Візантійська імперія і варварський світ у Менандра

Жданович О.П. Візантійська імперія і варварський світ у Менандра
Протектора – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за
спеціальність 07.00.02 – всесвітня історія – Київський національний
університет імені Тараса Шевченка МОН України – Київ, 2021.
У дисертації досліджуються взаємини Візантійської імперії й кочових
варварських державних утворень середини VI ст. на основі посольських місій,
описаних візантійським автором Менандром Протектором. Переклад окремих
фрагментів джерела українською мовою здійснений автором дисертації і є
першим в українській історіографії.
Варварська проблема у ранній період історії Візантійської імперії була
нагальним питанням зовнішньої політики усіх імператорів. Взаємини між
імперією і кочовими варварами в період правління Юстиніана І та його
наступників описані у творі Менандра Протектора, який дійшов до нашого часу
лише у фрагментах. Хронологічно праця візантійського автора охоплює події з
558 по 582 рр., включаючи правління Юстиніана І, Юстина ІІ та Тиберія І.
Обіймаючи посаду при імператорському дворі, Менандр мав доступ до
офіційних документів, зокрема, матеріалів посольських місій того часу. Саме
тому його свідчення є достатньо об’єктивними й важливими для дослідників.
Менандр вперше в європейській історіографії пише про тюрків, описує
Тюркський каганат – державу, котра утворилася саме в середині VI століття і
досить стрімко стала однією з потужних кочових імперій, відомих далеко за
межами регіону.
Дуже інформативним і багатим на інформацію сюжетом про тюрків є
опис Менандром подорожі візантійського посольства до тюркського кагана на
Алтай. До Менандра ніхто з авторів так детально й точно не писав про
алтайських тюрків, а також не наводив цінні відомості про шлях від


3



Константинополя до ставки кагана. Свідчення, подані Менандром про подорож
ромеїв до держави тюрків важливі для дослідників з кількох причин:
1) Він допомагає нам дізнатися про життя, традицій та релігійні уявлення
давніх тюрків.
2) Цей опис дозволяє скласти уявлення про розвиток політичних взаємин
між тюрками і візантійцями.
3) Менандр Протектор докладно описує спосіб повернення посольства
додому. Ці свідчення дають можливість визначати місце розташування держави
тюрків та простежити шляхи комунікації між Візантією та Каганатом, у тому
числі й потенційні торгівельні маршрути. Інформація про гори, річки, моря й
озера, міста і землі надзвичайно важлива для розвитку не тільки історії держав
того часу, але й історичної географії.
4) Даний фрагмент є яскравим прикладом демонстрації ставлення Візантії
до кочових варварів. У цьому випадку простежується як позиція самого
Менандра, так і точка зору учасників посольства, котрі бачили на власні очі, як
живуть кочовики, спілкувалися з ними в різних ситуаціях, як на своїй, так і на
їхній території.
Актуальність теми дисертації полягає в тому, що вона є першим в
українській історичній науці дослідженням взаємин Візантії з кочовими
державними утвореннями на основі власного перекладу й аналізу твору
візантійського автора Менандра Протектора. Спеціальних робіт з аналізом
творчості Менандра та власне перекладів його твору в світі існує лише кілька.
Дослідники приділяють увагу, в основному, його свідченням про слов’ян, тоді
як опис посольств до тюрків, аварів та персів залишається майже поза увагою.
В Україні тематика дослідження ранньосередньовічних грецьких історичних
джерел взагалі не представлена належним чином. Проте, відомості, що
містяться у Менандра, вкрай важливі для дослідження не тільки історії
європейського середньовіччя, але й минулого нашої держави. Адже у своєму
творі автор описує події ранньосередньовічної історії на території Центрально-


4



Східної та Південної Європи (Північне Причорномор’я, Подунав’я, Крим,
Балкани, Подніпров’я).
Дисертаційна робота має доповнити якісно нове бачення дослідження
сприйняття ромеями кочових варварів на етапі становлення державності у
останніх.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше у вітчизняній
історіографії здійснено переклад з грецької на українську мову фрагментів
твору ранньовізантійського автора VI ст. Менандра Протектора, і на основі
власного перекладу здійснюється комплексне дослідження взаємин
Візантійської імперії з кочовими варварськими народами (переважно тюрками
й аварами) з точки зору ромеїв. Простежується різниця поглядів двох
протилежних світів – східного, кочового і язичницького з західним, осілим,
християнським.
Мета дисертаційної роботи полягає у дослідженні взаємин Візантійської
імперії з державними утвореннями тюрків і аварів у другій половині VI ст. на
основі свідчень візантійського автора Менандра Протектора.
У першому розділі «Джерельна база, історіографія та теоретико-
методологічні засади дослідження» охарактеризовано джерельну базу роботи,
проаналізовано основні здобутки історіографії, що присвячені темі
дисертаційної роботи, та основні методи, за допомогою яких проводилось
дослідження.
Показано, що джерельна база дослідження репрезентативна, представлена
різними за походженням та часом створення джерелами, які дають можливість
досягнути поставленої мети, всебічно висвітлити еволюцію взаємин візантійців
з варварами, зокрема, кочовиками. Головним джерелом дисертаційної роботи є
праця Менандра Протектора. Усі інші джерела, в основному, праці
ранньовізантійських істориків, покликані краще зрозуміти процеси, що
відбувалися в імперії в період, описаний у Менандра.
Історіографія з теми дослідження представлена кількома групами праць.
Насамперед ми виділяємо спеціальні роботи, присвячені самому Менандру та


5



його твору. До першої групи відносимо переклади його «Фрагментів», аналіз
біографії та творчості автора. Другу групу складають узагальнюючі праці з
історії Візантії означеної епохи, котрі дають змогу прослідкувати процеси
становлення світогляду Менандра в контексті політичної історії імперії. До
третьої групи віднесені праці, присвячені кочовикам, зокрема, тюркам. Сюди ж
варто включити дослідження різних аспектів історії інших варварських народів,
котрі тим чи іншим чином взаємопов’язані, впливали або передували появі на
міжнародній арені тюрків. Четверта група аналізованої літератури присвячена
аварам та їхньому державному утворенню на теренах Європи – Аварському
каганату. Література цієї групи також включає в себе різноманітні дослідження,
присвячені зовнішній політиці Візантійської імперії, її дипломатичним
стосункам з іншими народами.
В основі методології дослідження покладено світсистемний підхід, до
якого долучаються принципи історизму, системності, комплексності,
застосування яких доповнюється використанням низки загальнонаукових,
спеціально-історичних та міждисциплінарних методів.
У другому розділі «Менандр та його епоха» проаналізовано епоху
правління імператорів Юстиніана І, Юстина ІІ, Тиберія ІІ і Маврикія. Саме
VI ст. стало періодом, коли у політичну орбіту Візантії потрапили тюркські
народи з північного сходу. У даному розділі аналізуються наявні відомості про
життя і творчість Менандра, а також всебічно характеризується його праця. З
огляду на брак інформації про самого історика, історичний огляд внутрішньо та
зовнішньополітичного життя його епохи, із залученням інших джерел, дає
змогу більш об’єктивно і всебічно підійти до зрозуміння поглядів автора. Адже
Менандра по праву можна вважати виразником думки офіційного
Константинополя щодо кочових держав, що з’явилися в орбіті імперії у той
період.
У третьому розділі «Тюрки у Менандра» досліджуються дипломатичні
взаємини між Візантійською імперією та Тюркським каганатом, описуються
посольства тюрків до ромеїв і візити у відповідь на основі свідчень Менандра.


6



Для кращого розуміння двосторонніх відносин та ставлення візантійців до
тюрків здійснено екскурс в історію давніх тюрків із залученням низки інших
джерел.
У четвертому розділі «Авари у Менандра» розглянуто взаємини
Візантійської імперії з аварами та їхнім каганатом, створеним у середині VI ст.
Як і в попередньому розділі, здійснюється екскурс в етнічну історію аварів,
аналізуються причини й передумови появи цього народу на теренах Європи та
основні напрямки діяльності Аварського каганату на міжнародній арені
тогочасної Європи. В контексті аваро-візантійських відносин неодноразово
згадуються слов’яни та описуються території, на яких у той час відбуваються
процеси їх розселення.
У висновках сформульовані загальні результати дослідження та викладені
основні положення дисертаційної роботи, які виносяться на захист.
Ключові слова: Менандр, тюрки, авари, Византійська імперія, варвари.