Гетерообраз Кореї у літературному дискурсі подорожей ІХ - початку ХХ століття

2
АНОТАЦІЯ
Ковальчук Ю. А. Гетерообраз Кореї у літературному дискурсі подорожей ІХ
– початку ХХ століття. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 10.01.05 «Порівняльне літературознавство».
– Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти
і науки України, Київ, 2017.
У дисертації вперше здійснено комплексне системне вивчення творів
літератури подорожей про Корею в імагологічному аспекті, осмислено етапи
еволюції гетерообразу Кореї в документально-белетристичній і художній
літературі подорожей. Роз'яснюється вплив політичної ідеології, наукової
парадигми, філософської думки, літературних напрямів конкретних епох на
конструювання образу Кореї в дискурсі подорожей. Встановлено
інтертекстуальну природу літературних тропів дискурсу подорожей і виявлено
першоджерела походження текстуальних традицій репрезентації Кореї. Виділено і
проаналізовано змінні та сталі структурні елементи гетерообразу Кореї. Уточнено
методологію імагологічних студій та визначення поняття «література подорожей»,
сформульовано новий термін «імагомотив» для позначення найпростішого
тематичного компоненту етнообразу, що відтворюється у текстах і формує
літературну традицію репрезентації конкретного народу чи країни.
До українського наукового обігу залучається значний корпус маловідомих
документально-художніх та художніх текстів. Матеріалом дослідження обрано
зразки арабо-мусульманської географічної літератури ІХ–ХV ст., свідчення
європейських мандрівників ХІІІ ст., мемуари моряка ХVІІ ст. Г. Гамеля, доробок
європейських єзуїтських проповідників та службовців на теренах Японії та Китаю
ХVІ–ХVІІІ ст., твори епохи Просвітництва, фактуальну літературу подорожей
кінця ХVІІІ – початку ХХ ст., художню прозу Дж. Лондона, В. Серошевського та
англомовних місіонерів початку ХХ ст.

3
Імагологія – міждисциплінарний напрям літературної компаративістики, що
займається аналізом та деконструкцією репрезентацій Свого та Іншого,
стереотипних національних образів у літературному дискурсі, приділяючи увагу
не лише поетикальним особливостям текстів, але й позалітературним чинникам,
таким як ідеологічний, політичний, релігійний контекст. Літературі подорожей
притаманний потужний імагологічний потенціал. Саме ця форма словесності, що
є простором зустрічі та порівняння Свого та Іншого, закладає основи уявлень про
інші народи й генерує етнообрази, які входять до літературної традиції й
відтворюються у красному письменстві. Подорож є специфічним видом
літературного дискурсу, розташованим між полюсами мистецтва і
документальності. Естетична переробка емпіричних даних, що полягає у
перетворенні реальності у художній світ за допомогою фільтрації та творчого
компонування фактів, суб'єктивної рефлексії та уяви автора, зближує
документальну літературу подорожей із повістю та романом. Хоча текст
літератури подорожей й претендує на достовірність і неупередженість, він не
буває точним відбитком дійсності й поєднує правду і вимисел. У літературі
подорожей моделюється уявний дискурс, детермінований культурно-політичним
контекстом і літературними конвенціями. В межах конкретних історичних чи
літературних епох етнообрази творяться із залученням обмеженого набору
типових мотивів і кліше.
До кінця ХVІІІ ст., в умовах спорадичних контактів між західними країнами
та Кореєю, образ Кореї творився переважно шляхом інтертекстуальних
запозичень. Гетерообраз Кореї в арабо-мусульманських географічних трактатах
лежить у міфологічній площині й генетично пов'язаний з античною концепцією
Островів блаженних – казково багатої й щасливої країни. Особливий вплив на
європейську літературу до кінця ХVІІІ ст. чинили японські та китайські джерела,
що представляли імперські амбіції цих двох держав і формували у західному світі
образ Кореї як периферійної слабкої країни, позбавленої власної ідентичності,
вірного васала і «сумлінного учня» свого сюзерена. Таким чином, брак емпіричної
інформації не сприяв творенню образу Кореї на основі специфічного

4
європейського світогляду у більшості текстів літератури подорожей цього часу.
Образ Кореї до кінця ХVІІІ ст. був в цілому нейтральним, що пояснюється
відсутністю причин для політичного, релігійного чи комерційного суперництва з
нею, її важкодоступністю та інформацією про її васальний статус. Мемуарам
Г. Гамеля (ХVІІ ст.), єдиного автора, котрий побував у Кореї особисто, властиві
негативна тональність, викликана трагічним досвідом корейського полону, та
різка опозиція Кореї і Заходу за рахунок високої концентрації маркерів інакшості
корейської культури.
Тенденція зображення корейського Іншого як антиподу Заходу набула
подальшого розвитку в період кінця ХVІІІ – початку ХХ ст., коли відбувалося
активне інтелектуальне освоєння Кореї європейськими, російськими та
американськими мандрівниками. Тепер гетерообраз Кореї визначався творчими
методами романтизму та реалізму, що підпорядковувались таким
позалітературним факторам як стратегія «культурного» імперіалізму, орієнтована
на християнізацію країни та її включення до глобальної капіталістичної системи,
наукове прагнення систематизувати знання про світ, європоцентрична позиція.
Романтичні візії Кореї проявлялися в її поетизації як казково-міфічного простору,
акцентуванні на місцевій химерній екзотиці, використанні пейзажних описів як
художніх символів, ідеалізації «природного» життя тубільців, образ котрих
зближується з кліше «шляхетних дикунів», висловленні співчуття до страждань
простого народу, чіткому протиставленні добра і зла. Принципи реалізму
полягали у прагненні достовірно описати побутові деталі, зобразити типових
представників різних соціальних верств, об'єктивно проаналізувати
закономірності функціонування корейського суспільства та запропонувати шляхи
розв’язання його проблем. Критичне забарвлення реалістичного аспекту виступає
інструментом імперіалістичної ідеології, покликаним довести тезу про занепад
Кореї шляхом знецінення корейської історії, традицій та мистецтва.
Патерналістський зверхній тон поєднується у дискурсі подорожей кінця ХVІІІ –
початку ХХ ст. з висміюванням корейців, порівнянням їх із тваринами, проявами
гидливості. Водночас письменники ставили перед собою завдання

5
продемонструвати здатність Кореї сприйняти цивілізаційний вплив великих
держав. Для цього вони вдавалися до порівнянь корейських реалій з образами
європейської культури, шукали у характері корейців подібність до європейців,
вводили до наративу позитивних персонажів-корейців, що цікавляться західною
культурою та практикують нові звичаї.
Риторика документально-белетристичної літератури подорожей кінця ХVІІІ
– початку ХХ ст., націлена на створення образу відсталої Кореї, яка потребує
долучення до західної цивілізації, втілилися в художній формі у повісті
В. Серошевського «Танцівниця Оль-cоні» (1906 р.) та прозі англомовних
місіонерів – «Початок. Розповідь про Корею» Дж. Ґейла (1904 р.), «Чильґопі, або
Радісний» Дж. Перрі (1906 р.), «Найщасливіша дівчинка в Кореї» М. Ґутапфель
(1911 р.), «Іхва» В. А. Нобла (1906 р.), «Світанок в Кореї» Е. Бейрд (1909 р.), «Пан
Кім, та інші історії з Кореї» і «Покчомі» Е. Ваґнер (1909 та 1911 р.). У цих творах
письменники, спираючись на власні враження від перебування в Кореї та опінії
інших мандрівників, виводять галерею стереотипних персонажів, що є
уособленнями типових атрибутів, що їх приписував корейцям дискурс подорожей.
Для місіонерської прози характерне вживання сентиментальних сюжетних
прийомів та поглибленого психологізму для показу порятунку, який приносить
корейцям християнство. Християнська віра зображується універсальними ліками
від соціально-культурних вад, породжених шкідливими корейськими традиціями.
Одна з глав роману «Міжзоряний мандрівник» Дж. Лондона (1914 р.), в
якій дія відбувається в Кореї, є частиною масштабного художнього задуму,
спрямованого на прославлення сильної особистості. Водночас корейська глава
побудована як автономна сюжетна конструкція. Композиція цього епізоду,
насиченого екзотичними подробицями корейського побуту, є інтертекстуальним
колажем, в якому переплітаються перипетії та судження з реальних подорожей
Г. Гамеля і самого Дж. Лондона з вигаданою історією європейця на ім'я Адам
Стренґ. Головний герой корейського епізоду постає персоніфікацією вищості
західної людини над азіатами.

6
Дисертаційне дослідження є внеском у розвиток літературної імагології та
постколоніальних студій. Практичне значення роботи полягає у застосуванні її
результатів під час підготовки навчальних програм для студентів різноманітних
філологічних та історичних спеціальностей сходознавчого напряму.
Ключові слова: література подорожей, репрезентація Кореї, імагологія,
імагомотив, уявний дискурс, гетерообраз, автообраз, літературна традиція.