Франкфуртська школа критичної теорії та її вплив на розвиток світової політико-філософської думки

Козакевич І. О. Франкфуртська школа критичної теорії та її вплив на
розвиток світової політико-філософської думки. – Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 23.00.01 – «Теорія та історія політичної
науки» (політичні науки). – Приватне акціонерне товариство «Вищий
навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом»;
Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Київ, 2018.
У дисертаційному дослідженні аналізується вплив критичної теорії і
діяльності представників Франкфуртської школи на розвиток світової
політико-філософської думки та її значення для розв’язання сучасних
ціннісних конфліктів. Історико-політологічний екскурс у теоретичні
підвалини та практики представників Франкфуртської школи може стати не
лише науково-просвітницьким проектом, але й своєрідним дискусійним
майданчиком для обговорення минулого, сьогодення і майбутнього західного
суспільства, його історії і соціально-політичних змін, які відбуваються вже в
наш час, в тому числі й в умовах суспільства, що демократизується. Образ
типового представника Франкфуртської школи, який підтримує соціально-
політичні рухи, видає книги, проводить лекції та семінари, організовує
конкурси наукових досліджень, консультує співробітників органів
національної безпеки, політиків, журналістів, освітян, громадських
активістів, і сьогодні видається актуальним не лише з позиції публічної
політичної діяльності, але й наукового дослідження. Саме тому й виникла
потреба здійснити політологічне осмислення історії та основних напрямів
критичної теорії Франкфуртської школи, її впливу на розвиток світової
політико-філософської думки.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у послідовному
політологічному дослідженні критичної теорії та діяльності представників 3

Франкфуртської школи, їх впливу на розвиток світової політико-
філософської думки, значення в історії політичних вчень окреслених підходів
для розв’язання сучасних ціннісних конфліктів. Сформульовано окремі
положення, які розширюють сучасні уявлення про історію та теорію
політичної науки.
Вперше:
- здійснено політологічний аналіз критичної філософії Франкфуртської
школи у контексті перегляду цінностей, орієнтирів, традицій, норм
політичного життя суспільств ХХ і ХХІ ст. У світлі еволюції політичної
думки простежуються трансформації суспільства  від такого, що засноване
на абсолютній вірі, згодом на орієнтирах прогресу, прагненнях оновлення на
засадах раціоналізму, до нині актуального повернення ціннісних основ
співжиття, ролі кожного окремого досвіду в цьому процесі, відмови від
тотального контролю, централізованої політичної та односторонньої правової
систем. Актуалізується позиція про свободу від нелегітимної влади, що
повинна забезпечити фактичне взаємне визнання громадянами прав один
одного, можливість легітимації політичних, правових, соціокультурних норм,
повагу до особистості, закону, діючого режиму та міжнародного порядку;
- проаналізовано й узагальнено теоретико-прикладні напрацювання
Франкфуртської школи щодо сумісності політики і моралі в умовах затяжної
суспільно-політичної кризи, війни, наростання протестних настроїв.
З’ясовано, що саме моральні коливання, ціннісні дезорієнтації, сучасні
інтерпретації ризику, успіху й авантюри визначають нові та загрозливі
життєві стандарти економіки, культури та політики. У прагненнях віднайти
неприродні, позаекономічні, а також неметафізичні основи влади, панування,
інтеракції, вчені підкреслили значимість навчання людей взаєморозумінню,
терпимості, ціннісно витриманим діям;
- визначено теоретичні обґрунтування та потенційні можливості
моделей соціально-політичного розвитку, що пропонуються представниками 4

Франкфуртської школи і підтриманні чи засуджені провідними
інтелектуалами, політичними й громадськими діячами ХХ і ХХІ ст. Ідеї
розробників критичної теорії осягаються як такі, що потребують не лише
детального вивчення, але й постійного переосмислення, синергії, часткової
імплементації відповідно до історико-політичних реалій. Продуктивними
нині названі ідеї про перетворення нормативного консенсусу на консенсус,
що осягається комунікативно (у процедурах дискусій та обґрунтувань);
розвиток нових якостей і потенцій громадянського суспільства; боротьбу за
вільне і творче мислення, супроти адаптивності, упереджень, віри у
незаперечні факти й готові істини.
Отримали подальший розвиток:
- наукові та методологічні підходи до аналізу теоретичної спадщини й
практичної діяльності представників політологічних шкіл. Вказується, що
серед напрацювань, які увійшли до основоположних в історії політичної
думки, варто умовно вирізняти різнорівневі та взаємообумовлені
дослідження політико-філософського, конкретно-історичного та емпіричного
аналізу. У науковому доробку представників Франкфуртської школи
розкриваються викладки різних рівнів, простежуються міждисциплінарні
зрізи, переростання теоретичних напрацювань неомарксистського та
неофрейдистського вчення у світоглядні установки та практику громадсько-
політичної діяльності;
- обґрунтування соціально-політичних ідеалів Г. Маркузе та їх значення
для подальшого розвитку теоретико-прикладного вчення про політичні
репресії, суспільні протести, радикальні дії у політиці. На прикладі творчості
та діяльності вченого, який, еклектично послуговуючись теоріями класової
боротьби, марксизму, критичного підходу та гегельянства, одночасно
виступив у ролі головного ідеолога «нових лівих», аргументовано положення
про тісний взаємозв’язок теорії і практики політичного життя у ХХ ст., а
також про близькість й одночасне розходження сутності та завдань
політичної науки та політичної ідеології у сучасному суспільстві; 5

- дослідження історичних, політичних, соціокультурних умов
формування світогляду теоретиків Франкфуртської школи, серед яких:
1) перші прояви й наступи тоталітаризму, придушення прав і свобод людини,
що мотивувало інтелектуалів солідаризуватися у своїх позиціях з
неомарксистами, зокрема у розумінні історії як процесу діалектичного;
2) вигнання з Німеччини, геноцид євреїв, які посилили в їх творчості досі
латентну тему єврейської ідентичності, прагнення з’ясувати природу
антисемітизму, протистояти йому, увиразнили критичні обґрунтування
загроз сучасності (анти-інтелектуалізм, байдужість, репресовані почуття
провини та ін.); 3) реалії біполярного протистояння та протестні рухи за
громадянські свободи, антирасизм, пацифізм, фемінізм, екологізм, що
популяризували ідеї Франкфуртської школи й, одночасно, провокували до
подальшого розвитку теорії критичного світогляду; 4) складні умови
професійного зростання, необхідність поєднувати різні види діяльності, що
сформували міждисциплінарні напрями досліджень.
Поглиблено:
- політологічні підходи до дослідження розвитку ідеї критичної теорії,
що увиразнюється у трьох основних напрямах: критиці ідеології, критиці
капіталізму й теорії дії. Стверджується, що у працях представників
Франкфуртської школи найчастіше критична опозиція державі, адміністрації,
поліції, корпораціям зважувалась усвідомленням багатогранності феномену
влади, розширенням його змісту від виключно влади держави до влади
науки, інтелекту, поезії, музики, релігії, сім’ї тощо;
- положення про людиноцентричний зміст політичного життя на основі
вчення Е. Фромма. З’ясовано, що серед завдань демократизації політичних
відносин і процесів, поряд із інституційними та нормативними змінами,
важливу роль відіграє створення сприятливих умов формування культури й
світогляду громадян, для яких характерною є відмова від усіх форм
«володіння», підкорення будь-кому, експлуатації інших, виснаження
природи, а також реалізація особистістю себе, повнота буття. Зміст «нової 6

демократії», демократичного соціалізму, радикалізація політичної демократії
описані не як результат насильницької боротьби, а як організована,
усвідомлена спроба подолати в межах політико-правової організації
сучасного західного суспільства різноманітні обмеження людської волі,
масовий політичний конформізм, неконтрольовану технократію,
ірраціональні сили, монополії;
- розуміння класичних для сучасної теорії демократії цінностей
рівності, свободи, справедливості, які, зокрема у працях Т. Адорно та
М. Горкгаймера, описані у контексті посилення авторитарних тенденцій,
державного капіталізму, етатизму (включаючи фашизм, сталінізм, «новий
курс» Ф. Рузвельта й ін. системи державного втручання і контролю).
Актуалізовано тезу про вагомість для суспільно-політичного розвитку
цінності морального вибору людини, яка не просто ототожнює себе зі
стереотипами пануючої шкали цінностей, а вільно реалізується в межах
громад (а не псевдоколективів), усвідомлює ступінь власної несвободи й
спроможна боротися з нею.
Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає
в обґрунтуванні особливостей розвитку ідей і концепцій представників
Франкфуртської школи, зокрема, дослідження ними таких важливих для
сьогодення явищ і процесів, як людиноцентризм у політиці, громадянська
ідентичність, суспільний протест, інтерактивні соціально-політичні взаємодії,
виклики неототалітаризму й технократії.
Розкриті у дисертації особливості об'єднання вчених у інноваційну й
відкриту до дискусій наукову школу (на прикладі постійного оновлення рядів
її послідовників, підтримки комунікаційних зв'язків в умовах гострих
соціально-політичних криз, широких географічних та хронологічних
діапазонів функціонування, розвинутих усередині школи навичок активної
громадсько-політичної та педагогічної діяльності) актуалізують подальші
політологічні пошуки у напрямку збереження позитивного досвіду наукової
співпраці в Україні та за кордоном. 7

Систематизований теоретичний матеріал може застосовуватися у
процесі підготовки навчальних курсів, методичних рекомендацій,
підручників, навчальних посібників з політології та спеціальних курсів з
історії і теорії політичної науки. Для органів державної влади, місцевого
самоврядування, політичних партій, громадських організацій, засобів масової
комунікації зібраний матеріал може слугувати корисним джерелом розуміння
критичної аналітики, основних напрямів її розробки та реагування на неї.
Ключові слова: критична ліворадикальна теорія, Франкфуртська
школа, неомарксизм, неофрейдизм, суспільно-політичні зміни, політичні
цінності, політична ідеологія, ціннісні конфлікти, людський вимір політики.