Багатство як мета і підґрунтя соціального розвитку: соціально-філософський аналіз

Павленко Н. В. Багатство як мета і підґрунтя соціального
розвитку: соціально-філософський аналіз. – Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських
наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. –
Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2021.
Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю цілісного
аналізу теоретичних та практичних положень щодо специфіки та значення
феномена багатства як мети і підґрунтя соціального розвитку. Сучасна епоха
кризи капіталізму характеризується як панування ринкових відносин, які
стають домінуючими у різних сферах людського життя, проявляючись
практично у всіх соціокультурних практиках. Тому аналіз складних
соціальних процесів, пов‟язаних з нав‟язливим прагненням людини епохи
постіндустріалізму до реалізації споживацького «модусу володіння» і, як
наслідок, закономірною деформацією самої ідеї соціальної справедливості та
соціального блага, залишається актуальною проблемою сучасного соціально-
філософського дискурсу. У дисертації, здійснено експлікацію моделей
механізму функціонування багатства, показано, що даний механізм впливає
на детермінованість ціннісних систем виробничими відносинами, що
призводить до переорієнтації лібідо (бажання) в політико-економічне русло.
Потреба соціально-філософського осмислення феномена багатства
зумовлена й особливостями організації сучасного суспільного життя.
Йдеться про очевидне, на наш погляд, домінування економоцентричної
моделі західної цивілізації, що породило найпоширеніший тип суспільства, а
саме суспільство «консюмеризму» з його тривіальними цінностями масового
споживання і не завжди високодуховного задоволення. Тому, сенс соціально-
філософської раціоналізації проблеми досягнення багатства у дисертаційній
роботі полягає не в детальній історичній реконструкції теоретичних поглядів,
а у виявленні сутнісних тенденцій феномена багатства в умовах


3



постіндустріального суспільства.
Метою дисертаційного дослідження є соціально-філософський аналіз
феномена багатства в якості інваріанта історичного процесу, що породжує
своєрідні фундаментальні характеристики на різних етапах суспільного
розвитку. Об’єктом дослідження є багатство як безпосереднє володіння
матеріальними і духовними цінностями та інструмент становлення
особливого типу перерозподілу та соціальної взаємодії в індустріальному і
постіндустріальному суспільстві. Предметом дослідження є аналіз багатства
у його різноманітних проявах як мети та підґрунтя соціального розвитку в
його історичній динаміці.
Методи дослідження. Методологічну базу дисертаційного
дослідження складають положення системного, міждисциплінарного,
історичного, політекономічного та соціокультурного підходів. Соціально-
філософська реконструкція феномена багатства базується на синтезі методу
історизму і критичного аналізу. Водночас аналіз феномена багатства
ґрунтується на виявленні соціокультурних детермінант ціннісних систем у
структурі соціального розвитку. Ключовою характеристикою соціально-
філософського дослідження феномена багатства є й використання
політекономічного та соціокультурного підходів, що дозволяють розглянути
багатство, економічну реальність у соціальній проекції господарської
діяльності людини і суспільства в цілому.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на
основі соціального-філософського аналізу дано визначення багатства як
поняття, що виражає універсальну сутність (здатність) соціальної природи
людини бути задоволеною й забезпеченою як у матеріальному, так і в
духовному бутті. У такому розумінні багатство розглядається як результат
людської діяльності, джерелом розвитку якої є земля, природні ресурси,
гроші, технології та ін. Зазначено, що роль багатства проявляється в
діяльності людини у сфері суспільного виробництва, через обмін, розподіл,
споживання матеріальних і духовних благ, що впливає на формування й


4



функціонування суспільних відносин в історичній динаміці розвитку
суспільства. Результати дослідження можна сформувати у вигляді таких
положень:
Вперше:
- у межах концептуалізації методології наукового дослідження
соціальних феноменів обґрунтовано необхідність синтезу соціально-
філософського і політекономічного підходів до визначення сутності та
історичних форм багатства, а саме: окреслено смисловий зміст феномена
багатства в якості інваріанта історичного розвитку суспільних відносин і
визначено, що головним аспектом його інваріантності в умовах
постіндустріалізму є домінування руйнівного як для духовного життя
сучасної людини, так і природного середовища, переконання, що життя
окремої людини і соціальної спільноти може бути благополучним і гідним
лише за умови досягнення багатства і включення у безперервний глобальний
процес споживання;
- на рівні концептуалізації здійснено аналіз доробку представників
французького постмодернізму у площині аналізу феномена багатства,
з‟ясування механізмів детермінованості ціннісних систем виробничими
відносинами та процесів переорієнтації лібідо (бажань) людини у політико-
економічне русло;
- окреслено смисловий зміст категорії багатства для українського
суспільства: визначено, що багатство має виражений дуальний характер, а
саме з одного боку: платонівсько-візантійський дуалізм – матеріальне-
духовне. Однак з іншого боку, любов до землі як цінності, прагнення до
здобуття статків як нерухомості. Але зазначено, що матеріальні цінності в
українській культурі дуже часто займають другорядні позиції, порівняно з
духовними, що сутнісно впливає на соціально-економічне життя країни.
Обґрунтовано концепцію соціально-економічного розвитку українського
суспільства в контексті глобальної кризи капіталізму за умови впровадження
принципів економічного націоналізму і протекціонізму.


5



Удосконалено:
- типологію та понятійно-категоріальний ряд феномена багатства,
виявлені концептуальні константи, які формують бінарний дискурс
«опосередкованих висловів» про багатство (продуктивні сили – виробничі
відносини; власник засобів праці – найманий працівник; капітал – людина;
ціна – вартість; приватна власність - суспільна власність; суспільне благо –
індивідуальний зиск; накопичення – дар), що дозволяє досліджувати
багатство в якості невиробничої парадигми і продуктивно використовувати
поняття «капітал», «людський капітал», «капіталізація несвідомого»,
«капіталізація інформації», «капіталізація простору та часу», «соціальне
благо»;
- положення про те, що розроблені у межах політекономічного підходу
теоретико-методологічні аспекти інтерпретації багатства в ситуації
постіндустріального суспільства є, по суті, варіації на тему марксизму і
постмарксизму;
- соціально-філософське розуміння феномена багатства як соціальної
інваріантності, що ґрунтується на єдності соціокультурного та
політекономічного аспектів. Занурення феномена багатства в
соціокультурний контекст історичної епохи, атрибутивними елементами якої
виступають духовно-етичні нормативності та соціальний устрій, роблять
багатство ідеальним концептом, що безпосередньо належить свідомості.
Політекономічний підхід дозволяє розглянути багатство в просторі
матеріалістичного фактажу, а саме проаналізувати стан сучасного
виробництва, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ і, таким чином,
визначити економічну реальність у соціальній проекції господарської
діяльності людини і суспільства;
- основні функції багатства, як інструмента соціального розвитку,
визначено регулюючу функцію, зміст якої полягає у продукуванні чинників,
які детермінують поведінку суб‟єктів соціальної активності; перетворюючу,
коли людина розкриває свій діяльнісний потенціал (капітал) через його


6



матеріалізацію у багатстві; інтегруючу функцію, мета якої полягає в
об‟єднанні соціальних суб‟єктів у процесі створення благ; ціннісну функцію,
яка характеризується створенням системи цінностей, що регулюють
поведінку суб‟єктів соціальної дійсності; системоутворюючу функцію,
сутність якої полягає в тому, що в процесі створення багатства соціальні
суб‟єкти інтегруються у соціальні спільноти; світоглядну функцію, коли
багатство або його відсутність впливає на формування життєвих позицій,
інтересів, цілей, практичних настанов суб‟єктів соціальної активності.
Набуло подальшого розвитку:
- знання про еволюцію ціннісної складової феномена багатства, його
формально-сутнісних характеристик в контексті історичних етапів від
доіндустріального суспільства до постіндустріального (постсучасного), а
саме, зазначається, що еволюція та зміна цінностей щодо багатства,
відбувається в розумінні його як дару і переходить до смислів, де багатство
звільняє людину від будь-якої моралі і наділяє її раціоналізацією, яка
реалізується в принципі «жаги до збагачення»;
- розуміння існуючих підходів марксизму та постмарксизму до
проблеми багатства в умовах капіталістичної системи від моменту її
зародження до сучасного кризового стану, в якому знаходиться глобальний
капіталізм; визначені світоглядно-соціальні чинники і механізми, які
виводять феномен багатства на рівень домінантної ідеологеми
капіталістичного суспільства;
- уявлення про сутнісну кризу капіталізму, який в умовах
постіндустріального суспільства призвів до подальшої поляризації у
накопиченні доходів між незначною часткою власників технологічно
інноваційних транснаціональних корпорацій і основною масою населення як
розвинутих країн світу, так країн периферії і напівпериферії, до загрозливого
зростання розриву у доходах між розвинутими країнами світу і країнами, що
розвиваються; положення, що в ситуації постіндустріалізму ідеологема
багатства презентувала реальність несправедливого, недоступного для


7



широких мас розподілу благ, що породжує «економіку бідності», яка не
сприяє реалізації соціальної формули багатства («багатство – потенціал –
розвиток») та вкидає значну кількість країн периферії світ-системи у
нездоланну «пастку бідності».
Ключові слова: багатство, політекономічний підхід, історичні типи
суспільств, соціальний розвиток, соціокультурний підхід, капіталізм,
посткапіталізм.