Феномен комунікативної влади: соціально-філософський аналіз

Колесніченко С. С.Феномен комунікативної влади: соціально-
філософський аналіз. – На правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських
наук (доктора філософії) за спеціальністю 09.00.03 – «Соціальна філософія
та філософія історії» (033 – філософія). – Київський університет туризму,
економіки і права, Київ, 2019; Державний вищий навчальний заклад
«Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені
Григорія Сковороди», Переяслав-Хмельницький, 2019.
Зміст анотації
В дисертації досліджується феномен комунікативної влади як
актуального феномену соціокультурної дійсності. Автором досліджено
історичний генезис феномену комунікативної влади як прогресу людської
свободи. У контексті “комунікативного повороту” сучасної філософії та
відповідних комунікативних проектів, проаналізовано основні
концептуальні засади ролі комунікації в сучасних процесах соціального
життя, наведено дефініцію концепту комунікативної влади.
В межах розробки проблеми становлення інформаційного
суспільства та впливу медійних технологій на феномен влади та владних
відносин актуалізовано діалектичний та реверсний характер зв’язку та
процедур легітимізації. Також у роботі було проаналізовано основні
принципи етико-аксіологічного фундаменту комунікативної влади та
відповідних дискурсивних практик. Зазначені дослідницькі кроки
здійснено з урахуванням поточної політичної ситуації в Україні, зокрема,
враховуючи її транзитивний характер у змісті та системі державного
устрою, визначено можливі перспективи та наслідки реалізації повноти
комунікативної влади.
В рамках дисертаційного дослідження впроваджується спроба
авторського обґрунтування комунікативного дискурсу влади, який
передбачає не тільки теоретичну концептуалізацію феномену, але й 3
аналітику його практичної складової, а саме етико-аксіологічного базису.
Дотримуючись переконання про розуміння комунікації як зв’язків на
основі спільних цінностей, вважаємо за доречне та необхідне актуалізацію
волюнтативно-мотиваційної аргументації у дослідженні дискурсу влади.
Послідовно впроваджується думка про визначальну роль комунікації в
процедурах легітимізації влади. Розглядаючи нові форми, методи,
механізми комунікації, які стали можливими завдяки сучасним
інформаційно-комунікаційним технологіям було уточнено механізми
реалізації комунікативної влади у інформаційному суспільстві, а саме:
електронна демократія (Інтернет-демократія), електронне урядування
(відкритий уряд), е-державні послуги.
Доведено, що інноваційні інформаційно-комунікаційні технології
піддають деконструкції системно-структурний характер владних відносин.
Натомість посилюється і поширюється ризомний та мережевий характер
тотального дискурсу влади. З одного боку, публічність і прозорість
реалізації владних повноважень є дотриманням принципів демократії та
лібералізму. З іншого – доступність інформації нівелює межу приватного
простору і публічного. Тому артикульовано висновок, що комунікативна
влада є результатом кореляції екзистенційної присутності множини
суб’єктивностей в єдиному соціальному просторі та реалізацією
системності соціальної стратифікації як об’єктивованої волі та суспільної
думки. У дисертації було виявлено, що найбільшу повноту владних
повноважень отримують репрезентанти найпоширеніших дискурсивних
практик. Тому сформульовано розуміння комунікативної влади як процесу
легітимізації, конкуренції та компрометації дискурсивних практик
означення соціальних цінностей і цілей.
У дисертації продемонстровано зв’язок громадянського суспільства
із інституціями влади в просторі комунікацій. В комунікативному аспекті
ця проблема представлена діалектикою інституціоналізованої системи
управління та хаотично-інерційної соціальної спільноти. Обґрунтовано, що 4
основними завданнями громадянського суспільства є моніторинг,
контроль за владою та участь у прийнятті управлінських рішень. В межах
розробки проблеми доведено, що сучасний стан розвитку суспільства
передбачає набагато більший набір форм, методів та інструментів
комунікації між владою і суспільством. Тому важливою проблемою для
етики комунікативної влади є фрагментарність та контекстуальність
пріоритетів та цінностей, що обґрунтовують ухвалу важливих рішень.
Відповідно, сформульовані наступні ціннісні пріоритети реалізації
комунікативної влади: справедливість соціального устрою як мета та
контент процедури консенсусу; публічність реалізації влади та владних
відносин, раціональність у діалектиці егоїстичних/альтруїстичних
мотивацій та пошуку оптимальної стратегії колективної дії; толерантність
як реалізація принципу єдності різноманітного, прогнозованість дієвості та
наслідків ухвалених рішень.
На основі вивчення специфіки владних відносин у сучасному
українському політикумі, пропонується висновок, що нехтування
принципами комунікативної влади містить загрозу не тільки зростання
рівня конфліктності між державою та демосом, не тільки зростання
протестних настроїв та недовіри до адміністративної влади, але й несе
пряму загрозу існуванню української державності. На сьогодні суспільство
стоїть перед необхідністю переходу на міждержавний (глобальний) рівень
вирішення проблем, а це в свою чергу вимагає відповідної
«універсалізації» усіх понять, якими оперує суспільство зараз.
Теоретичне та практичне значення дослідження полягає в тому, що
вперше запропоновано інтерпретацію громадянського суспільства крізь
фокус визначальної предикації комунікативності. Під цією формою
громадянського суспільства варто розуміти діалектику приватного та
публічного у дискурсивних практиках комунікативної влади. Вдалося
розвинути сучасні уявлення про механізми реалізації комунікативної влади
в інформаційному суспільстві. Показано, що на сучасному етапі розвитку 5
суспільно-політичного життя, комунікативна влада у бутті суспільства
реалізується інструментами публічності, прозорості, принципами
демократії та лібералізму, свободи слова та совісті, реверсності владних
відносин між адміністрацією та громадянським суспільством. Також
важливим у теоретичному плані є аналіз щодо ролі комунікативного права
у реалізації трансформації сучасної влади до комунікативної. В умовах
«комунікативного повороту» відбувається концептуальне оновлення змісту
та ролі ключових елементів соціальної архітектури. Показано, що
комунікативне право виступає інструментом легітимізації механізмів
комунікативної влади. Окремі результати дослідження доведені до рівня
практичних рекомендацій і можуть використані науковими та навчальними
установами при викладанні курсів «Філософія», «Соціальна філософія»,
«Правознавство», «Політологія» тощо.
Ключові слова: комунікація, комунікативна влада, інституція,
інформація, громадянське суспільство, медійність, соціальна
справедливість, цінність, дискурс, легітимізація.