечникова (протокол № 1 від 29
вересня 2015 року).
Мета дослідження полягає в комплексній (прагмалінгвістичній, лексико-
семантичній, функційній, сугестійній) кваліфікації МС української
постмодерної прози.
Об’єктом дослідження виступають сленгізми в структурі українського
постмодерного дискурсу. Предметом є прагмалінгвістичні, лексико-
семантичні, функційні та сугестійні особливості МС в українській
постмодерній прозі.
Джерельною базою дослідження стали тексти творів українських
письменників-постмодерністів (Ю. Андрухович, Брати Капранови,
Г. Вдовиченко, Л. Дашвар, Л. Дереш, С. Жадан, Ю. Іздрик, О. Ірванець,
І. Карпа, І. Роздобудько, І. Старостіна тощо). Фактичний матеріал
презентовано понад 2 тис. лексемних і фраземних одиниць МС,
представленими у майже 10 тис. слововживань.
У роботі застосовано комплексний дослідницький апарат, у межах якого
використано як загальнонаукові, так і спеціальні лінгвістичні методи. Серед
загальнонаукових послуговуємося методами аналізу і синтезу, описового та
кількісного аналізу для систематизації теоретичних джерел та впорядкування
фактичного матеріалу роботи. У межах спеціальних лінгвістичних методів
залучено елементи структурного (компонентний аналіз) і функційного
(контекстуально-інтерпретаційній та елементи дискурс-аналізу) методів – для
виявлення семантичної динаміки аналізованих одиниць у їхніх текстових
презентаціях; семіометричного аналізу – для встановлення аксіосистемних
пріоритетів МС у проекції на його значеннєві та функційні характеристики; 4
елементи Мілтон-модельної ідентифікації – для висвітлення впливового
потенціалу аналізованих одиниць; та класичні лінгвістичні методи
дефініційного, етимологічного і стилістичного аналізу відповідно для
лексикографічної інтерпретації значення сленгізмів, установлення їхнього
походження та стилістичного забарвлення. Також застосовуємо
експериментальні методи опитування й семантичного диференціалу, за
допомогою яких визначаємо ціннісні пріоритети сучасної молодіжної аудиторії
для їхнього зіставлення із ціннісними концентрами МС української
постмодерної прози.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній поглиблено
описано соціокультурні та функційні особливості МС на матеріалі УПП;
уперше в ракурсі лінгвопрагматичного підходу виявлено аксіологічні
пріоритети носіїв молодіжного соціолекту у їхній проекції на сегмент
постмодерного художнього мовлення; доведено органічний взаємозв’язок
характерологічних ознак МС та ідейно-образної системи постмодерної прози;
вперше висвітлено сугестійний потенціал МС постмодерної прози з
відповідним аксіосистемним градуюванням; поглиблено відомості про
лінгвальну специфіку та екстралінгвальні фактори формування сучасного МС.
Матеріали і результати дисертації мають практичне значення, яке може
реалізуватись у викладанні базових і спеціальних вишівських курсів, при
укладанні словників МС, посібників та наукових праць із зазначеної
проблематики, а також при написанні кваліфікаційних робіт студентів і
аспірантів філологічного фаху.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з анотації, списку
скорочень, змісту, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних
висновків, списку використаної літератури (334 позиції, з них 276 – наукова
література, 32 – довідкова література, 24 – джерела ілюстративного матеріалу)
та двох додатків. Загальний обсяг роботи – 523 с., обсяг основного матеріалу –
219 с. 5
На підставі систематизації фактичного матеріалу дослідження
виокремлено специфічні екстралінгвістичні та власне лінгвістичні ознаки МС і
доведено наукову релевантність лінгвопрагматичної інтерпретації МС в
українській постмодерній прозі як надзвичайному джерелі дослідження МС, що
доводить кореляція системотвірних елементів УПП та внутрішньої природи
МС.
У роботі обґрунтовано доцільність застосування комплексного
дослідницького апарату та запропоновано алгоритм дослідження МС у межах
української постмодерної прози, який містить 4 етапи: 1 етап – збір і
систематизація фактичного матеріалу, 2 етап – його семантична й оцінна
кваліфікація, 3 етап – виявлення впливової потужності МС та 4 етап –
узагальнення отриманих результатів.
У межах другого етапу за допомогою опитування і методу семантичного
диференціалу встановлено ієрархію базових пріоритетів сучасної молоді,
екстраполяція яких у площину УПП дала підстави витлумачити переважну
кількість сленгізмів як своєрідні аксіосистемні маркери, оскільки ключові
поняття в їхньому семантичному діапазоні корелюють із виявленими
ціннісними пріоритетами молоді. Ціннісна кваліфікація МС у постмодерній
прозі дала змогу виявити антропоморфну природу його «аксіологічного ядра»,
в структурі якого виокремлюються (за спадною) у негативному регістрі
емоційно-чуттєва оцінка суб’єктивного ставлення до широкого спектру
номінованих об’єктів; оцінка національної належності особи; сексуальна
оцінка. Решта оцінок (психологічна, ідеологічна та ін.) перебувають на
периферії оцінювання носіїв МС і також має негативну маркованість. Наведене
дає змогу казати про негативну оцінку як характерологічну ціннісну ознаку
молодіжної інтерпретації складників актуального комуніктивного простору.
Для поглибленого аналізу залучено метод семіометричної кваліфікації
ціннісних смислів МС, зокрема відповідні процедури метричної кваліфікації, виміру у
векторах висоти, ширини, а також міри атрактивності аналізованого
фактичного матеріалу. 6
В цих межах здійснено аналіз сленгових фразем (СФ) та визначено полюси їхньої
ціннісної маркованості з розподілом на позитивнооцінні, негативнооцінні,
нейтральнооцінні фраземи та фраземи з дифузною оцінкою, де безперечно
домінує ЛСП «Людина» в амплітуді відповідних ЛСГ на позначення її
емоційних, фізіологічних і фізичних станів, переважно пов’язаних із
позанормативною, асоціальною поведінкою. На периферії – СФ на позначення
інтелектуальних станів особистості. Оцінність зафіксованих СФ визначається
пріоритетом негативної оцінки переважно в межах опису емоційних і
фізіологічних / фізичних станів. Позитивна оцінка СФ найчастіше стосується
автостереотипних характеристик і номінує стани задоволення, пов’язані з
активним відпочинком (також часто у неконвенційному стандарті). Дифузна
оцінка перебуває на периферії. Нейтральнооцінні СФ практично не фіксуються.
Вимірювальна кваліфікація СФ у межах семіометричного аналізу
засвідчує значеннєві варіації МС на рівні синонімії з пріоритетом зниженої
оцінки майже до рівня обсценної у номінуванні особистісних характеристик;
периферійність антонімічних моделей, серед яких домінують контрадикторні,
що дає підстави казати про надмірну полярність семантики МС, відсутність
нюансування більшості понять та інтенсивну (не екстенсивну) природу
сленгових одиниць в УПП. Етимологічний аналіз як елемент параметра ширини
семантичної представленості СФ фіксує перевагу російськомовних фразем у
їхній українськомовній адаптації та незначну кількість власне українських СФ
фольклорного і діалектного походження.
У межах наступного етапу семіометричної кваліфікації, скерованого на
ціннісну ідентифікацію власне сленгізмів, виокремлено актуальні ЛСГ лексико-
семантчного поля «Людина». Встановлено, що найпоширенішою базою
сленгової номінації виступає антропна характеристика – емоційні,
фізіологічні / фізичні й інтелектуальні стани, переживані особистістю, де
пріоритет надається іменуванню негативних емоційних станів та негативній
оцінці подій, ситуацій та інших осіб (76 %). Позитивна оцінність (16 %)
переважно характеризує сленгізми на позначення певних фізіологічних станів. 7
Дифузна оцінка (5 %) пов’язана з виявом емоцій, найчастіше це вигукові
лексеми, які уможливлюють вияв і позитивного, і негативного емоційного
стану мовця в тому ж самому вербальному оформленні. Нейтральнооцінні
сленгізми (3 %) номінують побутовий сектор і найменш представлені, що
визначає максималізовану оцінну егоцентричність МС постмодерної прози.
Рівень значеннєвого варіювання переважно виявляється в розширенні
семантичної амплітуди сленгізмів насамперед на рівні синонімізації, їхній
увиразненій варіативності й імманентній оцінності з перевагою негативного
вектора. Антонімічні сленгізми неактивні. Етимологічний аналіз засвідчує
перевагу російськомовних запозичень (насамперед – на рівні максимально
знегативованої лексики обсценного рівня). Англійські запозичення
вирізняються перевагою позитивної оцінності.
Семіометричний аналіз МС в ідіолекті І. Карпи довів, що вони відіграють
максимально вагому роль, оскільки виступають яскравим засобом
характеристики персонажів, виявляються у низці актуальних ЛСГ із
пріоритетом негативної оцінності.
Третій етап загального алгоритму дослідження МС в українській
постмодерній прозі присвячено виявленню впливового потенціалу МС у його
оцінній амплітуді. В цих межах систематизовано функції МС та виявлено його
актуальні функційні різновиди. Доведено, що провідною функцією МС як
невід’ємного складника художнього твору є функція впливу. Застосування
положень НЛП і сугестивної лінгвістики уможливило виявлення конкретних
сугестогенів МС постмодерної прози, представлених нейролінгвістичними
предикатами, моделями переривання патерну, доступів до минулих трансових
станів та описів звичайних трансових ситуацій, а також метамодельними
показниками, серед яких домінують номіналізації, неспецифічні іменники і
дієслова.
Виявлено, що предикатна маркованість МС концентрується у межах
кінестетичної репрезентативної системи з пріоритетом сенсорних показників,
що засвідчує певну інфантилізованість носіїв МС, проте виявлювану в 8
агресивних вербальних моделях. Візуальні й аудіальні предикати перебувають
на периферії, що чітко вирізняє дискурс постмодерну серед інших (напр.,
рекламного, політичного, релігійного) зредукованою образністю й
обмеженістю візуально-аудіального сприйняття довкілля. Оцінна кваліфікація
засвідчує перевагу негативної емоційної оцінки кінестетичних (насамперед –
сенсорних) предикатів, знегативованої оцінності аудіальних предикатів та
нейтральну оцінність візуальних.
Переривання патерну в сегменті МС виявляється переважно в зіткненні
стилістично полюсної лексики, що спричиняє відповідний ефект неочікуваності
і зредуковує процес ймовірнісного прогнозування сприйняття такої інформації.
Крім того, доведено, що ця ж модель переривання патерну на рівні МС
практично завжди реалізується через активацію інвективної чи й обсценної
лексики як глибинно впливової, де у межах останньої активно
використовуються матірні формули, індиферентиви й пейоративи. Виявлено,
що переривання патерну реалізується і через уживання запозиченої лексики,
сугестивний ефект якої полягає у необхідності «перемикання коду», що
створює ефект даунтайму як гіпнотичного фрейму. В запозиченій лексиці
домінують позитивно марковані англізми. Росіянізми посідають друге місце,
істотно вирізняючися своєю негативною оцінністю. Решта запозичень
перебуває на дальній периферії.
Метамодельні елементи представлені номіналізаціями, неспецифічними
іменниками і дієсловами, які в цілому характеризуються семантичною
дифузністю, ускладнюючи декодувальні процеси й активуючи субдомінантне
сприйняття. Оцінна кваліфікація виокремлених нейролінгвістичних маркерів у
цілому засвідчує пріоритет негативного маркування та максимальну
атрактивність лексики зниженого регістру.
Систематизація та семантична кваліфікація зафіксованих одиниць МС
дала змогу укласти «Словник молодіжного сленгу української постмодерної
прози», який містить понад 2 тис. відповідних одиниць. Ключові слова: молодіжний сленг, українська постмодерна проза,
прагмалінгвістика, цінність, фразема, сугестійна функція, нейролінгвістичне
програмування, сугестивна лінгвістика.