Мемуаристика Т. Бобровського: проблематика, генологія, наративні стратегії

Бондарчук О. М. Мемуаристика Т. Бобровського: проблематика,
генологія, наративні стратегії. – Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 10.01.03 «Література слов’янських
народів». – Житомирський державний університет імені Івана Франка, Житомир,
2019.
У дисертації здійснено комплексне дослідження основних тенденцій
розвитку літературного процесу, оповідальних інтенцій та жанрових
особливостей мемуаристичної спадщини Т. Бобровського, серед якої «Мемуарів
мого життя. Про справи та людей мого часу», «Мемуарів мого життя. Спогади
зрілого віку», «Листів до Конрада» та інших мемуаристичних текстів.
Аналіз теоретичних аспектів вивчення творчої спадщини Т. Бобровського
в діахронії та синхронії літературознавчого дискурсу дозволяє говорити про те,
що, двотомник «Мемуари ...» ставав об’єктом зацікавлення багатьох відомих
польських критиків. Ю. Дунін-Карвіцький, Є. Івановський, Р. Маршицький,
В. Пшиборовський, Ф. Равіта-Гавронський, М. Ролле представили рецепцію
творчості мемуариста в тогочасній літературній критиці, яка мала дещо
суб’єктивний характер. Рецензенти відзначали, що «Мемуари ...»
характеризуються важливою суспільною проблематикою, тяжінням автора до
деталізації викладу, майже повною відсутністю розлогий описів, портерів та
пейзажів. Найбільшою вадою тексту сучасники письменника вважали надмірне
зацікавлення та акцентування уваги митця на скандальних розповідях, курйозах,
анекдотах та іроніко-саркастичну манеру письма. У вітчизняному
літературознавстві мемуаристика Т. Бобровського цікавила дослідників більше
як тло, картина типового суспільно-політичного життя поляків Волині та
Поділля. І. Франко провів літературознавчий аналіз творчості польського
шляхтича. В полі наукового зацікавлення В. Єршова опинилася не лише
біографія та суспільно-політична діяльність Т. Бобровського, але й художній 3

аналіз тексту та стилістичні особливості. В. Колесник та М. Костриця зосередили
увагу на краєзнавчому аспекті творчості мемуариста.
Здійснення поглибленого аналізу історико-літературознавчої структури
проблематики мемуаристичних текстів Т. Бобровського, дозволяють
стверджувати, що проблематика першого тому має виразну суспільно-історичну
спрямованість. Селекціонування автором фактів, спогадів та документів
призвели до градації значення події. Тому у мемуарах повсякчас важлива
історична проблематика розкривається через соціально-побутовий контекст.
«Мемуари мого життя. Спогади зрілого віку» відображають позитивістські
орієнтири автора. Мемуарист, часто жертвуючи образністю та художністю
викладу, перетворює «Спогади ..» в складноструктурований документ епохи з
певними рисами політичного трактату. Глибокий аналіз епохи наштовхує
митця на висновок про необхідність функціонування твору, який би став
своєрідним порадником гармонійного поступу суспільно-політичного життя
Правобережжя.
На сторінках двотомника «Мемуари ...» широко представлена
проблематика занепаду шляхетської минувшини, яка розкривається в комплексі
питань, що досить часто знаходяться на периферія авторської уваги. Проблема
ексдивізії розкривається автором за допомогою фактажності та насиченості
тексту цифрами. Ексдивізія спричинює занепад шляхетських резиденцій,
який часто супроводжує образ руїни, що символізує не лише занепад
колишньої матеріальної величі дворянства, але й морально-етичних
цінностей «давньої Польщі». Проблеми конформізму та «правобережної
ейфорії», що висвітлені мемуаристом як духовна руйнація суспільства,
зображені в чисельних сюжетних вставках комічного змісту. Явище
«бальгульщина» показане як результат деградації та деморалізації молоді.
Проблеми суспільної депресія та занепаду давніх традицій виливаються в
«Мемуарах ...» мотивом туги за лицарською минувшиною.
Окреслення генологічних характеристик мемуарної спадщини видатного
мемуариста дозволяє говорити про «Мемуари ...», як про складне жанрово-4

стильове утворення польсько-українського пограниччя ХІХ ст. з характерними
ознаками позитивістського світогляду та елементами романтичних тенденцій.
Асиміляція на рівні жанрів та їх модифікацій віднайшла своєрідне забарвлення та
функціональне наповнення у творчості мемуариста. Визначені автором як
приватні, «Мемуари ...» характеризуються розширенням проблематики у вектор
суспільно-історичних питань. Просторовий принцип та специфіка використання
у творі місця та простору дозволяють віднести їх до правобережних мемуарів.
Творчий масив мемуариста має певні риси щоденника та подорожі. Розміщення у
тексті відносно відчужених частин сюжетно завершених текстів вказують на
використання принципу конволютизації, які автор використовує для підвищення
фактажності та інтелектуалізації мемуарів.
Жанрові домінанти у двотомнику «Мемуари ...» Т. Бобровського
визначають особливості сюжету та архітектоніки твору. Сюжет відзначається
нелінійними, дискретними ознаками з чисельними дигресивними вставками, що
на рівні стрижневого сюжету утворюють уривчастий, новелістичний характер
оповіді. Композиційні особливості створили умови для функціонування в тексті
«Мемуарів ...» великої кількості вставних сюжетів, які мають жанрову
характеристику ґавенд, анекдотів, новел або фацецій. Основна мета
використання таких елементів – створення стильових контрастів викладу та
виступають засобом додаткової характеристики суспільних процесів, подій та
персон, служать для вираження авторського індивідуалізму.
Під час дослідження збереженої кореспонденції з’ясовано, що «Листи до
Конрада» відображаються глибокі родинні зв’язки, опікунство та приятельство.
Крім листів родинно-побутового характеру, наявні епістоли суспільно-
політичного спрямування, що за тематикою та змістом наближуються до
двотомника «Мемуари ...». Таким чином «Листи до Конрада» стали своєрідним
продовженням мемуаристичного тексту казимирівця.
Проаналізувавши наративний вимір мемуаристики Т. Бобровського,
зауважимо, що автор, працюючи над своїм дітищем послуговувався надбанням
усталеної літературної традиції та одночасно підпорядковував її власному 5

індивідуальному стилю, що й призвело до утворення в тексті різних видів
наратора. Поступаючись місцем один одному в залежності від функції оповіді,
вони реалізують різні наративні схеми, головною з яких є тип «від колиски до
могили», що підвищує рівень об’єктивності та енциклопедичності тексту. Текст
містить несвідомі «помилки», допущені автором в тексті, які називаємо
аберацією пам’яті, та свідомі, як засіб маніпуляції, куди віднесемо певні сюжетні
лакуни та прийом замовчування. Реципієнт постає в очах автора як
високоосвічений, інтелектуальний шляхтич-поляк Правобережжя. Авторська
наративна стратегія полягає в тому, щоб направити майбутнє покоління до
рішень, які сприяли б формуванню власної державності.
Використання інтенціональної інтертекстуальності у «Мемуарах ...» є
однією з авторських наративних стратегій та виконує різні функції.
Паратекстуальність передає певну тональність та настроєвість висловлювання,
вводить читача у відповідну атмосферу. Зближення або віддалення мовлення
наратора і оповідача підсилює правдоподібність, вагомість та значимість тексту.
Наслідування стилів притаманних малим жанровим формам, розбавляє сухий
виклад матеріалу цікавими історіями, що виконують розважальну функцію а
звернення до конкретних висловлювань (цитат, алюзій), виконує додаткову
функцію підсилення емоційної виразності тексту.
Досліджуючи нарацію творчості Т. Бобровського потрібно зануритися у
внутрішній світ автора, що веде за собою питання функціонування авторської
художньої моделі світу «Мемуарів ...», яка є полісемантичною структурою. Так,
індивідуальна модель, як частина загальної, використовує історичні події як тло
для розкриття авторського «Я», модель романтика відображена в рефлексіях про
велич давньошляхетських часів і простежується в сюжетах присвячених
спогадам про юність та навчання автора. Модель польського шляхтича розкриває
світоглядні орієнтири автора як представника народу, який довгий час жив в
постколоніальному просторі. Авторські моделі «Мемуарів ...» просякнуті
наскрізною ностальгічною тональністю з виразною тенденційністю до
ретроспективності, яка стала основним принципом побудови художнього світу
творчості мемуариста. Таке переплетення різних структур та моделей вирізняє
творчість мемуариста серед грона не менш талановитих письменників
українсько-польського пограниччя Правобережної України ХХ ст.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що вперше у
вітчизняному літературознавстві систематизовано рецепцію мемуаристики
Т. Бобровського в українському та польському літературознавчому дискурсі;
здійснено комплексний аналіз проблематики «Мемуарів ...», яка має виразну
суспільно-історичну спрямованість і віддзеркалює зміну романтичного
світосприйняття автора на позитивістські ідеї гармонійного розвитку світу;
досліджено жанрові особливості творчості видатного мемуариста як
органічної складової мемуаристичної таксономії українсько-польського
пограниччя, що демонструє явище родово-жанрової дифузії та перехресних
впливів; проаналізовано особливості оповідальних інтенцій мемуарів
Т. Бобровського та різних форм нарацій, які проявляються на формальному,
раціональному та сугестивному рівнях.
Практичне значення одержаних результатів може бути використане як
для поглибленого і комплексного вивчення історії польської та української
літератури ХІХ ст., так і для глибшого осмислення ролі та місця
мемуаристики Правобережної України, в тому числі і творчість
Т. Бобровського у вищезгаданому контексті. Дисертаційна праця може мати
практичне застосування для написання наукових розвідок, розробки курсів
лекцій, проведення наукових семінарів і практичних занять, написання
монографій та підручників з історії української та польської літератури
вказаного періоду та з проблем регіонального літературознавства.
Ключові слова: мемуаристика, романтизм, позитивізм, українсько-
польське літературне пограниччя, проблематика помежів’я, генологія, анекдот,
ґавенда, новела, фацеція, нарація, інтертекстуальність, ретроспективна модель
регіонального феномену.