Розвиток гідрографії у Північному Причорномор'ї у ХІХ – на початку ХХ ст.

Мітковська Т. С. Розвиток гідрографії в Північному Причорномор’ї у ХІХ –
на початку ХХ ст. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.01. – історія України. – Миколаївський
національний університет імені В. О. Сухомлинського, Миколаїв, 2018.
У вступі обґрунтовано доцільність та актуальність теми, сформульовано
мету і завдання, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, територіальні та
хронологічні межі, окреслено наукову новизну та практичне значення одержаних
результатів, вказано на особистий внесок здобувача, подано інформацію про
апробацію одержаних результатів, структуру та обсяг дисертації.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що:
здійснено спробу комплексного аналізу історичного процесу становлення і
розвитку гідрографічної служби Півдня України у ХІХ – на початку ХХ ст. як
важливої складової державної системи; виділено та розглянуто етапи розвитку
гідрографічних досліджень в українському територіальному просторі у вказаних
хронологічних межах; кожен етап проаналізовано на широкому історичному тлі з
поєднанням комплексу складників: економічного, соціально-політичного,
технічного; вказано на важливість гідрографічних досліджень у таких
економічних сферах регіону, як безпека мореплавства та життєдіяльності,
торгівля, транспорт, оборонна промисловість та інші; окреслено напрями
діяльності окремих підрозділів гідрографічної служби Північного Причорномор’я;
проведено цілісний аналіз історіографії теми та уведено до наукового обігу значну
кількість архівних джерел.
Поглиблено відомості про діяльність провідних вчених-гідрографів, їх
внесок у забезпечення безпеки плавання як цивільного, так і військового флотів;
відтворено найповнішу на сьогодні картину організації, створення й різнопланової
діяльності гідрографічних служб Півдня України.
Подальшого розвитку в дисертації набули положення про наукові,
організаційні, адміністративні складові формування основ Гідрографічної службиЧорноморського флоту в зазначений період; про роль вчених-гідрографів та
офіцерів-чорноморців в становленні теоретичних та практичних основ
гідрографічної науки; вплив економічних перетворень на формування системи
гідрографічної служби Північного Причорномор’я: функцій, органів управління,
технічних засобів.
Практичне значення отриманих результатів дисертаційного дослідження
полягає в можливості використання матеріалів дисертації при підготовці
монографій і курсів лекцій з історії гідрографічної науки, військово-морського та
цивільного флотів, розвитку морських та річкових транспортних сполучень
України, а також для створення узагальнювальних праць з історичного
краєзнавства, укладання біографічного довідника «Видатні гідрографи
Чорноморського флоту». Викладений матеріал може використовуватися в
практичній діяльності історичних музеїв.
У трьох розділах дисертаційного дослідження проаналізовано й
систематизовано історіографію проблеми, джерельну базу, розкрито динаміку
формування гідрографічних засад у торговельно-промисловому та військово-
морському комплексах Російської імперії, зокрема Північного Причорномор’я в
означений період, визначено, що саме у Миколаєві – головному центрі військового
кораблебудування в означений період розміщувалися командування і штаб
Чорноморського флоту та його головні гідрографічні установи. На основі аналізу
документів, а саме – наказів, розпоряджень, інструкцій, з’ясовано, що значну роль
у розвитку гідрографії на Чорному морі відігравала діяльність Головних
командирів Чорноморського флоту, які здійснювали організацію та контроль
діяльності гідрографів.
Простежено, що великий внесок у процес становлення та розвитку
Гідрографічної служби Півдня України зроблено науковими установами
Чорноморського флоту, які зосереджувалися на той час у Миколаєві: Депо карт
Чорноморського флоту (1803 р.), Миколаївська морська астрономічна
обсерваторія (1821 р.) Аналіз діяльності системи навчальних закладів морського
відомства показав, що саме з їх випускників формувався кадровий склад
IIIЧорноморської гідрографії. Серед них відомі гідрографи, випускники
Чорноморської штурманської роти: Є. Манганарі, П. Бєлявський, І. Казаков.
Багато гідрографів, отримавши знання й практичні навички на Півдні, ставали
видатними діячами світової гідрографічної науки: Ф. Белінсгаузен, С. Макаров.
Досліджено, що в процесі становлення основ гідрографічної служби
Півдня України формувалася система безпеки плавання, проводилися
днопоглиблювальні роботи. Під керівництвом Дирекції маяків і лоцій
Чорноморського флоту, що стала складовою гідрографічної служби з 1817 р.,
здійснювалося будівництво маяків та постановка застережних знаків, нагляд за їх
станом та ремонт маякової техніки. Історіографічний та джерельний матеріал
свідчить, що на початок ХХ ст. під контролем Дирекції чорноморських та
азовських маяків перебувало технічно складне господарство засобів навігаційного
оснащення морів.
Установлено, що дієвим поштовхом для подальшого розвитку
гідрографічних робіт у другій половині ХІХ ст. став новий етап у суднобудуванні,
а саме перехід від будівництва дерев’яних вітрильників до створення металевого
паро-гвинтового флоту. На тлі змін у соціально-економічній та військово-
політичній сферах спостерігається більш масштабний розвиток гідрографічних
досліджень на Чорному та Азовському морях.
Розширення зони плавання гвинтових суден потребувало виконання більш
докладних гідрографічних робіт на більших площинах з урахуванням плавання
маневрених панцерних кораблів, що глибоко сидять у воді. Із початком
будівництва металевого флоту з’явилися нові вимоги до вивчення магнітного поля
на морі, до знання рельєфу та ґрунту дна для забезпечення плавання підводних
човнів та використання мінно-торпедної зброї. Саме з цією метою
організовувалися та здійснювалися широкомасштабні планові експедиції
гідрографів як у межах країни, так і закордонні (дослідження С. Й. Макарова в
Босфорі в 1881–1882 рр.), організовувалися перші океанологічні експедиції
(Чорноморська експедиція 1890–1891 рр.).
/
IVВизначено, що важливим напрямом гідрографічної служби є
гідрометеорологія, адже, не зважаючи на технічні новації на флоті, саме від
точного передбачення змін погоди значною мірою залежить безпека плавання
кораблів та польотів авіації. Нами з’ясовано етапи відкриття чорноморських
гідрометеостанцій: першу відкрито у Миколаєві в 1801 р.; у 1808 р. таку станцію
відкрили в Херсоні; у 1821 р. – в Одесі; у 1824 р. – в Севастополі.
Розгляд історичного шляху розвитку гідрографії як цілісного комплексу та
окремих його підрозділів, дослідження діяльності та наукового внеску відомих її
представників, аналіз процесу становлення та подальшого розвитку
гідрографічної науки, практичних кроків у забезпеченні безпеки плавання
територіальними водами України в минулому дають нам можливість оцінити
сучасний стан предмета та визначити подальші перспективні напрями наукових
досліджень у контексті порівняльно-історичного аналізу для оцінки сучасних і
прогнозування майбутніх тенденцій розвитку гідрографічної науки.
Ключові слова: гідрографія, гідрографічні дослідження, картографування,
лоція, лоцманська служба, маяки, Чорне море, Чорноморський флот, Північне
Причорномор’я.