Народна демонологія гуцулів Закарпаття

Король В. В. Народна демонологія гуцулів Закарпаття. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.05 «Етнологія». – Інститут
українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України; Інститут народознавства
НАН України, Львів, 2019.
В дисертації на основі значної кількості польових, архівних та
літературних джерел здійснено історико-етнографічну реконструкцію
традиційних демонологічних уявлень гуцулів етноісторичного Закарпаття.
Простежено ґенезу цілого ряду демонологічних образів, виявлено локальні
особливості демонімів та демонологічних мотивів. Народну демонологію
гуцулів Закарпаття розглянуто в загальноукраїнському та
східноєвропейському контекстах.
Дисертація містить історіографічний аналіз народознавчих публікацій з
питань демонології українців Закарпаття; характеристику джерельної бази
дослідження, що охоплює як власні записи польових етнографічних
матеріалів, так і архівні та вже опубліковані фольклорні й етнографічні
джерела; окреслено методологію праці, її структуру та низку понять що
розкривають специфіку теми дослідження.
В роботі окреслено коло персонажів народної демонології гуцулів
етноісторичного Закарпаття, серед яких: демони хвороб (чума, холера,
тетюха), міфологізовані природні явища (скарб), домовик, «ходячі»
покійники, напівдемонічні персонажі (відьма, вовкун) та люди з демонічними
ознаками. Розкрито традиційні уявлення і простежено повір’я гуцулів про
характерні постаті, їх головні ознаки, функції та властивості, їхні
взаємовідносини з людьми, розглянуто способи захисту та обереги від їх
шкідливих дій. З’ясовано, що більшість із таких вірувань сягають сивої
давнини і є залишками архаїчного світогляду гуцулів із сукупністю різних за
значенням і походженням явищ давньої та сучасної традиції та значним 3
впливом церковних канонів. Ідеться про ґенезу демонічних персонажів,
померлих людей; антропоморфні та зооморфні прояви демонів, їх
надприродні здібності; піст, молитва як оберіг для знешкодження нечистої
сили; звернення за «магічною допомогою» до священиків; використання
освяченої води, маку з апотропійною метою тощо.
Демонологічна традиція гуцулів Закарпаття відзначається певною
локальною специфікою. До самобутніх народних вірувань ареалу, що є
предметом нашого дослідження, належать: різноманітна діалектна лексика
для позначення демонологічних персонажів; вузька спеціалізація низки
персонажів демонологічної системи: хованця (до музики, танцю, грошей,
господарювання і т. ін.), т.зв. «непростих» людей (гадобурники, баїльники,
«той що гада заклинає»); особливі магічні прийоми при похованні
«нечистого» покійника; побутування численних оповідок про таких
рідкісних та давніх за походженням демонологічних персонажів, як
повітруля, красна, сагастрюк, лісна, чугайстер, змія з короною, шаркань.
Проведений аналіз польового етнографічного матеріалу дав можливість
простежити ґенезу таких, практично недосліджених або частково
досліджених, демонологічних персонажів, як малфа, красна, повітруля, лісна,
сагастрюк, нучник, та дав підставу віднести їх до категорії «нечистих»
покійників (мертвонароджених, нехрещених, убитих дітей, дівчат, які
померли до одруження, старих дівиць, самогубців, проклятих).
Окрім елементів традиційного світогляду, у роботі досліджено широке
коло апотропейних ритуалів та обрядів, спрямованих на захист від
шкідницьких дій демонічних персонажів (магічні практики з використанням
рослин-оберегів, процес дотримання ритуальних заборон, використання
замовлянь-оберегів), календарі обряди поминальних та охоронних мотивів
(обряди задобрювання, поминання, заборони). Розкрито семантику низки
явищ пов’язаних з демонологічними персонажами, які генетично пов’язані з
«ходячими» покійниками (повітруля, малфа, лісна, красна, чугайстер) та
спрямовані на охорону від шкідливого впливу демонів, для їх задобрення, 4
вшанування душ померлих, а також для забезпечення сприяння у щасливому
родинному житті.
Отримані нами результати дозволяють твердити, що навіть сьогодні
народні вірування гуцулів етноісторичного Закарпаття, зважаючи на
природньо-географічні умови, віддаленість та ізольованість території, що є
предметом нашого дослідження, від великих міських центрів,
характеризуються очевидною самобутністю та консервативністю. Це, у свою
чергу, сприяло збереженню, здебільшого в рудиментарній формі, низки
архаїчних та рідкісних елементів, передусім таких, як обряд ритуального
«кормління-задобрення» домашнього духа; релікти шанування домашньої
змії (телекова, місцева, ґаздинька); ритуальні способи повернення підміненої
дитини (за одну ніч виготовлений одяг, імітація спалення дитини); способи
полегшення передсмертних мук відьми та т.зв. «непростих» (покладання тіла
помираючого на пір’я, обряд викликання рисі).
Разом з реконструкцією давніх демонологічних вірувань гуцулів
етноісторичного Закарпаття досліджено сучасний стан збереження та
побутування традиційних демонологічних уявлень та пов’язаних з ними
обрядових дій. Виявлено, що й досі на території, що є предметом нашого
дослідження, поширеними є повір’я про різноманітні чари босоркань та
можливі способи їх розпізнання за допомогою низки магічних предметів
(«громової тріски», «гадячої пацірки»). Зберігається звичай «годувати»
домовика на свята та дотримуватися низки господарських заборон у певні
демонологічно марковані дати чи періоди доби. Поряд з цим через церковні
заборони, зростання освіченості серед населення, боротьбу радянської влади
із прадавніми «забобонами», інші соціально-побутові та природно-екологічні
чинники тощо ціла низка традиційних демонологічних повір’їв про демонів
хвороб (чума, холера), упирів, повітруль, чугайстра та ін. поступово
зникають із побуту і вірувань горян.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше в українській
етнологічній науці здійснено комплексне етнологічне дослідження демонології гуцулів етноісторичного Закарпаття; народну демонологію,
досліджуваного регіону, розглянуто в загальноукраїнському та, частково, в
загальнослов’янському контексті; у науковий оббіг введено значний обсяг
нових матеріалів польових етнографічних досліджень, а також низка студій,
що містяться в неопублікованих архівах народознавців кінця ХІХ ст.;
картографовано ареали поширення демонічних персонажів та наведено
варіації цих лексем (чугайстра, стратчат, жіночих демонічних персонажів,
генетично споріднених із дівчатами, які померли до одруження), що дало
змогу виокремити певні локальні особливості демонологічних вірувань у
середовищі, яке охоплює межі нашого дослідження. Удосконалено методику
емпіричного та аналітичного дослідження міфологічного світогляду
українців. Поглиблено вивчення особливостей функціонування та проявів
традиційних демонологічних вірувань гуцулів Закарпаття, підтверджено
висновки про певну самобутність та низку локальних рис народної
демонології гуцулів етноісторичного Закарпаття та загальноетнічну
спільність традиційних українських вірувань.
Матеріал, викладений у дисертації, може бути використаний для
написання наукових праць як з питань народної демонології, магії, так і
досліджень про світоглядні уявлення жителів карпатського регіону та
українців загалом; для популяризації гуцульських традиційних звичаїв та
вірувань у художній літературі й мистецтві (кіно, театр тощо); для вивчення
народознавчих тем у середніх та вищих навчальних закладах чи при розробці
спеціальних навчальних курсів з етнології, культурології; при підготовці
музейних етнографічних експозицій, у сфері туристично-екскурсійної
діяльності і под.
Ключові слова: етноісторичне Закарпаття, гуцули, народна демонологія,
традиційні звичаї та обряди, магія, оберіг, демонологічні повір’я, світоглядні
уявлення.