Українська термінологія лісівництва: становлення, розвиток та системно-структурна організація

Бурковська О. Б. Українська термінологія лісівництва: становлення,
розвиток та системно-структурна організація. – Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
зі спеціальності 10.02.01 „Українська мова”. – Львівський національний
університет імені Івана Франка. – Львів, 2018. – Дрогобицький державний
педагогічний університет імені Івана Франка. – Дрогобич, 2018.
У дисертації обґрунтовано теоретико-методологічні засади
дослідження української термінології лісівництва (УТЛ); встановлено
співвідношення термінології лісівництва з термінологіями інших лісівничих
наук; досліджено становлення та історію розвитку УТЛ; виявлено системні
зв’язки між термінами лісівництва на рівні термінного поля та родово-видової
парадигми; описано явища синонімії, антонімії, полісемії та омонімії в
системі українських термінів лісівництва; встановлено структурні типи
українських термінів лісівництва; систематизовано матеріал до словника
термінів лісівництва, його електронної версії та оновленого Державного
стандарту України з лісівництва.
Результати опису історії розвитку УТЛ, семантичних особливостей та
структурної організації термінів лісівництва поглиблять відомості про
формування та тенденції розвитку галузевих терміносистем, сприятимуть
процесам уніфікації та кодифікації досліджуваної термінології, доповнять
знання про термінологічну систему української мови в цілому, уточнять
загальні питання українського термінознавства. Здійснений аналіз української
термінології лісівництва слугуватиме зразком для опрацювання інших
галузевих терміносистем української мови.
Матеріали дисертації стануть базою для укладання словника термінів
лісівництва, його електронної версії, методичних посібників і навчальних
підручників для студентів, які вивчають лісівництво, сприятимуть оновленню
Державного стандарту України з лісівництва, уніфікації термінів лісівництва, 3
покращать якість навчального матеріалу лекційних та практичних занять з
навчальної дисципліни „Українська мова за професійним спрямуванням” для
студентів лісотехнічного напряму навчання. Положення і висновки щодо
системної та структурної організації термінології можна використати в працях
з термінознавства.
У роботі з’ясовано склад української термінології лісівництва, яка
включає назви понять лісівництва як науки, що досліджує процеси
вирощування, формування і поновлення лісу; типи, складники та
характеристики лісу, види деревостану; етапи використання, заготівлі й
оброблення лісових ресурсів і продукції та процеси рубання лісу в
теоретичному та практичному аспектах. Простежено тісний зв’язок
термінології лісівництва з термінологіями інших лісівничих наук
(лісознавчою термінологією, лісівничою термінологією, лісотехнічною
термінологією, лісовою термінологією, термінологією лісового
господарства). Зроблено висновок, що ці назви найчастіше перебувають у
гіперо-гіпонімних відношеннях, тому їх неможливо ототожнювати.
Встановлено, що історія розвитку УТЛ нерозривно пов’язана зі
становленням лісівництва як науки, рівнем наукових знань про ліс та
результатами практичного лісівництва, а також соціально-політичними
умовами, термінотворчою та термінографічною діяльністю науковців в
Україні та за її межами. На українську термінологію лісівництва
безпосередньо впливають тенденції розвитку загальновживаної лексики,
термінних систем інших галузей. Виокремлено три періоди розвитку УТЛ:
1) кінець ХVІІІ ст. – 1920-ті рр. ХХ ст.; 2) 1920-ті рр. – 1991 р.; 3) 1991 р. –
дотепер.
Сучасна українська термінологія лісівництва – це цілісна система, у
межах якої терміни утворюють ядро і периферію термінного поля, пов’язані
гіперо-гіпонімними відношеннями, характеризуються однозначністю,
допускають явища синонімії, антонімії, полісемії, омонімії. 4
Визначено структуру термінного поля УТЛ, що складається з ядра та
периферії. Більшість термінів належить до ядра термінного поля УТЛ. Вони
утворюють шість тематичних груп термінів, що позначають: 1) родові,
класифікаційні та загальні поняття лісівництва; 2) типи, складники та
характеристики лісу; 3) види, властивості, характеристики деревини та
деревостану; 4) процеси вирощування, формування та поновлення лісу;
5) етапи використання, заготівлі та оброблення лісових ресурсів та продукції
лісу; 6) процеси рубання лісу. Периферія термінного поля УТЛ має дві зони –
навколоядерну (її наповнюють терміни на позначення понять, що частково
стосуються лісової галузі, та терміни наук чи галузей наук, які виокремилися з
лісівництва, – лісового господарства, лісової пірології, мисливствознавства,
географії, екології, біології, ботаніки) та віддалену від ядра периферійну зону
(її формують терміни, які стосуються механіки та техніки, економіки,
правової сфери, хімії, а також міжгалузеві та загальнонаукові терміни).
Гіперо-гіпонімні відношення є визначальними у формуванні системи
термінів лісівництва та їхньої тематичної організації. Вони зумовлюють
ієрархічність внутрішньої структури терміносистеми. Здійснений аналіз
засвідчив, що гіперонімами найчастіше є терміни, які позначають родові
поняття лісівництва, а також назви класифікаційних одиниць на позначення
понять лісівництва, які в поєднанні з гіпонімами утворюють гіперо-гіпонімні
групи термінів.
Синонімія та варіантність у системі УТЛ свідчать про неуніфікованість
термінів лісівництва, невирішені проблеми адекватного позначення понять
лісівництва. Вони порушують системність УТЛ, проте підтверджують
закономірність розвитку термінології лісівництва відповідно до
загальномовних законів, а також створюють можливість вибору найбільш
вдалого терміна.
Виявом парадигматичних відношень між термінами лісівництва є
антонімія. Терміни-антоніми є неоднорідними за структурою, складом та 5
ступенем лексико-семантичної протилежності. Антонімні відношення в
системі УТЛ мають регламентований, модельований характер.
Полісемія підтверджує тісний зв’язок між термінами в межах
терміносистеми УТЛ (внутрішньосистемна полісемія), а також з
термінологією інших галузей знань (загальнонаукова полісемія). Основними
чинниками розвитку багатозначності в системі термінів лісівництва є процеси
метафоричного та метонімного перенесення, які ґрунтуються на подібності
або суміжності. Поява нових значень терміна зумовлена також розвитком
знань про ліс.
Омонімія в системі українських термінів лісівництва має
міжсистемний, внутрішньосистемний та зовнішньосистемний характер.
Явище омонімії в УТЛ представлене одиничними прикладами, що позитивно
впливає на унормування термінів у межах однієї терміносистеми.
У дисертації описано структурні особливості українських термінів
лісівництва – синтетичних та аналітичних.
Синтетичні терміни за будовою поділяються на прості та складні
(терміни-композити та терміни-юкстапозити). Прості терміни лісівництва
можуть бути непохідними та похідними. Непохідні терміни одночасно є
елементами загальновживаної лексики і функціонують у терміносистемі
лісівництва без зміни значення. Серед них є як питомі терміни, так і термінні
запозичення з різних мов (латинської, грецької, німецької, тюркських мов).
Окрему групу непохідних термінів складають терміни-інтернаціоналізми.
Похідні прості терміни лісівництва з’явилися внаслідок різних способів
творення – морфологічних (афіксація, складання та абревіація) та
неморфологічних (лексико-семантичний та морфолого-синтаксичний).
Складні терміни лісівництва утворилися двома способами – основоскладання
(композиція) та словоскладання (юкстапозиція). Окреме місце серед
українських термінів лісівництва займають абревіатури, зокрема ініціального
типу та комбіновані (змішані) абревіатури. На сучасному етапі помітна
тенденція до запозичення абревіатур з англійської мови. Аналітичні терміни значно переважають над синтетичними, що
підтверджує ієрархічну організацію наукових знань у терміносистемі
лісівництва. Відповідно до кількісного складу вони є двокомпонентними,
трикомпонентними та багатокомпонентними. Кожному виду аналітичних
термінів відповідає певна кількість структурних моделей, які відображають
морфологічний склад терміносполучень та характер синтаксичного зв’язку
між компонентами. Окремі терміни лісівництва співвіднесені з описовими
конструкціями, які побудовані за моделлю простого або складного речення.
На сучасному етапі необхідність систематизації, уніфікації та
кодифікації термінів лісівництва актуалізує потребу оновлення Державного
стандарту України з лісівництва та укладання словника термінів лісівництва.
Розвиток технологій уможливив створення електронного словника з
лісівництва, який оптимізує пошук потрібної інформації, забезпечує
можливості його безперервного поповнення термінами лісівництва та їх
наукового редагування.
Ключові слова: термін, термінологія, терміносистема, українська
термінологія лісівництва, термінне поле, тематична група, парадигматичні
відношення, структурний тип, структурна модель.