Розвиток промисловості Миколаївщини в 1944–1991 рр.

Усиков О. О. Розвиток промисловості Миколаївщини в 1944–1991 рр. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.


Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.01 – Історія України. –
Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського,
Миколаїв, 2018.
У вступі обґрунтовано доцільність та актуальність теми,
сформульовано мету і завдання, визначено об’єкт, предмет, територіальні та
хронологічні межі, окреслено методологічну основу, наукову новизну та
практичне значення одержаних результатів, подано інформацію про
апробацію одержаних результатів, публікації, структуру та обсяг дисертації.
Наукова новизна отриманих результатів зумовлена метою і
завданнями, визначеною проблематикою роботи. Вперше на засадах
переосмислення вітчизняної та зарубіжної історіографії встановлено
ступінь наукової розробки проблеми та визначено коло питань, які
потребують подальшого поглибленого вивчення; залучено до наукового
обігу та комплексно проаналізовано значний масив документальних
матеріалів стосовно подолання наслідків війни та початку повоєнної
відбудови індустрії Миколаївської області; на основі широкого кола джерел,
конкретних і підсумкових даних проаналізовано розвиток промислового
сектору Миколаївщини у другій половині 1940-х – першій половині 1960-х
рр. із зазначенням прорахунків, недоліків та упущень в генезі даного
процесу; комплексно висвітлено організаційні заходи та процес
забезпечення виробництва робітничими кадрами з виокремленням даних
щодо відтворення, підготовки і використання трудових ресурсів; заповнено
соціальні аспекти розвитку промисловості Миколаївщини в другій половині
1960-х – першій половині 1980-х рр. Дістали подальшого розвитку
дослідження щодо впливу на індустріальний розвиток області, як складової III
республіканської та загальносоюзної промислової сфери, світової науково-
технічної революції, що у свою чергу вимагало змін в суспільно-
політичному житті; проаналізовані пріоритети промислового розвитку
Миколаївщини в 1985–1991 рр.; охарактеризований вплив адміністративно-
командної системи на виробничу діяльність робітництва Миколаївщини.
Уточнені відомості та зроблені наукові узагальнення щодо процесу
формування робітництва Миколаївщини. Окреслено коло питань, які
потребують подальшого дослідження.
У трьох розділах дисертації проаналізовано й систематизовано
історіографію проблеми, джерельну базу, методологію дослідження.
Визначено, що попри наявність певної історіографічної традиції, на
сьогоднішній день відсутнє комплексне дослідження проблеми
промислового розвитку Миколаївщини в 1944–1991 рр. Залучення розлогої
джерельної бази та використання усього спектру методологічного
інструментарію дозволили дисертанту виконати поставлені завдання.
Досліджено процес відбудови та розвитку промисловості
Миколаївщини в повоєнне двадцятиріччя. Встановлено, що протягом двох
років після визволення Миколаївщини від німецько-румунської окупації всі
підприємства, що існували в 1940 р. знову введені до ладу і почали
випускати промислову продукцію. За 1944–1946 рр. промисловість області
дала 38% валової продукції щодо 1940 р., при чому основна кількість
продукції випущена протягом другого року роботи. У той же час деякі
підприємства не виконали план по виготовленню продукції. Це пов’язано з
низькою продуктивністю праці і незадовільною організацією виробництва,
нестачею робітників.
Констатовано, що протягом першого повоєнного десятиріччя
продовжилась відбудова промислової сфери Миколаївщини. За 1946–
1955 рр. основні фонди промисловості області зросли більш ніж в три рази,
а валова продукція майже в п’ять разів і в 1950 р. перевищила довоєнний IV
рівень в півтора рази. Суднобудівні заводи не тільки відбудовані, але й
реконструйовані, оснащені більш досконалим устаткуванням. Завдяки
механізації виробничих процесів і зростанню енергетичних потужностей
промислових підприємств продуктивність праці у промисловості
наприкінці 1950-х рр. зросла проти довоєнного періоду на 23%. Незважаючи
на величезні труднощі перших повоєнних років, завдяки самовідданій праці
людей вже в 1946 р. на Миколаївщині діяло 40 підприємств союзного і
республіканського підпорядкування, близько сотні підприємств місцевої
промисловості. До 1948 р. остаточно відновлені суднобудівні заводи,
почалося будівництво кораблів і суден. Наприкінці 1948 р. промислове
виробництво Миколаєва досягло довоєнного рівня, а в 1950-ті роки випуск
валової продукції промисловості області перевищив рівень 1940 р. на 60%.
Одночасно з відновленням здійснювалася реконструкція підприємств,
освоювалися нові види промислової продукції. У той же час протягом
всього періоду продовжували діяти старі чинники мотивації праці. Навіть
на нових напрямках використовувалися методи управління військового
часу. Завершилась відбудова зруйнованої індустрії, подальший розвиток
регулювався загальносоюзним попитом. Продовжилось хронічне
відставання сукупності галузей промисловості групи «Б».
Досліджено промисловість Миколаївщини в умовах адміністративно-
господарських реформ другої половини 1950-х – першої половини 1960-х
рр. Позитивним результатом економічного розвитку аналізованого періоду,
що вказує на появу нових орієнтирів у його функціонуванні, стало деяке
поліпшення життєвого рівня робітників. Збільшилися середньомісячна
заробітна плата, виплати і пільги з суспільних фондів споживання.
Виявилося, що заміна системи примусу системою економічного
стимулювання в умовах підтримки обґрунтованою збалансованістю
товарної і грошової маси виступає потужним важелем господарського
підйому. Обсяг промислового виробництва зріс на 80%, випуск продукції V
машинобудування – у два рази, харчової та легкої промисловості – у півтора
рази. На суднобудівних заводах створювалися нові зразки і налагоджувався
серійний випуск нових типів суден. Увага приділялася технічному прогресу.
На підприємствах області освоєно 70 механічних, конвеєрних і потокових
ліній, встановлено близько 500 автоматів і напівавтоматів, створено
150 нових машин і механізмів, впроваджено 2 тис. універсальних
пристосувань. Впроваджено близько 67 тис. винаходів і вдосконалень, які
дали 25 млн. крб. економії.
Досліджено процес створення на суднобудівних заводах Миколаєва
головних зразків і налагодження серійного випуску ряду нових типів суден,
які відповідали сучасному рівню техніки. Зарубіжні замовлення виконували
Чорноморський ремонтно-механічний і інструментальний заводи. Питома
вага промисловості Миколаївщини в Південному економічному районі
щодо кількості виробничого персоналу, розмірів основних промислових
фондів і обсягу валової продукції на середину 1960-х рр. склала від 10 до
13%. Разом з тим, економічне реформування соціалістичної системи
господарювання в напрямку розширення товарно-грошових відносин
зіткнулося з непередбаченими суперечностями і труднощами. Позитивний
ефект від господарських нововведень вийшов короткостроковим, так як не
зачепив всі необхідні пласти сформованого суспільно-економічного
устрою. Це знайшло підтвердження в неухильному зниженні темпів
економічного розвитку і ефективності виробництва в першій половині 1960-
х рр. Реформована економіка не змогла забезпечити перехід від переважно
екстенсивних до інтенсивних факторів господарського розвитку.
Господарський механізм відкидав досягнення науково-технічного прогресу,
не створював економічних стимулів інтенсифікації виробництва.
Визначено та охарактеризовано процеси розвитку промислової сфери
Миколаївщини в другій половині 1960-х – початку 1990-х рр. Зі
скасуванням адміністративно-господарських реформ хрущовської доби, VI
відновилась залежність України від союзного центру та диктату союзних
міністерств. Випуск продукції промисловості Миколаївщини збільшився в
1,6 рази, продуктивність праці зросла в 1,4 рази. Машинобудівники області
освоїли випуск 170 нових видів машин, здійснено велику програму робіт в
галузі науково-технічного прогресу, впроваджено у виробництво 140 нових
зразків машин і механізмів, налагоджено виробництво понад 700 нових
видів промислової продукції. Введено в дію 88 промислових підприємств і
великих цехів. В результаті на початку 1970-х рр. на Миколаївщині діяло
близько 1050 підприємств, питома вага важкої промисловості в загальному
обсязі виробництва склала 60%. Побудовано ряд потужних кораблів для
ВМФ СРСР. Введено в дію нові промислові підприємства. Однак
адміністративно-командна система управління не могла не призвести до
застою і в промисловості Миколаївщини до середини 1980-х рр.
Загальнодержавна економічна криза другої половини 1980-х рр. вдалася
взнаки в промисловому секторі Миколаївщини не відразу. На початку 1990-
х рр. промислові підприємства Миколаївської області забезпечували до 50%
обсягів продукції суднобудування України, близько 90% – державного
виробництва газових турбін, 80% – обсягів сировини для виробництва
алюмінію – глинозему, 49% – для виробництва хромових і шкіряних
виробів. На початку 1991 р. миколаївські порти відкриваються для
заходження іноземних суден. Однак хвиля спаду виробництва не могла
обминути й Миколаївщину. Вже в першому кварталі 1991 р. кожне друге
підприємство області зменшило обсяг виробництва. Особливо болісним
становище стало на миколаївських суднобудівних заводах, основним
замовником яких виступало Міністерство оборони СРСР. Промисловість
області разом з індустрією всієї України в першій половині 1991 р. пройшла
«точку неповернення» з радянської системи координат.
Встановлено можливі напрями продовження досліджень за
тематикою дисертації: дослідити проблему з позиції усної історії та історії VII
повсякдення, створити літературні записи ветеранів-робітників
промислових підприємств Миколаївщини; більш глибоко вивчити історію
військового та цивільно-промислового суднобудування Миколаївщини з
поданням окремих нарисів про найбільш важливі кораблі та судна,
побудовані на миколаївських суднобудівних заводах; охарактеризувати
вплив НТР та впровадження її досягнень у промислове виробництво області.
Ключові слова: УРСР, Миколаївщина, промисловість, повоєнна
відбудова, індустрія, суднобудування, трудові ресурси, робітництво