Орнітономени у східнополіському діалекті: структура і просторове варіювання

Литвиненко Я.О. Орнітономени у східнополіському діалекті: структура
і просторове варіювання. – Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних
наук за спеціальністю 10.02.01 – українська мова. – Інститут української
мови НАН України. Київ, 2019.

В українській лінгвістиці є різноаспектні студії з орнітономінації, однак
матеріал, поданий у розвідках, – якісно різний, опис – фрагментарний, а
проблема називання птахів остаточно не розв’язана, тому виконана
дисертація є першим комплексним дослідженням найменувань птахів в
українській мові, зокрема в її східнополіському діалекті.
У науковий обіг введено корпус орнітолексем, що становить близько
3000 одиниць, зафіксованих у 129 східнополіських говірках. Матеріал
записаний на магнітні та цифрові носії, тому може бути верифікований, що
забезпечує надійність емпіричної бази дослідження та об’єктивність
отриманих висновків. Зафіксована інформація є внеском у комплексний опис
словникового складу української діалектної мови і значно розширює відомий
досі репертуар народної орнітологічної лексики.
У роботі вперше змодельовано цілісне поняттєве поле “Птахи”,
здійснено докладний структурно-семантичний аналіз найменувань птахів.
Лексеми представлено в контексті широкої текстографічної бази, створено й
уведено в науковий обіг корпус мікротекстів, які уможливлюють виявлення
основ називання птахів, встановлення тенденцій народної номінації, містять
відомості про особливості мовлення сучасних поліщуків на всіх рівнях 3

мовної системи, розширюють уявлення про наївну картину світу українців та
сприяють збагаченню інформації про їхню духовну і матеріальну культуру.
Подано структуру тематичної групи лексики “Назви птахів”, яка
представлена сукупністю парадигм і відбиває чітку організацію позамовної
дійсності. Об’єм фактичного матеріалу дозволяє здійснити дрібне
семантичне членування орнітолексики і сегментувати її на сім лексико-
семантичних груп, що охоплюють безпосередньо найменування птахів, а
також назви сукупностей птахів, номени на позначення звуків, частин тіла,
яєць та гнізд, вигуки для прикликання й відгону птахів. Виявлено, що кожне
з угруповань поділяється на парадигми меншого семантичного об’єму.
Найбільш чисельною є лексико-семантична група “Назви птахів”, до її
складу входять загальні, родові й видові номени, лексеми на позначення
птахів за статтю та віком, а також збірні найменування. Лексико-семантичну
групу “Назви сукупностей птахів”, окрім загальних і видових номенів,
утворюють найменування за розміром і віком птахів, за величиною групи, за
способом формування й пересування птахів. Назви звуків згруповано й
проаналізовано відповідно до біологічного виду птахів, статі, віку й функцій
живих істот. Лексико-семантична група “Назви частин тіла птахів” охоплює
найменування голови, дзьоба, гребеня, тулуба, вола, шиї, крил, ніг, пірʼя й
деяких внутрішніх органів птахів. Парадигма назв яєць включає загальні
найменування реалій, номени зіпсованих яєць, обрядових яєць та лексеми,
що позначають частини яйця.
Щодо номінації свійських птахів, констатовано повну лексичну
реалізацію значень, що зумовлено прагматичним принципом. У парадигмі
назв об’єктів дикої орнітофауни засвідчено частковість маніфестації сем,
наявність номінативних лакун, нерозрізнення денотатів за видами та
поплутання птахів і лексем на їх позначення. Такі тенденції номінації
зумовлені ступенем близькості птахів до людини, набором диференційних
ознак реалій, специфікою мовотворчості діалектоносіїв. 4

Типовим для орнітономінації явищем є розширення семантики назв
добре відомих птахів для найменування незнайомих об’єктів (або за
відсутності спеціальних лексем на їх позначення), що зумовлює
функціонування полісемічних номенів.
Встановлено, що компоненти тематичної групи лексики “Назви
птахів” пов’язані між собою стійкими відношеннями, основні з яких –
парадигматичні й епідигматичні – забезпечують системний характер лексики
та ієрархічну підпорядкованість слів.
Зʼясовано, що до складу орнітолексики східнополіського діалекту
входять немотивовані найменування, які мовці вживають за традицією (30%),
і такі, що мають прозору внутрішню форму (53%) або є напівмотивованими
(17%). Засвідчено тенденцію до поновлення внутрішньої форми
деетимологізованих назв і (за наявності варіантів) надання мовцями переваги
мотиваційно прозорим найменуванням або утворення таких одиниць.
Виявлено, що назви можуть бути мотивовані власне ознаками птахів та
особливостями функціонування живих істот у довкіллі. Шляхом типізації
диференційних ознак птахів встановлено шість принципів орнітономінації: за
звуком і голосом, за зовнішністю, за запахом, за поведінкою, за типовим
місцем перебування й особливостями гніздобудування, за об’єктом живлення
і характером добування їжі.
Продуктивними визначено принципи називання птахів за зовнішністю
(54%), за типовим місцем перебування й особливостями гніздобудування
(19%), за звуком (17%). Меншу продуктивність виявлено відносно номінації
птахів за об’єктом живлення та характером добування їжі (8,6%), за
поведінкою (1%). Мотиваційну ознаку ʻзапахʼ засвідчено лише у 0,4%
лексем.
Назви, що вербалізують мотиваційну ознаку ʻзвукʼ, згруповано й
описано за чотирма словотвірними типами: безпосередні наслідування;
найменування, утворені суфіксальним способом від вигуків і дієслів, що 5

передають видові вокалізації птахів; аналітичні номени та семантичні
транспозити. У лексемах, які позначають зовнішність птахів, реалізовано такі
мотиваційні ознаки: ʽколір оперенняʼ, ʽрозмірʼ, ʽнаявність особливої частини
тілаʼ, ʽподібність до інших живих істотʼ. Назви, утворені за поведінкою
птахів, відображають типові дії денотатів, спосіб і характер їх пересування,
час життєвої активності та функцію у зграї / господарстві. Семантична група
орнітолексем за типовим місцем перебування охоплює слова, похідні від
флорономенів, просторових назв, найменувань водойм та деяких інших
обʼєктів довкілля. Парадигму номенів птахів за особливостями будування
гнізд представлено лексемами, що мотивовані назвами місць для відкладання
і висиджування яєць, формою та матеріалом для гнізд. Номінація птахів за
специфікою живлення охоплює одиниці, утворені від назв їжі й обʼєктів
полювання птахів, а також включає лексеми, що позначають спосіб
добування їжі.
З’ясовано, що одна і та ж мотиваційна ознака може бути
репрезентована різними мотиваційними основами та різними номінативними
засобами.
Виявлено низку полімотивованих лексем, які вербалізують декілька
мотиваціний ознак, і назви із подвійною мотивацією.
Схарактеризовано формальні засоби реалізації мотивем. Орнітоназви
обʼєднано спільними словотвірними моделями: засвідчено однослівні
номени, зокрема суфіксальні деривати (58%) і семантичні транспозити (12%),
а також атрибутивні сполучення (19%) і композити (11%).
Орнітолексеми вивчено в географічній проекції, для чого здійснено
картографування мовних явищ та укладено “Атлас орнітолексики
східнополіського діалекту”, який складається із 50 карт.
Інтерпретація карт засвідчила такі типи просторової поведінки
орнітономенів: 1) суцільне поширення назв із мінімальною
здиференційованістю мовного ландшафту; 2) ареальну мозаїку; 3)
окреслення мікроареалів.
Встановлено, що однією із характерних ознак ареальної поведінки
орнітоназв є функціонування просторових варіантів. Відзначено різний
ступінь і характер варіювання лексем. Окремі значення мають у
східнополіських говірках від 7 до 50 репрезентантів.
На основі скартографованого матеріалу встановлено внутрішню
диференціацію східнополіського діалекту, виявлено, що набором лексем
утворено три зони (північну, центральну і південну) та шість підзон
(північно-західну, північно-середню, північно-східну, середню, південно-
східну, південно-центральну).
Запропонована модель тематичної групи лексики “Назви птахів” та
система принципів номінації можуть бути використані для опису
найменувань живої природи в інших діалектах, оскільки вони мають
універсальний характер і вповні відображають семантичну розгалуженість
народної лексики.

Ключові слова: орнітономен, східнополіський діалект, тематична
група лексики, системні відношення, ієрархічна підпорядкованість
компонентів, мотивація, принцип номінації, ареальне варіювання.