Відтворення українських історичних реалій у німецькомовних художніх перекладах ХХ – поч. ХХІ століття

2

АНОТАЦІЯ

Кіяниця К.Ю. Відтворення українських історичних реалій у
німецькомовних художніх перекладах ХХ – поч. ХХІ століття.
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за
спеціальністю 10.02.16. – перекладознавство. – Київський національний
університет імені Тараса Шевченка МОН України, Київ, 2017.
Дисертацію присвячено аналізу особливостей відтворення українських
історичних реалій німецькою мовою на прикладі художніх прозових текстів. Під
час дослідження було проведено комплексний аналіз відтворення українських
історичних реалій у прагматичному та герменевтичному аспектах, було виявлено
стратегії та прийоми відтворення реалій у німецькомовних перекладах
української художньої прози.
У питаннях, пов’язаних із взаємодією лінгвокультурних параметрів тексту
оригіналу та його перекладу, на сьогоднішній день немає цілковитої
одностайності серед дослідників. Правила іншомовного відтворення українських
історичних реалій і власних назв потребують упорядкування та унормування у
зв’язку з існуванням суттєвих розбіжностей у цій сфері в книжкових та
періодичних виданнях. Такому впорядкуванню має передувати різнобічне
вивчення реалій та їхніх функціонально-когнітивних відповідників як у
теоретичній, так і в прикладній площині. Цим і зумовлюється актуальність
пропонованого дослідження, що є спробою комплексного аналізу широкого кола
історичних реалій (включно з певними різновидами власних назв).
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше проведено
комплексне дослідження українських історичних реалій у німецькомовних
художніх текстах, здійснено контрастивний аналіз їх відтворення, досліджено
особливості їх відтворення німецькою мовою, простежено варіативність їх
перекладу. Крім того, в рамках даного дослідження історичні реалії вперше
розглядаються в герменевтичному аспекті, а саме їхній інтерпретаційний
потенціал як основний фактор перекладацької діяльності, що на глобальному 3

рівні визначає вибір стратегії перекладу, а на локальному рівні детермінує
прийоми відтворення конкретних історичних реалій німецькою мовою.
Практична цінність дисертації визначається тим, що отримані в ході
дослідження спостереження та висновки можуть бути застосовані в курсах
практики художнього перекладу, порівняльної лексикології,
лінгвокультурології, міжкультурної комунікації, на практичних заняттях із
перекладу, у фаховій діяльності перекладачів художньої літератури. Зібрані
практичні матеріали можуть бути застосовані в лексикографічній практиці при
складанні і редагуванні словників.
У даній роботі запропоновано уточнену семантичну класифікацію
історичних реалій; виявлено чинники, що впливають на відтворення
прагматичного потенціалу історичних реалій; розкрито роль герменевтичного
аспекту в плані інтерпретації історичної реалії при перекладі художніх текстів;
встановлено найбільш адекватні прийоми перекладу українських історичних
реалій, а саме: функціональний аналог, калькування, транскрипція з поясненням,
транскрипція, лексико-семантичні заміни, описовий переклад; досліджено
закономірності вживання стратегій і прийомів перекладу історичних реалій,
виконаного українськими та іноземними перекладачами.
У вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність і наукова новизна,
визначаються мета й завдання дослідження, його теоретичне значення та
практична цінність, формулюються основні положення, що виносяться на
захист, описуються методи та прийоми дослідження і джерела фактичного
матеріалу.
У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження
відтворення реалій» аналізуються підходи до визначення поняття «реалія»,
подано характеристику історичної реалії як предмету наукового дослідження;
розглянуто різноманітні класифікації реалій та створено власну класифікацію
українських історичних реалій за семантичним принципом поділу; висвітлено
необхідність урахування прагматичного аспекту та інтерпретаційного
потенціалу з позицій герменевтики при відтворенні історичних реалій. 4

У другому розділі «Стратегії та прийоми відтворення українських
історичних реалій у художніх текстах» розглядається проблема збереження
національної та історичної своєрідності оригіналу в перекладі; значну увагу
приділено аналізу прийомів відтворення українських історичних реалій
німецькою мовою, а також перекладацьким стратегіям їх відтворення, таким як
«одомашнення» та «очуження», досліджуються також стратегії «архаїзації»,
«нейтралізації» та «модернізації» як основних способів стилізації історично
забарвлених текстів. Аналізуються основні функції історичних реалій у
художніх текстах.
У третьому розділі «Відтворення семантичних та функціональних
особливостей українських історичних реалій у перекладах» окреслюються
особливості запропонованих семантичних груп історичних реалій та
аналізується взаємозв’язок прийомів відтворення реалій з їхньою належністю до
певної семантичної групи. Завдяки семантичній класифікації та використанню
герменевтичного підходу до інтерпретації історичних реалій можна краще
простежити функціональні особливості кожної з них. Аналізуються випадки
впливу мовної особистості перекладача на способи представлення реалій у
лінгвокогнітивному просторі цільової мови. Крім того, розглядаються
особливості відтворення ономастичних реалій із часовим історичним
забарвленням.
У Висновках підсумовано отримані результати, сформульовано завдання
з їх прикладної реалізації, визначено напрямки подальших наукових пошуків у
дослідженні історичних реалій.
Для забезпечення прагматично еквівалентної передачі українських
історичних реалій німецькою мовою використовуються різні поєднання
прийомів перекладу і форм пояснення, тлумачення реалій у тексті МП, а також
опущення реалій. Реалії відображають національну специфіку мови і надають
образності художнім текстам. Для адекватного відтворення реалій іноземною
мовою необхідні знання не тільки двох мов (ВМ і МП), а й реальної дійсності,
описуваної в оригіналі. Незнання перекладачем описуваної ситуації може 5

призвести до неточної передачі значення реалії або навіть до повного
спотворення смислу оригіналу. Крім того, нами було встановлено основні
причини перекладацьких помилок та похибок з позицій герменевтики перекладу,
серед яких: неврахування функцій історичних реалій, неврахування
смислотворчого потенціалу, наведення власної інтерпретації, а не задуму автора,
передача лише окремого значення реалії без урахування контексту.
Художні твори історичної тематики неминуче піддаються історичній
стилізації, тому окрім проблеми вибору стратегії при відтворенні реалій на
користь їх «одомашнення» чи «очуження», актуальною темою у сучасній теорії
перекладу залишається проблема відтворення часової епохи художнього твору,
відображеної в історичних реаліях, тобто мова йде про осучаснення лексики і
твору в цілому чи збереження історичності. Етимологічний аналіз німецької
лексики, застосованої в перекладах замість українських історичних реалій,
свідчить про те, що більшість перекладачів намагається зберегти відчуття
дистанції часу, тому для хронологічної адаптації відтворюють українські
історичні реалії архаїзованою та історичною лексикою, що вказує на стратегію
архаїзації (близько 65% опрацьованих перекладів художніх творів). В інших
випадках історично забарвлена лексика адаптується і відтворюється
нейтральною лексикою (приблизно 30%). Уживання стратегії модернізації
лексичних одиниць зафіксовано в поодиноких випадках (5%).
У ході дослідження було встановлено кореляцію мовної належності
перекладача та застосовуваних ним перекладацьких стратегій при відтворенні
реалій. На основі аналізу практичного матеріалу була помічена тенденція до
застосування іноземними перекладачами стратегії «очуження» при перекладі
історичних реалій. Так, австрійські, німецькі та російські перекладачі при
відтворенні реалій вдаються до таких прийомів перекладу як калькування та
заміни їх аналогом, тоді як українські перекладачі схильні до відтворення
історичних реалій транскрипцією із поясненням значення реалії у виносці або
наприкінці твору. Cформувавши власну класифікацію історичних реалій, ми не лише
дізналися, який з підпунктів є найчисельнішим, але й простежили застосування
того чи іншого прийому перекладу кожного з підкласів. Так, найчисельнішою
групою класифікації є історико-військові реалії (54 історичні реалії), які
відтворюються німецькою мовою шляхом аналогу – 50%, калькування – 24%,
транслітерації – 20%, описового перекладу – 4%, комбінованої реномінації – 2%.
За ними йдуть історичні реалії соціально-станової структури суспільства (36
історичних реалій), які перекладаютья через функціональний аналог – 70%,
калькування – 14%, комбіновану реномінацію – 7%, транслітерацію – 6%, опис –
2%. Соціально-культурні реалії (24 історичні реалії) відтворюються за
допомогою функціонального аналогу – 37%, гіпероніма – 27%, комінованої
реномінації – 24%, описового перекладу – 3%. Реалії адміністративно-
територіального устрою найменше презентовані в даній класифікації – 11
історичних реалій. Вони відтворюються шляхом аналогу – 70%, калькування –
20%, гіпероніма – 7% та опису – 3%. У наведеній класифікації не йдеться про
застосування якогось конкретного способу перекладу до всіх лексем одного
семантичного класу, адже історична реалія потребує індивідуального підходу
при перекладі. Навіть якщо реалія позначає одну й ту саму річ чи явище, вона
може набувати зовсім іншого змісту і виконувати інакшу функцію в іншому
контексті.
Ключові слова: реалія, історична реалія, безеквівалентна лексика, фонова
інформація, герменевтичний аспект, прагматичний потенціал, стратегії та
прийоми перекладу, функції історичних реалій.