Земські та урядові установи Таврійської губернії в сфері сільського господарства (1866 – 1914 рр.)

Березняк Я. В. Земські та урядові установи Таврійської губернії в сфері
сільського господарства (1866 – 1914 рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на
правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних
наук зі спеціальності 07.00.01 - історія України. – Миколаївський національний
університет імені В. О. Сухомлинського. Миколаїв, 2017.
У вступі обґрунтовано доцільність та актуальність теми, сформульовано мету і
завдання, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, територіальні та
хронологічні межі, окреслено наукову новизну та практичне значення одержаних
результатів, вказано на особистий внесок здобувача, подано інформацію про
апробацію одержаних результатів, структуру та обсяг дисертації.
Наукова новизна отриманих результатів зумовлена метою і завданнями,
визначеною проблемою та полягає в тому, що: введено до наукового обігу низку
матеріалів, протоколи земських зібрань та інформацію періодичних видань земств
Таврійської губернії; заповнено прогалини регіональної історії, що стосується впливу
земств на розвиток сільського господарства, адже до цього часу досліджені всі
українські губернії за винятком Таврійської; здійснено порівняльний аналіз
становища Таврійської земської агрономічної організації з агрономічними
організаціями інших українських губерній; відображено механізм функціонування
земської агрономічної організації, програму роботи сільськогосподарських
спеціалістів; удосконалено: періодизацію діяльності земських установ, за основу якої
взято рівень професійності агрономічної організації та основні сільськогосподарські
досягнення земств Таврійської губернії. Одержали подальший розвиток:
систематизовано методи діяльності земств та урядових організацій в
сільськогосподарській сфері.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що матеріали
дослідження можуть використовуватись при написанні наукових статей, довідкових
видань, монографій, підручників з регіональної історії України, а також для розробки
фахівцями державної стратегії щодо реформи місцевого самоврядування та
децентралізації.
Дисертація є першим комплексним дослідженням, здійсненим на
регіональному рівні, яке присвячене вивченню діяльності земств Таврійської губернії
в сільськогосподарській сфері та їх співпраці з урядовими органами.
У трьох розділах дисертаційного дослідження проаналізовано й
систематизовано історіографію проблеми, джерельну базу. Відзначено, що питання
земського впливу на розвиток сільського господарства постійно цікавило вітчизняних
і зарубіжних дослідників. Дорадянська історіографія характеризується звеличенням
ролі земської діяльності, що дійсно могла стати рушійною силою епохальних змін в
країні. Така постановка питання пояснюється тим, що більшість авторів самі ставали
земськими діячами або відносили себе до прихильників ліберального руху.
Радянська історіографія навпаки, відзначалася однобоким ставленням до
роботи земств, протиставляла їх новоутвореним органам місцевого самоврядування –
радам. Новітній етап розвитку української державності дозволив історикам
об’єктивніше оцінювати земські досягнення, критично виділяти як прорахунки так і
успіхи. Увагу сучасних вчених привертали різноманітні питання земської діяльності,
особливо цінними є регіональні дослідження по окремим губерніям. Таврійська
губернія в цьому сенсі, за винятком кількох наукових розробок, випала з поля зору
науковців, особливо питання щодо сільського господарства. Крім того, відсутні
дослідження, що віддзеркалюють співпрацю земств з державними органами.
Констатовано, що непогані результати земська діяльність почала приносити
тільки після системного залучення державних органів до проблем сільського
господарства. Такі переміни в політиці уряду відбулися двічі – в 1894 р. після
реорганізації Міністерства державного майна в Міністерство землеробства та
державного майна, та в 1909 р. під час влаштування дільничної агрономії. В цей
період формується класична модель, по якій земства співпрацювали з Департаментом
землеробства: за умови виконання цілого ряду вимог, держава брала на себе
фінансування до 50 % земських ініціатив. Даний підхід дозволяв раціонально
розподіляти кошти та унеможливлював повторення численних попередніх невдач.
Встановлено, що гасло «одна сільськогосподарська школа в кожному повіті»,
характерне для переважної більшості повітових земств Лівобережної України, в
Таврійській губернії реалізовувалось в трьох материкових повітах, а на Кримському
півострові лише в м. Сімферополі. Крім шкільної освіти, поширення
сільськогосподарських знань проводилось через бесіди та читання,
сільськогосподарські курси для дорослих, екскурсії по дослідним станціям,
розповсюдження газет та наукової літератури.
Проаналізовано значення земських заходів по створенню ринкової
інфраструктури регіону. Розвиток капіталістичних відносин стримувався через
консервативне традиційне мислення та низький культурний рівень селян. Ситуація на
краще поступово змінюється лише в період проведення Столипінської реформи та
влаштування дільничної організації. Необхідність впровадження новітніх технологій
вимагало від земського персоналу мобільних та нестандартних рішень і лише через
брак часу величезну кількість ініціатив так і не вдалося реалізувати.
Висвітлена діяльність прокатних пунктів та зерноочищувальних станцій, котрі
в порівнянні з іншими українськими губерніями відкриваються пізніше, лише в
період заснування дільничної агрономії. Ефективність їх роботи достатньо висока,
так як землероби, які не могли придбати інвентар та техніку, користувались нею по
низьким орендним цінам. Частіше до послуг прокатних та зерноочищувальних
станцій зверталися селяни-одноосібники, менш заможні селяни практикували брати
позики в кредитних товариствах або урядових структурах.
Встановлено, що безпосередній вплив на тваринництво реалізовувався через
влаштування злучних пунктів та сільськогосподарських виставок. Для забезпечення
місцевих господарств кращим насіннєвим матеріалом, плідники купувалися у кращих
розплідниках Російської імперії і навіть за кордоном. Виставки тваринництва
слугували наглядним засобом демонстрації останніх досягнень в сфері тваринництва,
підвищенням конкуренції та обміну досвідом. До негативних сторін зазначених
заходів слід віднести віддаленість до найменших населених пунктів та консерватизм
селян. Відзначено ефективні заходи боротьби з шкідниками, котрі розпочинаються
відразу після створення земських органів. Ветеринарна організація за темпами свого
поширення, ефективністю роботи та кількістю персоналу значно випереджала
агрономічну і уже на початку ХХ ст. представляла собою цілісний системний
організм. Найчастіше обиралася стаціонарно-роз’їзна система при якій ветеринари в
визначені години приймали хворих тварин в амбулаторіях, а весь інший час
витрачали на об’їзд всіх населених пунктів своєї дільниці.
Доведено, що кримські повіти по багатьом показникам значно відставали в
економічному сенсі від українських, про що свідчать статистичні дані як земських так
і державних установ. Винятком із правил можна вважати спеціальні галузі сільського
господарства, котрі для населення деяких регіонів Таврійської губернії стали
основним джерелом доходу. Так, фрукти з Бахчисарайської долини продавалися на
прилавках Одеси, Києва і Москви, а південнобережний сорт тютюну «Дюбек» високо
цінувався навіть за межами країни. Для забезпечення стабільного розвитку
спеціальних галузей, спільними зусиллями земств і держави, формується інститут
інструкторів садівництва, виноградарства, бджільництва, шовківництва та ін. В
консультативній та демонстративній формі інструктори взаємодіяли з місцевим
населенням, впроваджували новітні технології та ін.
Незважаючи на те, що на сьогоднішній день дослідниками проведена широка
науково-пошукова робота по різним аспектам земської діяльності, виявлено ряд
прогалин, які потребують окремої уваги спеціалістів-істориків. На наш погляд,
достатньо актуальним є вивчення методів взаємодії земств з іншими державними
інститутами, враховуючи регіональні особливості, в сфері освіти, медицини,
страхування, статистики, кустарної промисловості та ін. Крім того, давно назріла
потреба у всеохоплюючій багатотомній роботі, яка об’єднала б всі напрацювання
дослідників земської діяльності а також публікації тематичних збірок документів
Ключові слова: земства, агрономічна організація, сільськогосподарські школи,
урядові установи, сільськогосподарські склади, виставки, показові поля та дільниці,
прокатні пункти, зерноочищувальні станції.