Національна ідентичність у контексті глобальних міграційних процесів: соціально-філософський аналіз

Гьокхан Демір. Національна ідентичність у контексті глобальних
міграційних процесів: соціально-філософський аналіз. – Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук
за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. –
Житомирський державний університет імені Івана Франка, Житомир, 2018.
Дисертація присвячена соціально-філософському аналізу національної
ідентичності в умовах розгортання глобальних міграційних процесів,
формуванню ідентичності потенційного мігранта та міграційної ідентичності.
Зазначені ідентичності розглядаються як елементи соціокультурної
ідентичності людини, залученої в міграційні процеси.
На основі узагальнення результатів досліджень у межах соціально-
психологічних, соціологічних, етнологічних й політико-філософських підходів
окреслено смисловий континуум концептів "ідентичність" та "ідентифікація",
якіє родовими щодо понять "етнічна ідентичність", "національна ідентичність",
"культурна ідентичність" та ін. Ґрунтуючись на етимології слова "ідентичність"
(від лат. identicus – однаковий, тотожний), аргументовано, що ідентичність є
результатом ідентифікації (релігійної, етнічної, національної, цивілізаційної та
ін.), арозвиток ідентичності полягає насамперед у синтезi iдентифiкацiй. Як
феномен свідомості ідентичність фіксує ототожнення соціального суб’єкта з
певною спільнотою, що відбувається на основі засвоєння притаманних їй
традицій, цінностей, соцiальних установок i ролей. Констатовано, що
ідентичність передбачає одночасно і тотожність, і відмінність.
Здійснено теоретичне осмислення понять нація і національна ідентичність як
складних конструктів, з’ясовано особливості їх тлумачення у наукових
парадигмах примордіалізму, есенціалізму та конструктивізму. Національна
ідентичність визначається як відчуття індивідуальної й
колективноїприналежності до національної спільноти, ототожнення з її
символами, цінностями, культурою, історією, територією, державними та 3

правовими інституціями, політичними й економічними інтересами; усвідомлення
національною спільнотою власних специфічних рис, розуміння її членами своїх
цілей, ідеалів, потреб. Відповідно, національна ідентифікація – процес, у ході
якого національні спільноти розпізнають себе і конструюють свідомість на основі
сукупності атрибутів (історії й географії, релігії і культури, мови та історичної
пам’яті тощо), співвідносять себе з іншими національними утвореннями.
Обґрунтовано значущість титульної нації для формування національної
ідентичності як інтегративної для різних етнічних груп, котрі ідентифікують себе з
тим чи іншим національним суспільством, державою. Національна ідентичність
володіє потужною як консолідуючою, так і диференціюючою силою.
Аргументовано, що національна ідентичність не є константною, вона
постiйно "перевизначається" вiдповiдно до інституційних та соціокультурних
змін, нових полiтичних, суспiльних i часових реалiй. Різноманітність способів
досягнення і маніфестації національної ідентичності істотно ускладнює
способи її формування. Доведено, що в сучасному полікультурному
суспільстві, на зміну жорстко детермінованим алгоритмам формування
національної ідентичності, характерним для попередніх історичних епох,
приходить принцип варіативності, вибору, конструювання ідентичності.
Постмодерні ідентифікації розглядаються як можливість людини укорінитися в
динамічному і процесуальному глобалізованому світі.
На основі міждисциплінарного підходу, компліментарного застосування
як загальнонаукових, так і специфічних методів та комплексу принципів
здійснено аналіз основних векторів формування національної ідентичності й
свідомості міґрантів як новітніх феноменів, розкрито соціально-культурні
механізми конструювання і трансформації національної ідентичності у
контексті глобальних міграційних процесів.
Досліджено міґрацію як соціальне явище, розкрито її сутнісні
характеристики, природу і причини міґраційних рухів, особливості та відмінні
риси сучасних форм міґрації. Обґрунтовано, що глобальні міґраційні процеси,
зумовлюючи зростання соціокультурного й етноконфесійного розмаїття 4

суспільств, створюють принципово новий контекст формування національної
ідентичності як населення приймаючих країн, так і міґрантів. Внаслідок
міґраційних потоків зменшується рівень гомогенності та компліментарності
титульних націй, розмивається їх цілісність, національні суспільства
фрагментуються на відносно замкнені етнокультурні утворення, відтак істотно
змінюються структура та зміст національної ідентичності.
Доведено, що національно-культурний простір сучасного суспільства є
результатом символічної руйнації ознак локальної ідентичності, а національно-
культурні спільноти набувають дедалі більше екстериторіальних ознак, на
зміну внутрішній гомогенності приходить етнокультурна гетерогенність.
Багато символів національної ідентичності формуються поза межами
традиційної культури. Етнокультурні, конфесійні спільноти, пропагуючи через
демасифіковані мас-медіа свою політику, прагнуть до створення розмаїття
культурних ідеологій та сприяють активній політизації етно-культурних
ідентичностей, що підриває процеси консолідації націй, посилює
мультинаціоналізм у суспільстві.Наголошено, що національна ідентичність
перебуває в кризі, оскільки соціально-структурні та етнічні відмінності
перешкоджають загальнонаціональному об’єднанню та ідентифікації людей з
певною політичною системою. Зазначено, що якщо в ХІХ–ХХ ст. домінував
процес націєтворення, то виникнення мультикультуралізму спричинило не
тільки гальмування цього процесу, а й посилення центробіжних тенденцій та
призвело до мультинаціоналізму вже сформованих націй.
Аргументовано, що політика мультикультуралізму, яка проводиться у
країнах Західної Європи щодо викорінення дискримінації національних та
етнічних меншин не приносить бажаних результатів. Вона не стільки сприяє
інтеграції суспільства, скільки створює міжкультурні, міжетнічні бар’єри,
поглиблює процес фрагментації націй на окремі етнічні та культурні утворення.
Обґрунтовано, що більш перспективним було б доповнення мультикультурної
орієнтації на сусідство та співіснування різних етносів і культур установкою на
їх взаємодію, взаємовплив і взаємозбагачення. 5

Досліджено чинники, які впливають на формування ідентичності
потенційних мігрантів, пов’язані із коротко- чи довготривалим перебуванням в
інших країнах, установками на постійне або тимчасове проживання. Міграційна
ідентичність базується також на діях і практиках, що вказують на замученість
до міграційного процесу і виникають внаслідок міграції. Свого втілення цей
вид ідентичності дістає, зокрема, в таких діях та практиках, як взаємні візити та
спілкування із родичами / друзями із країни походження, передавання грошей /
передач до цієї країни, спілкування з іншими мігрантами, членство в
емігрантських організаціях у країні призначення.
Розкрито багатоаспектність вимірів ідентичності мігрантів,
охарактеризовано різні форми їх приналежності (соціальної, політичної,
культурної, ґендерної) через забезпечення соціальних, політичних,
громадянських, культурних потреб міґрантів. На основі аксіологічного підходу
охарактеризовано принципи побудови міґрантом своєї ідентичності в умовах
полікультурного суспільства, а також форми вилучення Іншого й можливі
способи його інтеграції в соціум. Зазначено, що на відміну від попередніх
хвиль еміґрації, сучасні міґранти часто не намагаються повномасштабно
інтегруватися в суспільство, оволодіти мовою країни перебування, прийняти
усталені в ній традиції, звичаї, спосіб життя, культуру.
Проаналізовано міграційні процеси і соціокультурні зміни, які відбулися
протягом останніх десятиліть в об’єднаній Європі, взаємовідносини мігрантів
і біженців з місцевим населенням європейських країн. Осмислено стадії
адаптації мігрантів у нове середовище та інтеграційні процеси, вплив
мусульманських емігрантських спільнот на західноєвропейські суспільства, а
також інтеграційну політику, яка проводиться урядами країн-членів
Євросоюзу відносно мігрантів і біженців.
Досліджено процеси адаптації та ідентифікації міґрантів і біженців з
мусульманських країн в європейських суспільствах, проаналізовано вплив міґрації
на настрої автохтонного населення. Констатовано, що спосіб життя міґрантів-
мусульман значною мірою суперечить формами духовності та життєдіяльності, 6

які постали й утвердилися у європейських суспільствах, що нерідко призводить до
сплесків етнічної нетерпимості, неприйняття інших, окрім титульної, релігій або
конфесій, міжрегіональних конфліктів економічного, мовного і навіть історичного
характеру. Доведено, що відсутність єдиної міграційної політики в Європі і в
світі загалом, спротив деяких урядів і держав солідарним діям з цього питання і у
зв’язку з цим пробудження "антиміґраційних настроїв", популяризує тезу, що
мігранти – це "чужі" і терористи, які несуть з собою можливі загрози – все це
викликає суспільні побоювання, посилення міграційного контролю, інколи й
закриття кордонів держави, а також формування почуття загрози з боку
міґрантів. Підкреслено, що криза ЄС і європейських суспільств загострилась, а
гасло "міґраційна криза" дає можливість право-популістським силам і рухам
спрямовувати ксенофобію, яка притаманна частині населення європейських країн,
у бік міґрантів і біженців, а їх присутність використовувати для розпалювання
ворожнечі відносно "чужих" і расизму.
Здійснено аналіз понять міґрант, Інший, Чужий, маргінал і демаркація
відмінностей між ними, розкрито особливості творення міґрантами своєї
ідентичності та напрями впливу Іншого на її становлення.Стверджується, що в
сучасному світі маркером ідентифікації міґранта як Іншого чи Чужого є не
тільки його расова, релігійна чи національно-культурна належність, а й вибір
системи цінностей, котрі він сповідує. У контексті мультикультурності
сучасних суспільств проаналізовано дві асиметричні настанови у ставленні до
Іншого: толерантність і мову ворожнечі (hate speech), відмінність і подібність
їхньої природи.
У дисертації розглянуто особливості формування національної
ідентичності турків у добу глобалізації, осмислюється вплив ісламу на
ідентифікаційні практики, взаємозв’язок модернізаційних процесів та
культурної глобалізації з політикою мультикультуралізму. Обґрунтовано, що
міграція є важливим складником суспільного життя турецького суспільства,
який впливає на формування ідентичності індивідів, стан суспільних взаємин,
на особливості міграційної політики та політики ідентичності в турецькому
суспільстві. Визначено основні риси турецької міґрації, механізми
функціонування міґраційних процесів та особливості їх відтворення в
турецькому суспільстві, а також охарактеризовано основні складові
національної ідентичності турків, до яких належать турецька етнічна та
національна свідомість, історична свідомість, пам’ять, національна ідея,
національний менталітет і характер, релігійна свідомість, національна ідеологія
і психологія, національні психологічні комплекси. Проаналізовано зростаючий
вплив ісламу на ідентифікаційні практики громадян Туреччини, а також
засадничі принципи міґраційної політики. Констатовано, що турецька
національна ідентичність – це не продукт розуміння своєї ідентифікації лише
однією домінуючою культурною верствою з-поміж всіх проживаючих разом
народів. Вона побудована не за принципом етнічної чи расової приналежності,
а на основі спільних цінностей.
Охарактеризовано основні причини міґрації турків, яким відповідають
моделі привабливості-відштовхування, а спосіб проживання – моделі
етногрупування. Зазначено, що турецькі міґранти, підтримуючи засади своєї
культури, поєднують як турецькі, так і західноєвропейські цінності.
Відбувається асиміляція переважно культурна, але не структурна. У контексті
адаптації у західноєвропейське суспільство міґрантів-мусульман звернено увагу
на ісламофобію – комплекс негативних стереотипних уявлень із послабленим
когнітивним компонентом і підсиленою афективною складовою.
У дисертації розкриваються прояви і специфіка міграційної кризи в
країнах Європейського Союзу (ЄС), її кількісні та якісні характеристики,
позиції європейських країн відносно міграційної політики на регіональному
рівні. Зазначається вплив невирішених проблем в області міграції минулих
десятиліть на сучасну міграційну ситуацію в країнах ЄС.
Ключові слова: міґрація, глобальна міґрація, міґранти, міґраційна
політика, ідентичність, національна ідентичність, ідентифікація, міґраційна
ідентичність, ідентичність міґранта, інтеграція, мультикультуралізм,
Європейський Союз, турецьке суспільство.