Боротьба радянської влади і українського підпілля за вплив на освітній простір західних областей УРСР у післявоєнний період (1944-1953 рр.)

Старжець В. І. Боротьба радянської влади і українського підпілля за вплив
на освітній простір західних областей УРСР у післявоєнний період (1944–
1953 рр.) – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за
спеціальністю 07.00.01 «Історія України» (032 – Історія та археологія). –
Рівненський державний гуманітарний університет. Рівне, 2019.
У дисертації здійснено комплексне дослідження протистояння радянської
влади і українського підпілля за вплив на освітній простір західних областей
УРСР у 1944–1953 рр.
Наукова новизна дослідження полягає у системному вивченні актуальної
та малодослідженої теми в сучасній історичній науці. Зокрема:
 проаналізовано процес відновлення та подальшого розвитку радянської
освітньої системи у післявоєнний період;
 показано освітнє життя західноукраїнського регіону, як поле протистояння
радянської влади і націоналістичного підпілля;
 охарактеризовано політику більшовиків у сфері ідеологічного виховання
місцевої учнівської та студентської молоді;
 обґрунтовано, що комуністична ідеологізація навчально-виховного процесу
у навчальних закладах західноукраїнського регіону негативно позначилась
на національній самосвідомості населення;
 досліджено методи впливу ОУН та радянської влади на молодь і освітян
Західної України;
 на широкій джерельній базі спростовано твердження радянської пропаганди
та історіографії про повну підтримку місцевим населенням та молоддю
комуністичної ідеології;
 наукове підтвердження отримала теза про те, що націоналістичні ідеї були
популярними серед значної частини західноукраїнської молоді; 3

 з’ясовані завдання та основні форми діяльності підпільних антирадянських
націоналістичних організацій школярів та студентів у західних областях
України;
 розглянуто боротьбу репресивних органів сталінського режиму з
антирадянськими проявами у молодіжному середовищі.
Після звільнення західноукраїнських земель від нацистських загарбників,
розпочалась форсована інтеграція цього регіону до системи «сталінського
соціалізму», що панувала в СРСР. З боку партійних i державних органів,
спецслужб посилювався контроль за діяльністю закладів початкової,
семирічної, середньої, середньої спеціальної i вищої освіти, за ідейною
спрямованістю навчально-виховного процесу, тривала «чистка» професорсько-
викладацьких і вчительських колективів від національно свідомих фахівців.
Цим процесам протистояли УПА та підпілля ОУН. Протиборство між
радянською владою та національно-визвольним рухом стало вагомим чинником
соціально-політичного та культурно-освітнього розвитку Західної України.
У дисертації зазначено, що післявоєнна розруха, в роки якої відбувалось
відновлення радянської освітньої системи негативно позначилась на
матеріально-технічній базі навчальних закладів та становищі педагогічних
кадрів. Найбільших ресурсів потребувало шкільництво західних областей
УРСР. Зусиллями влади та громадськості у короткі терміни вдалось відновити
та розширити мережу загальноосвітньої, професійно-технічної та вищої школи,
забезпечити більшості населення доступ до освіти, що є позитивним моментом.
Хоча часто шкільні приміщення розмішувалися у будинках заарештованих чи
висланих місцевих жителів. До кінця 1940-х рр. у західноукраїнському регіоні
вже існувала розгалужена система навчальних закладів, яка забезпечила
зростання рівня освіти населення та підготовку кадрів для різних галузей
господарства, науки і культури.
За роки війни непоправних втрат зазнав педагогічний потенціал
республіки. Проблему дефіциту лояльних до влади кадрів вирішували шляхом
направлення у західні області України освітян, партійних службовців, 4

«силовиків» зі східних регіонів УРСР та інших республік. Саме вони мали
стати опорою влади на місцях.
Встановлено, що упродовж 1944–1953 рр. продовжувалось зміцнення
тоталітарної системи, елементами якої було панування єдиної комуністичної
ідеології, контроль за всіма сферами життя, стандартизація поведінки та
мислення, репресії та переслідування інакодумців. Сталінський режим прагнув
якнайшвидше здійснити соціалістичні перетворення та створити необхідні
умови для остаточної інтеграції західноукраїнського регіону до складу СРСР. У
цих планах ключова роль відводилась освітньому простору, адже через шкільну
мережу, систему професійно-виробничої та вищої освіти суспільству
насаджувались потрібні комуністичній владі ідеали.
Основним опонентом радянської влади у галузі освіти було українське
націоналістичне підпілля, яке вело боротьбу проти насильного насаджування
комуністичної ідеології. Поряд із збройним опором, українські повстанці
проводили широкомасштабну ідеологічну війну з більшовицькою владою.
Важливим елементом цього протистояння була організація активної
пропаганди у молодіжному середовищі. Розуміючи роль культурно-освітніх
установ у вихованні та становленні особистості, повстанці вели боротьбу за
контроль над інтелігенцією. Підпільники застосовували широкий спектр
засобів впливу на школярів, студентів та освітян, в тому числі і силові методи.
Учнівська та студентська молодь опинилась в епіцентрі протистояння
радянської влади та націоналістичного підпілля, що безпосередньо позначилось
на її становищі. Намагаючись відмежувати школярів та студентів від
націоналістичних впливів, більшовики посилили ідеологічний контроль за
настроями та поведінкою західноукраїнської молоді. Школярів, від початкової
ланки до випускного класу, виховували в дусі матеріалістичного світогляду,
відданості комуністичній партії, ненависті до «українських буржуазних
націоналістів». Студентів закликали не просто здобувати фахові знання, а
засвоювати марксистсько-ленінський світогляд, брати безпосередню участь у
державному будівництві. 5

Загострювало ситуацію у західноукраїнському регіоні мовне питання,
витіснення української мови зі сфери публічного вжитку, поширення російської
мови та культури. За допомогою усіх можливих на той час засобів агітації і
пропаганди школярів та студентів переконували, що єдино правильним шляхом
політичного розвитку є соціалізм, а всі хто виступають проти цього – вороги та
зрадники народу. Існуюча система розвивала у свідомості переважної частини
юнаків та дівчат інстинкт самозбереження, що виражалось у приховуванні своїх
справжніх поглядів, думок і переконань.
Тотальний контроль влади за суспільством ускладнював можливості ОУН
з проведення масштабної скоординованої діяльності серед учнів та студентів.
Основні організаційні засади діяльності підпілля у молодіжному середовищі
визначала тактична програма під назвою «Олег» (організація легальної мережі
молоді). Програма передбачала широку агітацію серед школярів та студентів,
конспіративну роботу з симпатиками ОУН в індивідуальному порядку,
створення широкої мережі прихильників у молодіжному середовищі.
Обґрунтовано, що антирадянські настрої населення західних областей
УРСР, проведена українським підпіллям пропагандистсько-виховна робота у
середовищі молоді не проходили безслідно. Значна частина школярів та
студентів виступала проти комуністичної влади та її політики, підтримувала та
пропагувала ідею самостійності України, яку обстоювала ОУН. Поширеним
явищем післявоєнного життя стали як одиночні вияви непокори, так і поява
молодіжних підпільних організацій та груп націоналістичного характеру. До
кінця 1950-х рр. радянські спецслужби виявляли серед західноукраїнської
молоді прихильників націоналістичної ідеології, які вчиняли антирадянські дії.
Агітаційна, ідеологічно-виховна та освітня робота українських повстанців
поряд із збройною боротьбою сприяла збереженню та розвитку національно-
державницької ідеї в українському суспільстві.
Повоєнне протистояння між радянською владою і українським
націоналістичним підпіллям в ідеологічно-виховній площині демонструє
важливість освітнього простору у функціонуванні суспільства. Українські
повстанці та більшовики намагалися тримати під контролем освіту, розуміючи,
що в цій сфері формується особистість та світогляд школярів і студентів.
Важливість молодіжного середовища була зумовлена тим, що саме від його
ідеологічних переконань залежало формування національної самосвідомості
майбутніх поколінь.
У сучасній системі освіти України необхідно врахувати недоліки та
прорахунки радянської освіти, виокремлювати її позитивні моменти. Базовою
складовою молодіжної політики держави має бути виховання критично
мислячого, національно свідомого та соціально активного громадянина.
Практичне значення отриманих результатів полягає у систематизації й
узагальненні нагромаджених знань про повоєнне протистояння більшовицької
влади та націоналістичного підпілля у молодіжному та освітянському
середовищах. Результати наукових пошуків можуть застосовуватись у науково-
краєзнавчій, музейній роботі. Висновки, фактичний матеріал дисертації можуть
бути використані у викладанні шкільного та університетського курсів історії
України, під час підготовки узагальнюючих праць з новітньої історії України.
Ключові слова: освітній простір, навчально-виховний процес, молодь,
ідеологія, радянська влада, ОУН, націоналізм, пропаганда, західні області
УРСР, післявоєнний період.