Характерні особливості феномену контркультури в контексті суспільно-політичних процесів у США в 50-70 рр. ХХ ст.

Шафраньош О.І. – Характерні особливості феномену контркультури
в контексті суспільно-політичних процесів у США в 50-70 рр. ХХ ст.
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 23.00.02 – «Політичні інститути та
процеси». – Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський
національний університет», Ужгород, 2019 – Львівський національний
університет імені Івана Франка, Львів, 2019.

У дисертації здійснено аналіз становлення і розкриття феномену
контркультури в США у суспільно-політичній та культурній сферах в
контексті суспільно-політичних процесів у 50-70-х роках ХХ століття.
Реалізовано комплексний підхід до вивчення теорії контркультури і
субкультури. Вперше досліджується контркультура в США 50-70 рр. ХХ ст. як
особливий політичний, соціальний, культурний феномен, з акцентуацією
уваги саме на її політичній складовій. Важливим є аналіз ціннісних орієнтацій,
які переважали в американському суспільстві, характер їх змін під впливом
феномену контркультури, що особливо активно проявлялося в кінці 1960-х,
початку 1970-х років. Зокрема, це стосується зміни відношення, толерування
до расових, національних груп, ЛГБТ-руху, феміністичного руху, зростання
екологічної свідомості, поява нових політичних партій та рухів, які
користувалися у своїй діяльності ідейними концепціями, притаманними
контркультурі. Простежено вплив контркультури на політичну систему в 5

США, зокрема на прикладі зміни політики Демократичної партії США,
починаючи з кінця 60-х років ХХ століття до початку ХХІ століття.
Досліджено генезу, розвиток і занепад контркультури як цілісний процес,
який здійснив вплив на становлення новітніх молодіжних рухів, політичних
рухів, які активно розвиваються в цілому світі, зокрема і в Україні. У рамках
цього підходу простежено витоки руху контркультури, починаючи зі зламу
ХІХ-ХХ століть та появи перших міських субкультурних рухів у США, які
створили соціокультурний фон та певною мірою справили вплив на
формування субкультури хіпстерів-бітників у 40-х роках ХХ століття;
напрямки впливу пов’язані із середовищем нових культурних, художніх та
мистецьких течій та рухів, які отримали свій розвиток у першій половині ХХ
століття, які безпосередньо стосуються літератури, музики, образотворчого
мистецтва; філософсько-політичні погляди, концепції, які стосувалися
проблематики появи та розвитку, небезпек масового суспільства, масової
культури, розвитку індустріального суспільства, які склали інтелектуальний
базис, ідейну основу контркультурного руху в 50-70-х роках ХХ століття.
Відтак у процесі появи та розвитку контркультури в другій половині 40- 50-х
років ХХ століття визначено етапи розвитку субкультури хіпстерів-бітників,
вказані напрямки її розвитку, характерні елементи суспільно-політичних
поглядів, визначена модель побудови субкультури, яка стала характерною для
багатьох субкультур в другій половині ХХ століття; стосовно 60-х років ХХ
століття виділено основні напрямки розвитку контркультури у політичному,
соціальному та політичному аспектах, проаналізовано як цілісний процес
напрямки побудови нових субкультур, соціальних та соціально політичних
рухів, молодіжних груп, які здійснювали соціальний активізм у 60-70 роках
ХХ століття; Також важливо відзначити дослідження впливу практики та
теорії контркультури 50-70-х років ХХ століття, які отримали подальший
розвиток в кінці ХХ – на початку ХХІ століття. Передусім це стосується
політичних та суспільних рухів, які значною мірою спиралися на досвід 6

діяльності контркультури в 50-70-х роках, зокрема «зелених», антиглобалістів,
екологічних, феміністичних, ЛГБТ та інших громадсько-політичних рухів.
Запропоновано типологізацію напрямків наукових підходів до визначення
поняття контркультури за критерієм відношення до контркультури. Серед них
визначені апологетичний, критичний та збалансований підходи.
Безпосередньо до апологетичного підходу віднесені наукові роботи,
характерним для яких є позитивне відношення до контркультури, соціальних,
політичних аспектів її діяльності. До критичного підходу віднесені
дослідники, які розглядають контркультуру як негативне соціальне явище і
практику. Збалансований підхід поєднує в собі роботи багатьох дослідників,
яких об’єднує намагання розглянути контркультуру як об’єктивне явище,
враховуючи при цьому її слабкі та сильні сторони. При цьому спільним для
авторів є визнання важливості існування явища, його вплив на
соціокультурний та політичний процеси. Критицизм відноситься значною
мірою до радикальних культурних практик, політичного екстремізму та
надмірного захоплення психоделійними речовинами в середовищі
представників контркультури.
Удосконалено визначення фундаментальних наукових понять у сфері
вивчення контркультури. Зокрема, визначено саме поняття контркультури, в
широкому сенсі, як на сукупність ідей, цінностей, світогляду, які протистоять
офіційній, базовій культурі та, у вузькому значенні, як сукупності критичних
культурних, соціально-політичних установок у 50-70 роках ХХ століття. Цей
термін часто в західній науковій та публіцистичній літературі
використовується як «контркультура 60-х».
Також удосконалено категорійно-понятійний аппарат, визначення
сутності понять, що використовується у сфері дослідження молодіжних рухів
та контркультури, фактичні дані, повязані з генезою та розвитком ключових
термінів та понять, спільні та відмінні риси між поняттями субкультура та 7

контркультура, межі їхнього поєднання та вагомі відмінні риси, специфіку
взаємодії у рамках досліджуваної теми; особливості появи, комунікації
субкультур 50-70-х років ХХ століття, які долучилися до розвитку
контркультурного проекту.
Набули подальшого розвитку теоретико-практичні аспекти генези та
розвитку «нового-лівого» руху як складового елементу контркультурного
процесу в США в 60-х роках ХХ століття; дослідження діяльності організацій
«нового лівого» руху, зокрема «Студенти за демократичне суспільство»,
«їппі», «Везерменів», «Чорних пантер», інших «нових лівих» суспільно-
політичних організацій в США, а також процес кризи в середовищі
контркультури на початку 70-х років ХХ століття, її причини та особливості
поєднання контркультури і «базової культури» в США в 70-х роках ХХ
століття.
Також подальшого розвитку набули дослідження характерних
особливостей впливу контркультури на становлення нових субкультур,
соціально-політичних рухів у кінці ХХ-початку ХХІ століття, на політичну,
суспільну, культурну сфери у США та країнах Західної Європи; впливу
ідейної бази, практики контркультурного руху в Україні у складі СРСР, та
поширення субкультурного руху у 60-70-х роках ХХ століття.
Основні теоретичні положення дисертації апробовано на міжнародних та
регіональних наукових конференціях, медійних заходах. Серед них: X
Міжнародна Кримська конференція «Космос і біосфера» (Коктебель, Крим,
Україна, 23 - 28 вересня, 2013 р.); Круглий стіл «Зміна зовнішньополітичного
курсу країн Центральної Європи під впливом української кризи», на кафедрі
політології і державного управління УжНУ, (Ужгород, 3 березня 2016 року);
Телеканал UA:Перший, програма Суспільний університет, Феномен
контркультури (Київ, 16 травня 2016 року); Телеканал UA:Перший, програма
Суспільний університет. Субкультура. Міські племена (Київ, 1 червня 2016 8

року); Міжнародна конференція «Виклики та загрози суспільству у 21
столітті», (Кошице, Словаччина, 12-13 травня 2016 року); Міжнародна
науково-практична конференція «Регіональна політика та адміністративна
реформа в Україні: уроки європейського досвіду впровадження і реалізації»
(Ужгород, 14–15 грудня 2016 року); Науковий семінар «Роль
неструктурованого політичного насильства у ХХІ столітті» на кафедрі
політології і державного управління УжНУ, (Ужгород, 22 грудня 2016 року);
Міжнародний науковий семінар «Відкат від демократії в країнах Центральної
Європи: глобальні та регіональні аспекти» (Ужгород, 6 квітня 2017 року);
Міжнародна конференція «Актуальні питання теорії та практики політики та
міжнародних відносин», (Кошице, Словаччина, 11-12 травня 2017 року);
Міжнародна науково-практична конференція «Україна – ЄС: двосторонні
відносини у контексті загострення гібридної війни, конфлікту політик пам´яті
та забезпечення прав національних меншин» (Ужгород, 3 травня 2018 року);
Науково-практична конференція «Електоральні процеси в Україні:
загальнонаціональні особливості та регіональні виборчі практики» (Ужгород,
15 листопада 2018 року).
Основні положення дисертаційного дослідження відображено у 15
публікаціях, зокрема, у 5 наукових статтях, опублікованих у фахових
виданнях України, (у тому числі 3 наукові статті, опубліковані у виданнях
України, які включені до міжнародних наукометричних баз), 4 статтях у
інших вітчизняних виданнях, та 6 публікаціях у матеріалах конференцій.
Результати даного дослідження можуть бути використані в дослідженні
та прогнозуванні розвитку сучасних молодіжних рухів та субкультур в Україні
та країнах Центральної та Східної Європи, оскільки переважна більшість з них
перебирають досвід своїх прямих ідейних попередників з США. Важливим
шляхом практичного втілення результатів дисертаційного дослідження є
формування матеріалів для спецкурсів з політичної соціології, теорії
політичної культурології, теорії соціальних рухів у політології.
Ключові слова: політичний процес, політичний інститут, контркультура,
субкультури, молодіжні рухи, нові ліві, хіпі, бітники, рух за громадянські
права, держава, національні меншини, рух зелених, шістдесяті роки, США.